Жасминовий туман

Не проґавте його цвітіння!

Жасмин і садовий жасмин (чубушник) — абсолютно різні рослини, які належать навіть до різних родин. Вони розрізняються зовнішнім виглядом і вимогами до умов зростання.    Народна назва «жасмин» так міцно прикріпилася й до зовсім іншої рослини, що, мабуть, назавжди такою і залишиться. От лише, якщо можете, додавайте до назви ще й слово «садовий» — садовий жасмин. Це, здається, якось коректніше щодо справжнього жасмину.

ЖАСМИН І САДОВИЙ ЖАСМИН НАВІТЬ НЕ РОДИЧІ

Жасмин(Jasminum), назва якого походить від персидського «ясмин», — це рід вічнозелених чагарників-ліан із родини маслинових, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Рід налічує понад 200 видів, поширених у теплому поясі обох півкуль. Він поширений зазвичай у тропіках і субтропіках, до Європи потрапив із арабських країн та Південної Азії, де рослину цілком справедливо люблять і шанують за красу і чудовий запах.

Чимало азійських народів навіть вважають його священною рослиною. У Китаї жасмин символізує жіночність, грацію, привабливість, у Таїланді — це символ матері. Дуже цінують жасмин і на Аравійському півострові, і в Індії, де його називають через красу місячною квіткою кохання, а через пахощі — царицею ночі.

В Україні в дикому вигляді жасмин трапляється лише в Криму.

Поширений у нас садовий жасмин (Philadelphus) належить до родини гортензієвих (Hydrangeaceae). Це листопадний чагарник, який росте в дикій природі Північної Америки, Східної Азії та Південної Європи. За різними даними, в природі налічується від 50 до 70 видів чубушника, а в культурі виведено велику кількість сортів цієї рослини.

БІЛОПІННЕ ЦВІТІННЯ І ЧУДОВИЙ АРОМАТ

Латинську назву садовий жасмин отримав на честь царя Єгипту Птолемея Філадельфа. А ось чубушником його назвали тому, що із його міцної деревини з м’якою серцевиною робили чубуки й мундштуки для курильних люльок.

Квітки садового жасмину відрізняються від справжнього, але теж дуже привабливі — кремово-білі або просто білі, махрові або напівмахрові. А ще вони дуже ароматні, особливо у вечірню пору, з яскравими цитрусовими нотками, зібрані в китицеподібні оксамитові на дотик суцвіття. Суцвіття формуються на верхівках молодих пагонів, за розмірами вони досить великі й розташовані дуже щільно, тому весь кущ у пору цвітіння— немовби одна велика запашна квітка.

Одна із основних переваг садового жасмину — в його неймовірній невибагливості. Він росте і на сонці, і в тіні, на будь-яких ґрунтах, навіть бідних і сухих. Кущі легко стрижуться і швидко відновлюються після травм і несприятливих умов. Садовий жасмин морозостійкий, навіть якщо в особливо сувору зиму загине його наземна частина, то після обрізки навесні, завдяки потужній кореневій системі, рослина дуже швидко відновить свою декоративність. Світлолюбна рослина витримує й напівтінь, невибаглива до зовсім не екологічних міських умов та ураження шкідниками і хворобами.

Але найпривабливіша особливість садового жасмину — його активне тривале цвітіння, починаючи з кінця весни — початку літа. Цієї пори квітів на кущі так багато, що вони здаються покритими білою піною згори донизу. А який запах! Повз таку красу не пройдеш байдуже.

Пахощі садового жасмину здавна оцінили й парфумери — вони широко використовують екстракти рослини у відомих композиціях, особливо зі східними нотами. Чарівні пахощі зберігають і сушені квіти.

ДЛЯ АРОМАТИЗАЦІЇ ЗЕЛЕНОГО ЧАЮ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ ВИШУКАНИХ ПАРФУМІВ

У Китаї з давніх часів вирощують ще один вид жасмину — самбак (Jasminum sambac). Саме його сухі пелюстки й додають до зеленого чаю для ароматизації. Запах у цього виду жасмину більш важкий, інтенсивний, з апельсиновим відтінком.

Останнім часом його використовують і для ароматизації тютюну й отримання ефірної олії, яка найліпше підходить для створення чуттєвих парфумів, що подобаються багатьом жінкам.

Парфумери відзначають, що люблять працювати з цією ніжною квіткою не лише через її запаморочливий запах, а й розмаїття духмяних нот. На їхню думку, аромат жасмину змінюється залежно від його близького оточення. Духи з жасмином бувають і з характерно східним п’янким пряним запахом, і свіжими весняними, легкими та квітковими. Проте їхні композиції завжди вишукані й витончені.

До слова, запах жасмину долинув до європейських парфумерів приблизно в шістнадцятому столітті. Зачаровані дивовижним запахом чарівних білих квітів, європейці почали самі культивувати їх. Головним центром культивування садових жасминів став французький муніципалітет Грасс.

Сировина, отримана в Грассі, відрізняється від арабської вишуканими фруктовими відтінками і вважається особливо цінною. Між іншим, за легендою, перші парфуми почали виготовляти, щоб збити неприємний запах від шкіряної промисловості, яка виникла тут ще раніше. А ще тут засновано Міжнародний музей парфумерії. Тож не дивно, що Грасс — одне із місць, де відбувається дія роману «Парфуми» Патріка Зюскінда.

Ефірна олія жасмину справжнього має також лікувальні властивості. Її здавна використовують для загоєння ран, при головних болях, як антидепресант. Масажні олійки з додаванням олії жасмину зменшують м’язові болі, покращують кровообіг, знімають судоми. Її використовують і у виробництві ладану.

У КОЖНОГО СВІЙ ЖАСМИН

До речі, жасмин індійський — національна квітка Індонезії, де її називають «малатія», і Філіппін, де її іменують «сампагітою». В Індонезії це також головна квітка на весільних церемоніях. Білий жасмин під назвою «чамбелі» — національна квітка Пакистану і національна квітка Тунісу. А от на Гаваях жасмин вважають просто бур’яном. Тож зважте на це, коли одружуватиметесь у тих краях.

Фахівці підказують, що почути аромат квітів справжнього жасмину в денний час майже неможливо, а садовий жасмин пахне в будь-яку пору доби.

Ще однією підказкою може стати латинська назва рослини. Якщо у визначенні присутнє слово Philadelphus, то однозначно це різновид садового жасмину.

Справжній жасмин у наших широтах найреальніше побачити в оранжереї. А от різними видами садового ви можете милуватися щоліта, якщо посадите його на присадибній ділянці чи на подвір’ї вашого будинку. Та ви, либонь, це вже й зробили і тепер лише чекаєте нагоди насолодитися його цвітінням і заодно перевірити свої нюхові рецептори.

Людмила СТУПЧУК

. Фото автора і з відкритих джерел

Газета: №89-90, (2021)