12/02/2013
0Буду благодарен, если кто-либо пояснит, что меняют эти законопроекты в вопросе выделения земель под лесоразведение? М.П.
Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи розглянув законопроекти про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок)
Зокрема, було обговорено проекти законів про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок) (реєстр. №1208) та про внесення змін до Земельного кодексу України та до інших законодавчих актів у сфері земельних відносин (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок) (реєстр. №1208-1).
Законопроектом за реєстр. №1208 пропонується внести зміни до Земельного, Лісового кодексу України, а також законів "Про землеустрій", "Про Державний земельний кадастр", "Про охорону культурної спадщини", "Про місцеві державні адміністрації" з питань погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Метою проекту є спрощення процедури відведення земельних ділянок та усунення суперечностей між законодавчими актами у регулюванні відповідних питань.
Проект закону за реєстр. №1208-1 (альтернативний) має своїм завданням оптимізувати процедуру розгляду документів з землеустрою, уточнити повноваження у даній сфері органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Також суттєво відкориговані організаційні засади погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Окрім того, проект торкнувся окремих аспектів державної реєстрації земельних ділянок, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що функціонують у відповідних сферах природокористування тощо.
У обговоренні проектів законів взяли участь представник Державного агентства земельних ресурсів України, який висловив думку агентства щодо доцільності прийняття проекту за реєстр. №1208.
Проект вноситься народним депутатом України
Денисенком А.П.
Закон України
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок)
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27; із змінами, внесеними Законами України від
2 жовтня 2012 року № 5395-VI та від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI):
1) статтю 15 викласти в редакції:
“Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать:
а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин;
б) забезпечення проведення земельної реформи;
в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель;
г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;
ґ) забезпечення проведення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань таких програм і проектів;
д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин;
е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель;
є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин;
ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.”
2) статтю 15-1 викласти в редакції:
“Стаття 15-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить:
а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин;
б) участь у розробленні та виконанні державних, галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні;
в) організація проведення робіт, пов'язаних із реалізацією земельної реформи;
г) проведення відповідно до законодавства моніторингу земель та охорони земель;
ґ) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;
д) участь у державному регулюванні планування територій та розмежуванні земель державної і комунальної власності;
е) проведення державної експертизи землевпорядної документації;
є) здійснення заходів щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі;
ж) розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом;
з) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.”
3) статтю 20 викласти в редакції:
“Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок
1. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
2. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
3. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:
щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, – сільською, селищною, міською радою;
щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, – районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється відповідно до цього Кодексу та Закону України “Про землеустрій”.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
4. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 – 37 цього Кодексу.
Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
5. Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, об'єктів, пов'язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення.
Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.
Погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу.
6. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.”
4) статтю 186-1 викласти в редакції:
“Стаття 186-1. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
1. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
2. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурного підрозділу районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а у разі, якщо місто не входить до території певного району – до структурного підрозділу виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури.
3. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:
природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об’єкта природо-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню із органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрацій у сфері охорони навколишнього природного середовища;
розташованої на території пам'яток національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях підлягає також погодженню із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
розташованої на території пам'яток місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, за виключенням випадків, зазначених у абзаці третьому частини третьої цієї статті, підлягає також погодженню із органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини;
лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства;
водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
4. Розробник подає на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів зазначених у частинах другій і третій цієї статті, – завірені ним копії проекту.
5. Органи, зазначені в частинах першій – третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати розробнику свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
6. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для здійснення такої експертизи.
7. Органам, зазначеним в частинах першій – третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється:
вимагати додаткові матеріали та документи, які не входять до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановленого Законом України “Про землеустрій”;
залучати до розгляду будь-які підприємства, установи та організації, інші органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, не передбачені цією статтею.”;
5) Розділ X “Перехідні положення” доповнити новим пунктом 20 такого змісту:
“20. До набрання чинності положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні», щодо передачі повноважень від територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласним, Київській, Севастопольській міським державним адміністраціям, органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках визначених абзацом другим частини третьої статті 186-1 цього Кодексу здійснюється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.”.
