19/02/2013
0Величезна краса зелених насаджень Вознесенського лісництва манить око та тішить душу. Немає слів, щоб висловити усі почуття та емоції, які викликає у кожного з нас смарагдовий рай на землі. А для скількох живих істот він став місцем проживання, островком надії! І знову на перший план виходить людина. І тут вона залишає по собі сліди. От тільки які вони? Чи можна говорити про них з гордістю?
Працюючи лісничим Вознесенського лісництва ДП «Вознесенське ЛГ» часто стаю свідком того, як потерпають від лихих вчинків брати наші менші – лісові звірі. Браконьєри не гають часу. І хоча лісогосподарські служби роблять усе можливе, аби зупинити порушників правил полювання, все ж таки мають місце випадки незаконного відстрілу тварин. Це стається через нестачу людських ресурсів в лісгоспах, щоб протидіяти браконьєрам. Ані великі штрафи, ані відібрана зброя не зупиняє зухвалих нелюдів. Вони не звертають увагу ні на пору року, не задумуються про чисельність тих чи інших видів. Миттєве збагачення, споживацький інтерес – ось що рухає їх до злочину. Мисливців зі зброєю ще можна «поставити в рамки» за допомогою закону, а, так званих, «петельників» схопити на гарячому важче. Проте саме вони завдають найбільшої шкоди, розставляючи тенета на звіриних стежках, не гребуючи ніякими способами, аби отримати до столу кусень м’яса.
Майстри лісу та єгері лісництв прикладають максимум зусиль для подолання цієї проблеми. Під час одного з рейдів було знято 17 петель. Одного з «невдах» вдалося врятувати. Почувши в хащах лісу якийсь хрип, помічник лісничого В. П. Рузяк побіг туди і побачив у петлі маленьку козулю. Маля було страшно налякане та потребувало допомоги і лікування. Не гаючи часу Василь Павлович підхопив його на руки і майже 200 метрів ніс на руках до машини. Там врятованому була надана перша медична допомога, після чого його відвезли в лісництво «Рацинська Дача». Своїми силами за годину збудували вольєр та відпустили його туди. По черзі працівники лісництва годували «Бембі» не тільки травою та сіном, але й молоком. Зараз цей красень гуляє по подвір’ю лісництва, радуючи око.
Діти з навколишніх дитячих садків та шкіл із задоволенням приходять помилуватись козулею, а вона дарує їм свою прихильність. На таких прикладах вони вчаться доброті та чуйності, любові до природи та співпереживання. Саме такі приклади дають надію, що ці уроки доброти залишаться в пам’яті дітей та малюків і стануть для них рушійною силою, яка змінює майбутнє до добра. Можливо і дорослі замисляться про шкоду заподіяну людиною. Можливо…
