16/03/2013
0Я очень давно симпатизирую этому губернатору.
Уже в первых его интервью на Волыни я прочуствовал "литовский след", то есть воплощение в Украине идей, которые были впитаны и осмысленны во времена посольской деятельности Бориса Петровича в Литве, которая в те годы " меняла шкуру"… Роль лесного сектора в ВВП Украины – 1.5%, но работая на Волыни, на эту цифру даже смотреть нельзя… и Борис Петрович не смотрел… Климчук – географ … Я вырос под громадным влиянием того, что написали именно – ГЕОГРАФЫ. Их осталось мало и все кого я знаю, – умнейшие люди… Я даже боюсь озвучить тот курс, по которому я "меняю" настоящих ГЕОГРАФОВ на нынешних ЭКОЛОГОВ… Да и Харьков ему, как и мне, – не чужой… И на последней коллегии Виктора Червоного мы были вместе и Климчук "борозды не портил"…, а напротив… А как он строит отношения с прессой… Это, – отдельный разговор… Сегодня ещё рано, ему что-то говорить и желать, но… Всем остальным Губернаторам я желаю, – посмотрите на Климчука и…не теряя времени … УЧИТЬСЯ, УЧИТЬСЯ и ещё раз УЧИТЬСЯ… Дай Бог чтобы Климчука минуло "проклятье лидеров": опережая остальных он иногда ошибается /что не только простительно, но и естественно/ и подставляет себя под град ударов…, среди которых есть и подлые…задуманные как смертельные…Борис Петрович…Лесники всё видят и всё понимают… Храни Вас Бог… М.П.
У понеділок, 18 березня, голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук (на знімку) відзначатиме день народження, а 26 березня виповниться три роки, як він після «дипломатичної паузи» знову повернувся до керівництва виконавчою владою краю. Тож наш кореспондент попросив його — одного з найдосвідченіших і, безперечно, найуспішніших голів облдержадміністрацій країни — розповісти про зроблене за цей короткий період часу.
Здоров’я людей — над усе
— Для мене як голови облдержадміністрації, що вдруге перебуває на цій посаді, той перший термін запам’ятався як безпросвітні злидні. Кінці з кінцями ледве зводили. Зарплати не могли платити, пенсії… Який розвиток, про що говоримо?! Ці вісім років, які не перебував на Волині, наче трохи ліпші для держави були, але по нашій області я б цього не сказав. Як залишав перинатальний центр на рівні фундаменту, таким побачив його і через вісім років, як залишав корпус «Б» обласної лікарні без даху, таким і прийняв його, Іваничівська лікарня як була недобудована, такою й залишилася. У Шацьку ще у 2001 році купили банківське приміщення під майбутню лікарню, приїхав, а воно стоїть собі благополучно, дякувати Богу, що не розвалили… Це ми так сміємося, бо коли Миколу Азарова у 2010 році, десь за місяць після того, як призначили, переконував, що треба добудувати корпус «Б» в обласній лікарні та розповідав йому, що він вісім років без руху стоїть, то Микола Янович сказав: «Дякувати, що на цеглу не розібрали». 14 мільйонів 600 тисяч гривень уряд виділив тоді і ми його добудували. Тепер це чудовий замкнутий комплекс. Там реабілітація, процедури, які прискорюють одужання хворого, економлять гроші… Та й чого людина повинна на лікарняному ліжку валятися, це ж психологічно важко. Практично санаторій вийшов у центрі міста. Чудовий проект! Лікарні в Іваничах та Шацьку теж ввели в експлуатацію. Будуємо перинатальний центр. Лише торік у його спорудження було інвестовано 18,5 мільйона гривень.
Маємо два доручення Президента: одне на 19 мільйонів гривень, друге на 35 мільйонів. Це апаратура для обласної і міської клінічних лікарень. Ідеться вже про медицину вищого, третього, рівня.
Днями провів нараду стосовно онкодиспансеру. Наше завдання — підготувати там два приміщення для апаратури, яку поставить фонд Ріната Ахметова, в тому числі для променевої терапії. Такої на Волині немає. Недешево для нас: сумарно ці два об’єкти коштуватимуть майже п’ять мільйонів гривень. Але апаратури в них буде на 15 чи 20 мільйонів. Зовсім нові технології.
Програма «Волинькард», яку ми вже третій рік реалізуємо, — це вже сотні врятованих життів. У нас, дякувати Богу, вже другий рік нульова материнська смертність і одна з найнижчих в Україні малюкова смертність. Тобто лікарі вміють і знають, як це робити. А отримаємо перинатальний центр, нове приміщення, нову апаратуру, якість роботи ще зросте. До речі, за три роки не менше сотні наших лікарів пройшли вишкіл у провідних клініках України і за кордоном. Тобто підготовка кадрів і технічне переоснащення охорони здоров’я йдуть паралельно.