2. У Законі України “Про землеустрій” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 36, ст. 282; із змінами, внесеними Законами України від 2 жовтня 2012 року № 5394-VI, № 5395-VI та від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI):
1) у частині першій статті 14:
в пункті “б” після слів “участь у” доповнити словами “розробленні та”;
пункт “г” викласти в такій редакції:
“г) здійснення сертифікації інженерів-землевпорядників, інженерів-геодезистів, утворення Кваліфікаційної комісії та ведення Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів”;
2) статтю 61 виключити.
3. У Законі України “Про Державний земельний кадастр” (Відомості Верховної Ради України, 2012, N 8, ст.61; 2012, N 29, ст.331; із змінами, внесеними Законами України від 2 жовтня 2012 року № 5394-VI, № 5395-VI та від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI):
1) статтю 7 викласти у редакції:
“Стаття 7. Повноваження органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать:
нормативно-правове забезпечення у сфері Державного земельного кадастру;
здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.
2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:
ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;
погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру;
створення документів Державного земельного кадастру;
внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст;
здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні;
ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;
організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру;
розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів, кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних;
розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей, порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із Державного земельного кадастру;
участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків;
затвердження статуту Адміністратора Державного земельного кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його керівника;
організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру;
організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації державних кадастрових реєстраторів;
здійснення інших повноважень згідно з цим Законом. ”
2) абзац восьмий частини першої статті 38 викласти в редакції:
“Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором незалежно від території дії його повноважень.”;
4. Пункт 22 частини другої статті 5 Закону України “Про охорону культурної спадщини” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333; 2005 р., № 5, ст. 114; 2009 р., № 8, ст. 105; 2011 р., № 4, ст. 22, № 32, ст. 316, № 34, ст. 343; із змінами, внесеними Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5461-VI) викласти в редакції:
“22) погодження документації із землеустрою у випадках, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій»;”.
5. У Лісовому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 17, ст. 99, із змінами, внесеними Законом України від 16 жовтня 2012 року № 5456-VI):
1) статтю 28-1 доповнити пунктом 11-1 такого змісту:
«11-1) погоджує документацію із землеустрою у випадках, визначених Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій»;»;
2) у статті 29-1 пункт 2 виключити.
6. Статтю 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20, стаття 190) доповнити пунктом 11 такого змісту:
“11) погоджує документацію із землеустрою в порядку визначеному Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій»”.
ІІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Голова Верховної Ради України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
(щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок)
1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту.
Верховною Радою України 2 жовтня 2012 року прийнято Закони України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції господарської діяльності з проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт” № 5394-VI та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення” № 5395-VI. Зазначеними законами внесено низку змін до Земельного кодексу України, та інших законодавчих актів у галузі земельних відносин.
Разом з тим, 16 жовтня 2012 року прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів” № 5462-VI, яким також внесено зміни до Земельного кодексу України та деяких інших законодавчих актів, зокрема й до тих же їх норм, до яких вже було внесено зміни вищевказаними законами.
Внесення зазначених змін призвело до виникнення колізій та суперечностей між нормами Земельного кодексу України та інших законів у галузі земельних відносин.
З метою узгодження між собою та з іншими законодавчими актами норм Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Законів України “Про землеустрій”, “Про Державний земельний кадастр”, “Про охорону культурної спадщини” та “Про місцеві державні адміністрації” підготовлений проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
2. Мета та завдання прийняття законопроекту.
Метою проекту є узгодження між собою та з іншими законодавчими актами норм Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Законів України “Про землеустрій”, “Про Державний земельний кадастр”, “Про охорону культурної спадщини” та “Про місцеві державні адміністрації”.
3. Загальна характеристика і основні положення акту.
Проектом акта передбачається внести зміни до Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Законів України “Про землеустрій”, “Про Державний земельний кадастр”, “Про охорону культурної спадщини” та “Про місцеві державні адміністрації”.
4. Стан нормативно-правової бази.
