РЕГЛАМЕНТ – ЦЕ ВАМ НЕ БІРКИ ЗАБИВАТИ.

С удовольствием размещаю очередную работу Ивана Подлесного, который на этот раз решил  объяснить "государственным лесным мужам", подводные камни Приказа Минприроды. М.П.

Не знаю радіти чи ні від появи проекту наказу Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Регламенту подання інформації про проведення рубок деревини у лісах» від 21 лютого 2013 р. З однієї сторони необхідність створення важелів впливу на лісогосподарську діяльність з боку держави вже давно назріла, питання тільки в тому, яким шляхом впроваджувати ці «важелі».

Текст проекту наказу не стільки пояснює сам регламент подання інформації, скільки породжує запитання, як це фізично виконати. Рухаємося по тексту:

П. 2.1. « Власники лісів та лісокористувачі подають Мінприроди України щороку: до 10 січня перелік лісових ділянок, призначених у минулому році для заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, рубок формування та оздоровлення лісів та інших рубок, пов'язаних і не пов'язаних з веденням лісового господарства за формою, наведеною в додатку 1 до цього Регламенту…».

Що автори мали на увазі? Звіт про ділянки, пройдені рубками у минулому році чи ділянки, в яких запроектовані рубки в поточному році. Тут необхідна додаткова конкретизація. Але це ще не все. Даний пункт продовжується рядками (…У разі необхідності проведення заготівлі деревини на лісових ділянках, не включених до зазначеного переліку, інформація подається за цією ж формою за місяць до проведення рубки). Що робити лісівнику у випадку проведення санітарно-оздоровчих заходів у весняно-осінній період коли Санітарні правила в лісах України вимагають дещо інші часові рамки. П. 6 Правил вимагає: «…Насадження під санітарні рубки відводяться в рік здійснення цих рубок не пізніше ніж за три місяці (в період з квітня по жовтень – не пізніше одного місяця) до початку їх проведення:

а) у насадженнях, пошкоджених пожежею, – не пізніше ніж через місяць після завершення її гасіння…». Чи не простіше подання інформації про проведення рубок проводити в першій декаді наступного після видачі лісорубного квитка місяця.
Розділ ІІІ Порядок подання інформації розрахований на виконавців з якоїсь іншої країни, де матеріали лісовпорядкування виготовляються і видаються лісокористувачам та власникам лісів у електронному вигляді. Зокрема у п.3.1 сформульовано вимоги:

«Держлісагентство України щороку до 1 травня подає Мінприроди України створену в електронній формі картографічну інформацію і таксаційні описи лісових ділянок». Тут же виникає ряд запитань. А чому саме Держлісагентство, коли автори в Аналізі регуляторного впливу у п. 8.2 повідомляють, що «…дія акта поширюватиметься на постійних лісокористувачів та власників лісів, для яких в установленому порядку буде дозволено здійснювати заготівлю деревини – близько 700 постійних лісокористувачів. Кількість власників лісів з часом буде зростати». Держлісагентство проводить діяльність лише в частині земель лісогосподарського призначення (близько 300 лісгоспів) і на решту лісокористувачів та власників лісів істотного впливу немає. В той же час Регламент у п. 1.2. роз’яснює, що «Цей Регламент поширюється на власників лісів та лісокористувачів». Можливо автори наперед зрозуміли, що крім підприємств Держлісагентства більше ніхто цього Регламенту не у змозі виконати. 

Але це ще не все. П. 3.1 уточнює, що Держлісагентство має подати «… створену в електронній формі картографічну інформацію і таксаційні описи лісових ділянок». Щоб подати в Мінприроди вказану інформацію в електронній версії, потрібно лісгоспам її в такій же версії мати, як це практикують лісівники Євросоюзу, Білорусії та інші. В нас же ситуація дещо інша. Інформація буде переписуватися вручну з паперових носіїв, якими щедро нас забезпечує Укрдержліспроект. У середньо ресурсному лісгоспі це декілька сотень виділів. Переписати їх таксаційні показники і відсканувати геодезичні плани ділянок це (м’яко кажучи) питання часу.

Це, власне, і всі вимоги Регламенту, який породжує більше запитань ніж дає відповідей щодо того, як його впровадити в життя. Можливо Пояснювальна записка дасть більш ширше тлумачення вимог Регламенту. І дійсно, крім мети і шляхів її досягнення у п. 4 бачимо висновок, що «Реалізація проекту наказу не призведе до додаткових фінансових витрат». З вище викладеного зрозуміло, що без відповідного програмного забезпечення (ПЗ) власникам лісів та лісокористувачам виконати вимоги Регламенту неможливо. А хто у часи ринкової економіки безкоштовно виготовить ПЗ і також безкоштовно роздасть його суб’єктам лісогосподарської діяльності? Також необхідно Укрдержліспроекту терміново виготовити в електронному вигляді матеріали лісовпорядкування для всіх власників лісів та постійних лісокористувачів. Це також витрати і не малі. А Укрдержліспроект безкоштовно нічого і нікому не робить. Отже суб’єкти лісогосподарської діяльності відчують суттєве додаткове фінансове навантаження.

