15/07/2021
0Спостерігаємо результати дбайливого мисливського господарювання.
У мисливських угіддях Рівненщини, а це – ліси, поля, болота, водяться різноманітні тварини як копитні, так і хутрові та пернаті. Останніми роками кількість мисливських тварин із більшості їх видів набула тенденції до зростання. Скажімо, якщо за обліком 2017 року оленів благородних в мисливських угіддях налічувалося 643, козуль – 13690, то на початку 2021-го року (за результатами зимового обліку лісових мешканців) їх чисельність зросла відповідно до 1349 та 15590 особин.
– Очікується і збільшення чисельності царя поліських лісів – лося, – каже заступник начальника Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Романюк. – І цьому посприяє припинення нарешті відомого всім «перетягування каната», тож цей вид занесено до Червоної книги України. Хоча і в роки, коли полювання на сохатих дозволялося, наші мисливські господарства не поспішали з добуванням цього звіра – останній відстріл в кількості 18 особин було проведено ще в 2017 році. Тож нині в угіддях зафіксовано 1085 лосів.
Вдумливий підхід до полювання спостерігається і стосовно хутрових тварин: зайця-русака налічується 32208 особин (у 2017 р. – 29242), бобра – 5231 (4935), єнотоподібних собак – 649 (420), борсука – 1576 (1333).
Цікавим є те, що останніми роками у рівненських лісах відмічено майже два десятки рисей, що прийшли до нас із білоруських лісів і залишилися тут на постійне проживання, навіть виводять потомство. В ході цьогорічної таксації було зафіксовано 19 цих хижаків, а також віднайдено лігва, які вони влаштовують у гущавині, у вивертах дерев.
Мисливствознавці факт переселення рисей пояснюють тим, що кормова база і умови життя в рівненських лісах, у зв’язку зі зростанням кількості диких тварин, все більше приваблюють цього звіра.
На мою думку, в цілому зростанню фауни в мисливських угіддях Рівненщини сприяють нові підходи до організації мисливського господарства. Якщо можна так сказати, тут культивується етичний підхід до мисливства – мисливці стають все більше не добувачами звірини, а турботливими господарями нарощення фауни, захисту її. Взимку вони підгодовують звірину, влаштовують водойми для напування в спеку тощо. Щоб якось підкріпити цю думку, наведу цікаве одкровення одного зі знайомих мисливців, який повернувся з полювання без трофею.
Коли запитав у нього, чи вдалим було полювання, він сказав: «Розповім як усе було, а там уже судіть, яким вийшло полювання. Ото стою на номері з рушницею, зовсім забувши про пильність. Правда, собачий гавкіт, що наближається, нагадав, для чого прийшов до лісу. І саме в цю мить із кущів виповзла сірувата козулька. Не вибігла, а саме виповзла, зігнувши, наскільки могла, тонесенькі ніжки. А в очах її (аж не по собі стало ) – не страх, а довіра. Звичайно, пострілу не пролунало, і вона повз мене зірвалася на ноги і почвалала в тихий ліс, що за моєю спиною».
У моєму журналістському арсеналі є приклади, коли лось брав у лісі з рук хліб від мисливця, інший – відмовився стріляти в сохатого, хоча полювання було законне – мисливці придбали ліцензію, і пояснив це просто: «Не зміг чомусь…» І наскільки мені відомо, за це тоді його ніхто з приятелів не осудив, а мисливець неодноразово, згадуючи про той випадок, казав, що то був його найдорожчий трофей…
Яскраво новий підхід до ведення мисливського господарства видно особливо на прикладі мисливських птахів. Останніми роками в угіддях зросла чисельність куріпки, перепілки, рябчика, різної водоплавної птиці. Якщо за обліком 2017 року пернатих налічувалося 383433 особини, то нині 415705. Серед них 12071 куріпка, птахи, що знищують колорадського жука, 32946 перепілок і т.д. Тепер і фазани з’явилися тут.
Ліс без фазанів – якийсь невеселий, неодноразово доводилося чути від лісівників. А і справді, варто хоча б один раз побачити цього птаха в природі, щоб зрозуміти сенс тих слів. Дорослий самець – птах надзвичайно яскравих барвів: голова зелена з металічним блиском-переливом, білий нашийник, а тулуб аж до хвоста – червоно-коричневий, ще й розцяцькований чорними плямками. Своєрідного шарму додає птахові й досить довжелезний чорний хвіст. А ще ж фазани, як свійські півні, по-своєму, дещо обривисто кукурікають і навіть квокчуть, а на додачу ще й колорадського жука, як і куріпки, знищують. Зауважу, що зовсім недавно ці птахи взагалі на Рівненщині перебували на межі зникнення. Так, при таксаціях 2017–2018 рр. згаданого виду було зафіксовано лише 20–25 особин відповідно. Та сталося справжнє диво зі зростанням кількості фазанів – у цьому році налічується вже 1325 птахів.
Пояснення такої позитивної переміни, як розповів районний мисливствознавець ДП «Клеванське лісове господарство» Юрій Штогун, – у допомозі природі людей. На Рівненщині створили кілька ферм із вирощування не тільки цієї птиці, а й дикої качки. Так, у 2019 році було випущено в природу на Рівненщині майже тисячу цих птахів, а торік ТОВ фірма «Парс» випустила у вільне середовище майже 500 фазанів, які успішно приживаються, розмножуються.
На закінчення розповіді додамо, що нині в області працює 82 мисливські господарства, діє Українське товариство мисливців та рибалок, яке нараховує майже 20 тисяч членів. Як розповідає заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Романюк, систематично займається полюванням майже 1,5 тисячі з них, а приблизно 70 відсотків від загальної кількості – бувають у лісі з рушницею не більше трьох разів на рік – при відкритті й закритті полювання – надто вже привабливий ритуал цих заходів, який утвердився в нашому краї.