Основними нормативно-правовими актами, що діють у даній сфері правового регулювання, є:
– Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ;
– Закон України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV;
– Закон України “Про Державний земельний кадастр” від 07.07.2011 № 3613-VI;
– Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 № 1805-III;
– Лісовий кодекс України від 21.01.1994 № 3852-XII;
– Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 № 586-XIV.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація проекту акта не потребує матеріальних та інших витрат з Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акту.
У результаті прийняття проекту акта буде узгоджено між собою та з іншими законодавчими актами норми Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Законів України Законів України “Про землеустрій”, “Про Державний земельний кадастр”, “Про охорону культурної спадщини” та “Про місцеві державні адміністрації”, внаслідок чого буде усунено колізії та суперечності в актах земельного законодавства, які утворились внаслідок прийняття, зокрема Закону України від 16.10.2012 № 5462-VI.
Народний депутат України А. П. Денисенко
Полный пакет документов по зконопроекту ЗДЕСЬ
Проект
вноситься народним
депутатом України
Д.С.Омельяновичем
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін Земельного кодексу України та до інших законодавчих актів у сфері земельних відносин (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
І. Внести наступні зміни до законодавчих актів України
1. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27):
а) пункт «і» частини першої статті 15 виключити;
б) у частині першій статті 15-1:
у пункті «ґ)» слова: «та адміністрування» виключити;
у пункті «д» слова: «та розмежуванні земель державної і комунальної власності» виключити;
доповнити новим пунктом «ж» такого змісту:
«ж) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;»;
у зв’язку з цим пункт «ж» вважати пунктом «і»
в) частину четверту статті 20 виключити.
г) у статті 151:
частину восьму викласти у такій редакції:
«8. Відповідний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями у тижневий строк з дня реєстрації клопотання направляє:
оригінал клопотання з додатками до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин,
копію клопотання та додатків до нього до структурного підрозділу районної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури, а щодо земельних ділянок, розташованих на території міст обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення – виконавчих органів міських рад з питань містобудування та архітектури.
Органи, зазначені у абзацах другому – третьому цієї частини протягом десяти днів з дня одержання клопотання надають відповідному органу виконавчої влади, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування висновок про погодження місця розташування об'єкта або відмову в такому погодженні.
Адміністративні послуги із надання висновків щодо погодження місця розташування об’єктів надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за місцем розташування земельних ділянок через територіальні органи, утворені за місцем розташування земельної ділянки – у районах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць), у разі відсутності таких – територіальними органами, утвореними у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, у разі відсутності останніх – центральним органом виконавчої влади безпосередньо.
Адміністративні послуги із надання висновків щодо погодження місця розташування об’єктів можуть надаватись через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.»;
у частині одинадцятій слова: «висновку Комісії» замінити словами: «висновків, зазначених у частині восьмій цієї статті,»
ґ) частини другу – п’яту статті 186-1 викласти у такій редакції:
«2. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольських міських державних адміністрацій з питань містобудування та архітектури, а щодо земельних ділянок, розташованих на території міст обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення – виконавчих органів міських рад з питань містобудування та архітектури.
3. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки:
природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з структурним підрозділом обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань охорони навколишнього природного середовища;
розташованої на території пам'яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях підлягає також погодженню із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;
розташованої на території пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, за виключенням випадків, зазначених у абзаці третьому частини третьої цієї статті, підлягає також погодженню із органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини;
лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства;
водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Адміністративні послуги із погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок надаються центральними органами виконавчої влади за місцем розташування земельних ділянок через територіальні органи, утворені за місцем розташування земельної ділянки – у районах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць), у разі відсутності таких – територіальними органами, утвореними у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, у разі відсутності останніх – центральними органами виконавчої влади безпосередньо.
Адміністративні послуги із погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок можуть надаватись через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.
