12/03/2013
0Здається, зовсім недавно в Чечельницькому районі Вінницької області з помпою перерізали червону стрічку, відкриваючи Національний парк «Кармелюкове Поділля», створений указом Віктора Ющенка в 2009 році. І ось сьогодні вже нинішня влада обговорює негативні наслідки створення заповідника.
Як стверджують чиновники, в самій назві парку закладена неточність, мовляв, банди Устима Кармалюка «грабували панів і не тільки» набагато північніше – на Хмельниччині та в протилежній, північно–західній частині Вінниччини. Просто Віктору Ющенку сподобалася ця псевдоісторична назва. Щоправда, визначення і суперечки щодо правильності розташування і діяльності Устима Кармалюка логічніше було б залишити історикам.
Втратили дрова і… 60 млн гривень
А проблема чималою мірою зводиться до того, що на 20,2 тисячі гектарів земель Чечельницького й Тростянецького районів росте, окрім граба та ясена, ще й рідкісна порода дуба. І все це добро стало об’єктом природничо–заповідного фонду загальнодержавного значення, перейшовши в підпорядкування Міністерства екології та природних ресурсів України.
Відповідно, лісівники скаржаться, що за ці декілька років лісгосп втратив 60 мільйонів гривень. Невдоволена й районна влада – місцевий бюджет недоотримує значні кошти. Адже лісгосп був ледь не основним його наповнювачем. Окрім того, негазифікований Чечельницький район залишився без доступного палива. А річна потреба його складає 17 тисяч кубометрів. Районна влада нарікає, що відтепер селяни змушені шукати більш дороге паливо у сусідів.
Для парку можна і степ виділити
Суперечки місцевої влади, лісівників, частини екологів, здається зайшли в глухий кут. Вислухавши аргументи всіх, голова облради Сергій Татусяк порадив усім зацікавленим підготувати листи в Кабмін та президенту, щоб вирішити проблему. Тобто, вибрати такий природоохоронний режим «Кармелюкового Поділля», який задовольнив би і екологів, і лісівників.
Щоправда, позиція всіх екологів області не сходиться в єдиному висновку.
Наприклад, голова Вінницької обласної екологічної асоціації «Зелений світ Поділля» Олена Яворська має свою точку зору щодо вирішення цієї проблеми.
– Я гадаю, що потрібно спочатку шукати компромісне рішення, а потім погоджувати, чи всіх такий компроміс влаштовує, – каже пані Олена. – Я, наприклад, такий компроміс бачу. Для цього з власної ініціативи провела певні консультації з юристами – фахівцями в галузі заповідної справи та спеціалістами міністерства, які там на найвищому рівні займаються заповідною справою. І, на мою думку, є рішення, яке може влаштувати всі сторони. Адже сьогодні, мені здається, ситуація пішла на взаємне знищення: лісівники вимагають ліквідувати відданий Мінприроди нацпарк, почати з нуля і створювати так, як це пропонувалось місцевою владою, шляхом реорганізації лісгоспу. Але наскільки я зрозуміла позицію міністерства, воно на це нізащо не погодиться. І водночас новостворений нацпарк не здатний забезпечити збереження тих лісових масивів без належних лісотехнічних заходів, котрі зазвичай проводять лісові господарства. У даному випадку збереження лісгоспу жодною мірою не буде протиріччям природоохоронній меті. У нас вивільнилося чимало степових ділянок, що були колись власністю радгоспів. Чому б не вилучити й не віддати національному парку степові ділянки, щоб вони мали свою базу для розвитку і таким чином розділити сфери впливу.
Деревина потрібна для меблів?
Не зайвим буде зазначити, що в Чечельнику працює меблева фабрика, що має ще один цех в Ободівці сусіднього Тростянецького району. Підприємство налагодило збут екологічно чистої продукції в Європу і має можливості для розширення виробництва, якщо буде забезпечена достатня кількість сировини. Чи є це також однією з причин?
Однозначної відповіді немає. Наприклад, Олена Яворська каже, що це підприємство, по-перше, змушене купувати деревину на аукціоні. А, по-друге, за словами еколога, сам чечельницький «Держлісгосп» не зможе забезпечити їх деревиною, бо в 2000 році під час обледеніння постраждав дуб і взагалі ще з 1996 року там не проводиться велика промислова рубка.
Поки що, в цих заявлених проблемах очевидне одне – дійсно потрібно зважувати все. І бути чесними: що більше зацікавлене у переформатуванні «Кармелюкового Поділля» – екологія, бізнес, чи здоровий прагматичний підхід, що має спрацювати на користь людям.
Відтак, вихід має бути найдений із урахуванням збереження природи для наступних поколінь.