Замість ресторанів — дитячі садочки
— Ще одним пріоритетом у вашій роботі є освіта, зокрема турбота про найменших волинян, які ще ходять до школи.
— В освіті робіт виконується не менше, а можливо, навіть більше, ніж в охороні здоров’я. У 23 садочках області цього року буде замінено азбесто-шиферні дахи на утеплені металочерепичні. Напевно, перші в Україні ми склали план на два роки з реконструкції, добудови і нового будівництва дошкільних навчальних закладів. Не секрет, що на Волині відсоток охоплення ними дітей нижчий, ніж по Україні (трохи більш як 70 відсотків проти 85). Сьогодні почув заяву Прем’єр-міністра, що за 2014 рік в Україні цю проблему розв’яжуть, можу сказати, що на Волині також. Тому що, можливо, в нас більше робіт виконується, ніж в інших областях.
— Стільки дитячих садочків, як у 2012 році, в області, напевно, ще ніколи не відкривали?
— Це правда. Торік — на 3200 місць. Якщо рахувати по місцях, то це п’ятнадцять повноцінних великих дитсадків. Ми уважно проаналізували всі школи, всі приміщення, які є в селах, і йдемо шляхом їх адаптації, пристосування, реконструкції під дитсадки. Відкриваємо нові дитячі навчальні заклади, розширюємо вже діючі, створюємо в корпусах шкіл комплекси. У селі Коршовець, наприклад, позаторік відкрили дитячий садочок в будівлі колишнього ресторану. Так вирішила сільська громада. Садочок шикарний вийшов, на дві групи, з чудовою кухнею, з туалетами. Усе це робиться на базі найсучасніших технологій. Тут ми не економимо.
Сьогодні в обласному протитуберкульозному диспансері проводимо реконструкцію єдиного на всю область дитячого відділення. Прикинули: якщо по бідному зробити — коштуватиме 520 тисяч, якщо зробити правильно — 940. Вибрали другий варіант. Ну не можна сьогодні по бідному робити.
Звичайно, грошей завжди бракує. Але, найголовніше, вони сьогодні є.
Озерний край має стати перлиною
— Свого часу мене по-просили написати статтю про Шацький район у парламентський журнал «Віче». Був вражений тим, настільки тут занедбана соціальна інфраструктура: у школі заняття в дві зміни, стара лікарня нагадувала притулок для бездомних… Не кажу вже про дороги.
— Шацький і Любомльський райони — та зона, якою насправді можна пишатися. Там багато зроблено за цей час. Деякі роботи цього року треба завершити. Зокрема, кільцеву дорогу довкола Світязя. Вона вже є, але її потрібно довести до пуття. Багато робіт з каналізування ще залишилося. Санаторій «Лісова пісня» треба вивести до очисних споруд. До речі, очисні в Шацьку готові приймати всі стоки району. Село Світязь і великі бази слід теж заканалізувати. Для цього маємо 2,2 мільйона євро, які за грантами виграли, і держава обіцяє 14 мільйонів. Дуже багато речей, які відбуваються в області, прописано в дорученнях Президента.
Реконструювали школу в Шацьку, добудували спортзал. Споруджуємо в ній ще шість навчальних кімнат для молодших класів з переходом. Котельне господарство повністю замінили в самому Шацьку. Лікарню і поліклініку відкрили нові. Ринок шикарний збудували.
Ідея інтерпорту Ковель не закрита, а лише відтермінована
— Борисе Петровичу, свого часу планувалося відкрити інтерпорт Ковель. Місто має унікальну транспортну мережу. Через нього проходить кілька важливих міжнародних автомагістралей, у нього пряме залізничне сполучення з Білоруссю і Польщею. Мало того, Ковель — єдине в Україні місто, яке може приймати поїзди вузькою (європейською) колією.
— Перші кроки, щоправда, не в Ковелі, а трохи західніше, на станції Мацеїв, вже зроблено. Створено своєрідний міні-інтерпорт. Значна частина експорту волинського зерна йде нині через цю станцію вузькою (європейською) колією. Зробив це волинський бізнес: люди, які зацікавлені, щоб швидко продавати зерно і не втрачати на перевантаженні. І бізнес складається ефективніше, ніж возити через Іллічівськ чи інші морські порти (мінус одне перевантаження, менша відстань, швидше). До речі, вже 360 тисяч тонн зерна цього року експортували аграрії Волині. Коли область продавала за кордон хліб?! Значить, держава створила умови для агробізнесу.
Бізнес — це швидкість, бізнес — це податки. Гасло «Бізнес попереду нас, слуг народу» залишається в силі. Тому, можливо, вдається і податки виконувати, і бюджети свої формувати належним чином. Навели порядок із землекористуванням. У 2010-му місцеві бюджети за оренду земель отримали трохи більш як 40 мільйонів гривень, торік — 105.