4. Розробник подає на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, – завірені ним копії проекту.»;
5. Органи, зазначені в частинах першій – третій цієї статті, зобов'язані здійснити аналіз проекту на його відповідність вимогам законодавства, дотримання якого вони забезпечують, а також надати інформацію щодо наявності у межах земельної ділянки обмежень у використанні земель, встановлених таким законодавством (у разі, якщо відомості про такі обмеження не внесено до Державного земельного кадастру). За наслідком проведеного аналізу зазначені органи протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надають свій висновок про його погодження або відмову в такому погодженні із зазначенням підстав для відмови.»;
доповнити статтю частиною сьомою такого змісту:
«7. Органам, зазначеним в частинах першій – третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється:
вимагати додаткові матеріали та документи, які не входять до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, встановленого Законом України «Про землеустрій»;
залучати до розгляду будь-які підприємства, установи та організації, інші органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, вимагати надання погоджень проекту цими органами;
вимагати проведення будь-яких обстежень, експертиз, інших робіт.
Кожен орган здійснює розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно і не може вимагати попереднього погодження проекту іншими органами, зазначеними у частині першій – третій цієї статті.».
в) Розділ X «Перехідні положення» доповнити пунктом 20 такого змісту:
«20. До утворення структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань охорони навколишнього природного середовища проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.»
2. У Законі України «Про землеустрій» (Відомості Верховної Ради України, 2003, N 36, ст.282):
а) у частині першій статті 14:
у пункті «б» після слів: «участь у» доповнити словами: «розробленні та»;
пункт «г» викласти у такій редакції:
«г) здійснення сертифікації інженерів-землевпорядників, інженерів-геодезистів, утворення Кваліфікаційної комісії та ведення Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів;»;
б) статтю 61 виключити;
3. У Законі України «Про Державний земельний кадастр» (Відомості Верховної Ради України, 2012, N 8, ст.61 ):
а) у статті 7:
назву статті викласти у такій редакції:
«Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин»;
частину першу виключити;
частину другу вважати частиною першою і у абзаці другому виключити слова: «та адміністрування»;
б)статтю 9 доповнити частиною восьмою такого змісту:
«8. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, що здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).».
в)абзац восьмий частини першої статті 38 викласти у такій редакції:
«Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором незалежно від території дії його повноважень.»;
4. Пункт 22 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (Відомості Верховної Ради України, 2000, N 39, ст.333) викласти у такій редакції:
«22) погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України».
5. У Лісовому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1994, N 17, ст.99):
а) частину першу статті 28-1 доповнити пунктом 11-1 такого змісту:
«11-1) погоджує проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках визначених Земельним кодексом України;»
б) у частині першій статті 29-1:
пункт 2 виключити,
у зв’язку з цим пункти 3, 4 вважати відповідно пунктами 2 – 3;
в) частину першу статті 62 доповнити новим реченням третім такого змісту:
«Висновки щодо використання земельних ділянок для цілей, не пов’язаних із веденням лісового господарства надаються у порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визначеному Земельним кодексом України.»;
у зв’язку з цим речення третє вважати реченням четвертим.
6. У Законі України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999, N 20-21, ст.190):
а) частину першу статті 20 доповнити пунктом 6 такого змісту:
«6) погоджує проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, матеріали інвентаризації земель у випадках та в порядку, визначених законом, в частині відповідності зазначеної документації законодавству у сфері містобудування та архітектури, охорони культурної спадщини;»;
б) частину першу статті 21 доповнити пунктом 11 такого змісту:
«11) погоджує проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках та в порядку визначеними Земельним кодексом України, в частині відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища;».
7. частину першу статті 16 Водного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1995, N 24, ст.189) доповнити пунктом 12-11 такого змісту:
«12-11) погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках та в порядку, визначеними Земельним кодексом України в частині відповідності зазначеної документації водному законодавству».
IІ. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність з цим Законом;
Голова Верховної Ради
України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін Земельного кодексу України та до інших законодавчих актів у сфері земельних відносин (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок)»
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
16.10.2012 Верховною Радою України було прийнято Закон України № 5462-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства соціальної політики України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів». Вказаним Законом (далі – Закон № 5462-VI) в рамках адміністративної реформи було, зокрема, внесено зміни до Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр». Аналіз положень Закону № 5462-VI свідчить про те, що деякі його положення вносять неузгодженості у земельне законодавство, роблять неможливим або значно ускладнюють застосування інших норм земельного законодавства.