П. 8 – це вже цинізм. «Проект акта не потребує проведення консультацій з громадськістю». Тут не тільки з громадськістю, з лісниками забулися цей акт обговорити. А їм з цим жити і працювати. Можна було призначити «пілотні» лісгоспи, щоб протестувати роботу системи подання інформації згідно Регламенту і відпрацьований алгоритм подати на затвердження.

Аналіз регуляторного впливу писали взагалі фантасти. Підтвердження цьому п. 1 «…Збір інформації про заготівлю деревини в порядку рубок головного користування, рубок формування та оздоровлення лісів та інших рубок, пов'язаних і не пов'язаних з веденням лісового господарства, і картографічної інформації в електронній формі про ліси та таксаційні описи лісових ділянок та її перевірка з допомогою дистанційного зондування дасть змогу виявити незаконні рубки в лісах усіх форм власності…». Як картографічні матеріали лісовпорядкування ув’язати з даними дистанційного зондування, коли вони (матеріали лісовпорядкування) не прив’язані до системи географічних координат? Хто не вірить, зверніться до Публічної кадастрової карти України (map.dazru.gov.ua/kadastrova-karta). 

Також дивує лісових ветеранів зміст п.2 Аналізу регуляторного впливу. Виявляється декілька десятиліть відпрацювали в галузі і не знали, що ця галузь оперує геоінформаційними системами (ГІС), електронною версією обліку лісів, лісотаксаційних матеріалів по кварталах і виділах і т.п. Таксатори вже більше десяти років розповідають, що ГІС – річ непогана, але ніхто її ні розробити ні впровадити не може. Вони на базове лісовпорядкування вже без аерознімків їздять.
Аналіз регуляторного впливу в п. 5 пояснює, що «…Упровадження та виконання вимог регуляторного акта не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України. Рівень можливості впровадження акта є високим, оскільки органи виконавчої влади та лісокористувачі, що забезпечують прийняття рішення про заготівлю деревини, мають належну матеріально-технічну базу…»; п.6 продовжує «… Інтереси держави – додаткових витрат не потребує… інтереси суб’єктів господарювання – додаткових витрат не потребує…». П. 8.3 і суб’єктам лісогосподарської діяльності дає гарантії «…Постійні лісокористувачі та власники лісів кошти на виконання вимог акта не витрачатимуть…». Якийсь парадокс виходить держбюджет коштів не даватиме, власники лісів і постійні лісокористувачі також, то за чиї кошти Укрдержліспроект має перевести в електронну версію матеріали лісовпорядкування для «близько 700» виконавців Регламенту??? Програмісти також мають за якісь кошти виготовити програмне забезпечення виконання вимог Регламенту. Коли вводили бирки, то зразу пояснили, що лісгоспи впровадять електронний облік деревини за власні кошти.

Все ж позитивні моменти у появі Регламенту є. Добре, що держава на кінець зацікавилася звідки береться така маса деревини, що хватає і собі, ще й на експорт залишається. Але тут проблему одним Регламентом не вирішити. Для цього потрібні системні зміни у державному підході до самого лісового господарства. Як до державного управління лісовим господарством, так і до лісокористування, охорони лісу та лісозахисту. Нічого нового придумувати не слід. За зразок можна взяти модель ведення лісового господарства в країнах Євросоюзу, куди ми так наполегливо просуваємося. Лісоуправлінням, дозвільною діяльністю, контролем за виконанням лісогосподарських заходів і впровадженням державної лісової політики має займатися державно лісова служба у складі Мінприроди. Держлісагентство і решта лісокористувачів і власників лісів різних форм власності хай займаються охороною своїх лісів, лісозахистом, лісовідновленням та лісорозведенням та всіма видами лісокористування. Це у них краще виходить. От і вся система важелів і противаг у окремо взятій лісовій галузі.

Шкода, що втрачено багато часу і коштів на безглузді ідеї «чіпування» дерев, ялинок і колод, створення мережі «Лісовичків»і т.п. Куди доречніше було б направити ці кошти на розробку і впровадження комп’ютерних технологій в облік лісового фонду, лісовпорядкування, безпаперового документообігу у звітності.

Можливо ми це ще встигнемо побачити.

15.03.2013 р.
Іван Підлісний