Сільські голови стають господарями
— Цього року ви мали можливість зустрітися майже з усіма керівниками місцевих громад. Яке враження отримали від спілкування з ними?
— Задоволений змінами насамперед психологічного характеру, які відбулися в свідомості селищних і сільських голів. Споживацькі настрої проходять потроху. Починають розуміти, що вони — влада, і громада починає це усвідомлювати. Коли люди розуміють, вони вимагають. Сільський голова починає крутитися і вже не показує пальцем на Луцьк чи Київ, що мені не дають. Дотримуюся золотого правила: якщо хочеш щось мати на території сільської ради, ти повинен виготовити на це проект і кошторис. Не робимо їх ні за державний, ні за обласний бюджет. Будь ласка, контактуйте, збирайте гроші. Хай буде на півроку пізніше, але це маєте зробити ви: сільська і районна влада. А потім сказати: «Борисе Петровичу, ми вже маємо проект і кошторис». І тоді вже Борис Петрович хай підключає обласний, державний бюджети на будівництво, прибудову чи реконструкцію…
Ми, звичайно, будемо продовжувати наші старі програми з освітлення доріг і вулиць, облаштування теплих туалетів і душових у школах. Це вже розкручено, запущено і перебуває на моєму щомісячному моніторингу.
— У деяких селах тепер світліше, ніж у Луцьку.
— Є такі села, це правда. Тепер можна казати: «Світла Волинь». Люди стали світліші, віра у них з’явилася. Спілкуюся з ними у всіх режимах: і формальних, і неформальних. А як педагог і психолог, трохи вмію читати в очах, в жестах думки людей. Кажуть, ніби запитуючи: «Їй бо, Петровичу, таки трохи краще стало».
— У селах Бірки, Видерта, Седлище люди мають по сто і більше тракторів, жодна сотка землі там не облогує, господарі тримають по три—п’ять корів, а худоби в селян більше, ніж було колись у колгоспах. Без підтримки влади цього не могло б бути.
— Ми розпочали ці програми в 2010 році. Сьогодні це дев’ять програм обласних із двадцяти напрямів. У понеділок був в аграрного міністра Присяжнюка, поклав йому розкладку, адже він знає, що відбувається. Але з такою увагою прискіпливо став усе це вивчати, помітки ставити: «О, і це ви робите, і це…». Міністру цікаво, що робимо. Найголовніше, що минулого року й уряд підпрягся в цю роботу. Дотація на доїльні апарати для родинних ферм — це була волинська ідея. Микола Янович, коли вручав тут сорок доїльних апаратів, які ми купили за кошти обласного бюджету, мені потім у машині сказав: «Борисе, які в цих жінок мозолі на руках». Думаю, що і це, в тому числі, спонукало Миколу Яновича прийняти цю постанову стосовно доїльних апаратів. На жаль, багато областей виявилися не готові до такої роботи, обліку не було елементарного.
У нас електронні книги господарського обліку є в кожній сільській раді. Вони дуже допомагають у роботі сільським головам, мені, і, виявляється, державі. Бо для того, щоб узяти державні бюджетні гроші, треба, щоб була точна інформація, щоб три корови було або чотири. Вкрасти не можна, прокурор прийде. Коли ми розпочинали цей облік, мали 800 родинних ферм (це три і більше корів), сьогодні уже за три тисячі. Ми рахуємо для того, щоб не забрати, а дати людям. Ще одна програма — постанова Кабміну — про дотацію господарям на молодняк великої рогатої худоби. Інакше кажучи: плата за те, що ви не вирізаєте худобу до півтора року. Знаєте, мода на телятину в нас пропала. Люди перестали бездумно вирізати телят, їм стало вигідно дотримати до півтора року, а сьогодні ще добавка йде за великовагову худобу. Раціональний господар рахує, щоб не за раз проїсти і лише 500 гривень узяти за теля, а заробити згодом три тисячі. Держава стимулює цю роботу. І це добре, і це правильно. Направду гасло «Будуємо нову Волинь» мені подобається.
Інтерв’ю вів Микола ЯКИМЕНКО.
Волинська область.
ДОВІДКОВО
Доходи місцевих бюджетів у 2012 році зросли до попереднього року на 11,9 відсотка, а середня зарплата волинян — на 17,9 відсотка.
ДОВІДКОВО
Виробництво зерна зросло у 2012 році порівняно з 2011-м на 121,4 тисячі тонн і сягнуло 869,3 тисячі тонн, що є найвищим валовим збором за останніх десять років.
Голова Волинської ОДА Борис Клімчук виступає на відкритті реконструйованого вокзалу в Луцьку.