1. Передбачена Законом № 5462-VI нова редакція статті 186-1 Земельного кодексу України передбачає вимоги до складу комісій з питань погодження документації із землеустрою, в той час коли законодавчі норми щодо необхідності формування таких комісій скасовані Законом України від 02.10.2012 № 5395 VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення» (далі – Закон № 5395-VI).
До того ж передбачена Законом № 5462-VI редакція частини третьої статті 186-1 Земельного кодексу України у взаємозв’язку з частиною п’ятою цієї статті, фактично зводить нанівець все спрощення процедури погодження проектів відведення, передбачене Законом України від 02.10.2012 № 5395 VI, невиправдано ускладнює процедуру такого погодження. Крім того, зазначені зміни передбачають необхідність погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із органами державного архітектурно-будівельного контролю. У той же час згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю постановою Кабінету Міністрів України, затвердженим від 23 травня 2011 р. N 553, предметом державного будівельно-архітектурного контролю є перевірка дотримання чинного містобудівного законодавства, будівельних норм в процесі проведення підготовчих робіт, проектування та будівництва об’єктів містобудування, а не формування земельних ділянок.
2. Законом № 5462-VI із тексту статті 186-1 Земельного кодексу України були виключені всі положення, які стосуються погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за її місцезнаходженням, що негативно відображається на доступного вказаних адміністративних послуг для їх споживачів.
3. Законом № 5462-VI частина четверта статті 20 була викладена у новій редакції. При цьому не було взято до уваги те, що вказану частину вже виключено із Земельного кодексу України Законом № 5395 VI. До того ж норми вказаної редакції фактично зводять нанівець запроваджені Законом № 5395 VI позитивні положення щодо удосконалення порядку відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення, оскільки вимагають надання додаткових дозвільних документів при зміні цільового призначення земель лісогосподарського призначення.
4. Законом № 5462-VI було викладено у новій редакції текст статті 7 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Якщо первісна редакція статті була направлена на доступність адміністративних послуг для населення і передбачала, що у переважній більшості випадків внесення відомостей до Державного земельного кадастру та надання таких відомостей здійснюється виключно на районними (міськими) органами земельних ресурсів, нова редакція закріплює вказані повноваження за центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Останній, в свою чергу, має самостійно розподілити ці повноваження між територіальними органами місцевого, регіонального рівнів та центральним апаратом. Слід вказати, що розподіл повноважень «в ручному режимі» містить в собі потенційні корупційні ризики і може суттєво негативно вплинути на рівень доступності адміністративних послуг при веденні Державного земельного кадастру. Доцільним є введення на законодавчому рівні правила, за яким вся інформація про земельну ділянку вноситься до Державного земельного кадастру виключно за місцем її розташування.
5. Змінами, внесеними Законом № 5462-VI до статті 15 Земельного кодексу України повноваження із розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, які з 01.01.13 мають належати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, були надані також центральному органу виконавчої влади, що формує таку державну політику. В результаті, на сьогодні одні і ті ж повноваження має і Міністерство аграрної політики і продовольства і Державне агентство України із земельних ресурсів, що є неприпустимим.
На виправлення вказаних помилок і направлений законопроект.
2. Мета і шляхи її досягнення
Основною метою законопроекту виправлення помилок, допущених при прийнятті Закону України № 5462-VI, а також внесення до законодавчих актів України змін, направлених на доступність для населення адміністративних послуг, що надаються у сфері земельних відносин
3. Правові аспекти
До нормативно-правових актів, які діють у цій сфері суспільних відносин, належать:
Земельний кодекс України.
Закон України «Про землеустрій».
Закон України «Про Державний земельний кадастр».
Лісовий кодекс України.
Закон України «Про охорону культурної спадщини».
Закон України «Про місцеві державні адміністрації».
Прийняття даного законопроекту не вимагає внесення змін до інших законодавчих актів.
3. Основні положення законопроекту
Зазначений законопроект є альтернативним законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок), поданим народним депутатом України Денисенком А.П. та зареєстрованим у Верховній Раді України 08.01.2013 за №1208.
