Австралійські кролики в українському степу

Незвичний експеримент із розведення в умовах українського степу диких кролів.

Лісівники ДП «Кременчуцьке лісове господарство», що на Полтавщині, при­пускають – за сприятливих умов кролі можуть мешкати й на Сло­божанщині.

– З кожним роком у наших угіддях меншає колись звичайного зайця-русака. Фермери розорюють луки, а на поля густо вносять «хімію», що під корінь зменшує його поголів’я. Крім того, зараз завелика чисельність лисиці, а ще з’явилися шакали. Підпали сухої рослинності теж завдають величезної шкоди тваринам, – розповів директор Кременчуцького держлісгоспу Валентин Свириденко. – Тож ми вирішили провести цей експеримент, аби відбулося збагачення нашої мисливської фауни. Диких кролів нам передав місцевий підприємець Вадим Чекаль. Це австралійський дикий кролик. Звісно, дикі й домашні кролі дуже плодючі. Згодом підприємець уже й отримав свій перший приплід. Він передав нам восьмеро самок і трьох самців віком близько року задля нашого експерименту. А ми, в свою чергу, спершу доглядатимемо кролів у вольєрі на карантині, а вже згодом випустимо у навколишнє природне середовище.

У наших угіддях ми знайшли невеличку ділянку лісу й лісопосадок між полями. Це відтворювальна ділянка, тож полювання там категоричне заборонене. Там обладнали вольєр для напіввільного утримання кролів. Обрали місце, де густі чагарники, терен та рослинність, аби тваринам було де зручно ховатись та що їсти. Обов’язкові лісові струмочки – для пиття. Викопали кролям штучні нори – аби могли там виводити потомство. Всю цю місцину обнесли міцною сіткою, аби кролі не тікали та щоб хижаки не дістались туди. Бо у дикого кроля тут ворогів чимало – в першу чергу, лисиця, а ще здичавілі собаки, коти, пернаті хижаки, особливо яструб великий.

Це місце перебуває під постійним наглядом наших працівників. Обов’язковий і ветеринарний нагляд. Заздалегідь ми провели там відстріл лисиці. Тож уже заселили тваринок туди на час карантину. Цікаво, що за своєю поведінкою ці кролі, дійсно, дикі. Бо вже за декілька діб вухасті швиденько вирили у землі, крім наших нір, ще й справжні «магістралі» та «тунелі». Зовні та за своєю статурою австралійські дикі кролі набагато менші від наших зайців та своїх домашніх родичів. Важать близько 1,5 кілограма.

Чи приживуться теплолюбні дикі кролі в умовах української зими, весни й осені? Ми добре розуміємо, який це ризик. За радянських часів уже були спроби акліматизації диких кролів у нас, але всі вони закінчилися невдачею, зокрема, через особливості погодних умов. Але ж зараз наш клімат теплішає. До того ж, географічно ми в українському Степу. В нас м’якша зима, сніг тане раніше, аніж в інших регіонах Полтавщини, теплішає теж раніше. Можливо, нашим вухатим такі природні умови будуть дуже до вподоби. Не думаю, що кролі розплодяться у нас, як в Австралії, де вони вже стали справжнім стихійним лихом. Бо в Австралії майже немає хижаків, клімат безсніжний і спекотний впродовж року.

Як я вже розповів, дикі кролі дуже плодючі. Самиця може привести потомство три-чотири рази на рік. Народжує п’ять-шість кроленят. Тож вони швидко здатні відновити втрати поголів’я після знищення частини потомства хижаками чи через епізоотію. Ми розраховуємо, що хоча б 10% нашого приплоду виживе. Через рік будемо бачити, чи вдався експеримент, чи ні, чи вже можна буде постійно випускати наших тваринок на волю. Думаю, що нашим мисливцям було б цікаво полювати на дикого кролика. До речі, розведенням кролів і зайців у напіввільних умовах вольєрів займається й Лубенський держлісгосп. Але у них дещо інша природна зона. Там лісостеп – лісові насадження, клімат прохолодніший взимку й восени, раніше випадає і пізніше тане сніг.