Альтернативним законопроектом, як і основним законопроектом передбачається внесення змін до Земельного кодексу України, які передбачають повернення до Земельного кодексу України помилково виключених з нього Законом України № 5462-VI положень щодо порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Слід також зауважити на відмінностях цього законопроекту (далі – альтернативний законопроект) від законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок)» (р. № 1208 від 08.01.2013), внесеного народним депутатом України Денисенко А.П. (далі – основний законопроект). Так, альтернативний законопроект передбачає відсутні у основному законопроекті наступні положення.
1. Запровадження на законодавчому рівні правила, за яким погодження документації, за якою здійснюється формування земельних ділянок, та внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, має здійснюватись органами, які функціонують за місцем їх розташування.
2. Встановлення правила, за яким погодження проектів відведення земельних ділянок здебільшого на місцевому рівні за місцем розташування земельних ділянок. При цьому законопроект не порушує прав відповідних центральних органів виконавчої влади на утворення територіальних органів, а лише вказує на те, що у разі утворення цих органів, останні мають здійснювати певні повноваження. Зазначені норми є необхідними з огляду на необхідність забезпечення доступності адміністративних послуг для населення. Є неприйнятною ситуація, коли для того, щоб приватизувати чи отримати в оренду земельну ділянку, громадянам (особливо тим, що проживають у сільській місцевості), необхідно було б витрачати велику кількість часу для поїздок до обласного центру або до столиці для отримання передбачених законом погоджень. Переважна більшість адміністративних послуг, в тому числі і тих, що пов’язана із погодженням проектів відведення, має надаватись на районному (міському) рівні. Існуюча ж редакція дозволяє перенести місце їх надання не тільки до обласного центру, але й до міста Києва, в якому розташовані всі центральні органи виконавчої влади України.
3. Підтримуючи ідею авторів основного законопроекту щодо необхідності зниження рівня надмірної бюрократизації процедури погодження проектів відведення, альтернативний законопроект пропонує додатково встановити, заборону погоджуючим органам вимагати при здійсненні погодження проведення будь-яких обстежень, експертиз, інших робіт. Такі вимоги часто трапляються на практиці, коли для того, щоб отримати формально безкоштовний висновок, необхідно витратити чималу суму коштів на проведення не передбачених законом вишукувань, обстежень, експертиз (в тому числі тих, які проводяться «кишеньковими» фірмами). Це є недопустимим.
4. Пропонується визначити роль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування при погодженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Так, новою редакцією частини п’ятої статті 186-1 Земельного кодексу України пропонується встановити, що кожний погоджувальний орган має опрацьовувати проект виключно в частині його відповідності законодавству, дотримання якого він контролює.
Крім того, у цій же частині статті 186-1 Земельного кодексу України пропонується визначити, що кожен погоджуючий орган має здійснювати розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно і не може вимагати попереднього погодження проекту іншими органами.
5. Пропонується виключити із Земельного кодексу України положення щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин функцій із участі у розмежуванні земель державної та комунальної власності, оскільки з 1.01.13, у зв’язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності» землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
6. Пропонується виключити із Земельного кодексу України положення, які визначають повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із адміністрування Державного земельного кадастру, адже відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр»: «адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин».
7. Пропонується доповнити статтю 20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», яка визначає повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі містобудування, повноваженнями із погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, проектів землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, матеріалів інвентаризації земель у випадках та в порядку, визначених законом. Вказані повноваження згідно із частиною другою статті 186-1 Земельного кодексу України будуть реалізовуватись структурних підрозділів райдержадміністрацій з питань архітектури та містобудування.
Переважну більшість вищевказаних положень неможливо внести до основного законопроекту у вигляді поправок та пропозицій зважаючи на вимоги статті 116 Регламенту Верховної Ради України. З урахуванням цього, і був розроблений альтернативний законопроект.
4. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація законопроекту не потребує додаткового фінансування з Державного та місцевих бюджетів.
6. Прогноз результатів
Прийняття законопроекту дозволить удосконалити процедуру погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру.
Народний депутат України Д.С.Омельянович
Полный набор документов по законопроекту ЗДЕСЬ
