Олексій ГОЛУБЧАК: «Будуть дороги – буде й економічно та екологічно збалансоване лісокористування»

П’ять останніх років відзначилися для лісового господарства країни активною і системною розбудовою галузевої транспортної мережі. За цей час лісгоспи Івано-Франківщини проклали більше 150 км нових лісогосподарських доріг. Як запевняють лісівники, створена дорожня інфраструктура, зокрема, надасть доступ до 6 тис гектарів лісу, де зосереджено понад 2 млн кубометрів стиглої і перестиглої деревини.

Про отримані з доріг позитиви для галузі і загалом для Прикарпаття ведемо розмову з начальником Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Олексієм Голубчаком.

– Ми почали предметно займатися будівництвом доріг у 2007 році з подачі голови Держагентства лісових ресурсів України Віктора Сівця та за організаційної підтримки його тодішнього заступника Олексія Пристаї, – розповідає Олексій Голубчак. – Саме вони були ініціаторами цієї справи, дуже потрібної і для галузі, і для кожного регіону країни. Адже щоб ефективно вести лісове господарство, необхідно забезпечити на відповідному рівні транспортну складову. У нас же в Карпатах ще п’ять років тому щільність лісових доріг була чи не найменшою у Європі – 1 км на 1000 га лісу. В Альпах, до прикладу, цей показник у 5-7 разів більший. Не дивно, що в провідних лісопромислових країнах – Австрії, Швейцарії – обсяги заготівлі деревини майже дорівнюють її приросту. Бо дороги там дозволяють доступитися до найвіддаленіших лісових масивів.

Тому насамперед ми запросили австрійських спеціалістів поділитися досвідом прокладання гірських автомагістралей. Вони приїхали зі своєю технікою – і почали будувати. Було навіть так, що з одного боку гори йшли дорожники Облавтодору, які на той час вважалися найкращими професіоналами у цій сфері, а разом з ними – три екскаватори, два бульдозери, кілька бензовозів і 20 підсобних робітників на додачу. З другого боку працював австрійський екскаватор з одним оператором і виконував той самий обсяг робіт, ще й кращої якості.

Отак ми вчилися, набували знань і досвіду. У 2008 року керівництво галузі пішло нам назустріч, ми отримали потужну дорожнобудівельну техніку в рахунок виконання робіт, і справа набрала обертів.

– Дороги Європи, як відомо, торували за коліями римських колісниць. За яким принципом ви визначаєте розташування лісових доріг?

– Генеральним планом дорожнього будівництва слугує генеральний план ведення лісового господарства. Чи не основна мета – забезпечити оптимальне транспортне освоєння лісових ресурсів, а з ним – економічно і екологічно збалансоване лісокористування. За підрахунками спеціалістів, через транспортну і технологічну недоступність нині у цілому 40 млн. кубів карпатської деревини виключені з господарського обігу і уже перейшли в категорію стиглих і перестиглих насаджень.

Дороги якраз дозволяють завести техніку на лісові ділянки, де не ступала нога лісоруба, а також застосовувати при лісозаготівлі природозберігаючі технології. Розрахунок такий: один кілометр дороги – на 20 тис кубів лісу загальної заготівлі. Відомо, що одна з найскладніших і найзатратніших виробничих операцій – трелювання деревини. Ще кілька років тому вимушені були у горах майже 2 км тягнути трактором колоди до місця завантаження, пошкоджуючи при цьому цінний ґрунтовий покрив. З відповідною дорожньою мережею ми економимо 40 грн на одному кубометрі деревини й уникаємо екологічних збитків, зменшуючи відстань трелювання до 500-600 м. До речі, при плануванні у горах нових автотрас передбачаємо технологічні майданчики для канатних трелювальних установок, і загалом усі економічні та інженерно-технічні розрахунки проводимо на основі сучасних аспектів лісозаготівельної справи. Одразу створюємо електронну карту доріг із зазначенням їх технічного стану. Це дозволить ухвалювати правильні рішення щодо ведення лісового господарства і лісокористування. В подальшому така карта послужить для складання схеми транспортного освоєння лісового фонду на близьку та далеку перспективу.

Зауважу, що ліс – це відновлюваний ресурс. Тож цими дорогами користуватимуться наші нащадки, згадуючи нас добрим словом.

– Тобто будуєте на совість.

– Тільки так. Ми напрацювали технологію, розробили раціональні методи облаштування (у горах будь-якої складності) дорожнього полотна, яким спокійно можуть рухатися великовантажні машини. Маємо спеціалістів, техніку. До речі, щоб подолати значний перепад висот, на гірських схилах «нарізаємо» серпантин (не гірше за австрійців!), який досі був для наших Карпатах рідкісним явищем, – з радянських часів прийнято було прокладати автотраси у гору напролом.

Розташований у Івано-Франківську Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва став своєрідним інжиніринговим центром з визначення параметрів гірських лісових автодоріг, проектування та нормативно-технічного забезпечення їх будівництва з використанням сучасних геоінформаційних технологій. Тут же діє навчальний центр для головних інженерів лісогосподарських установ, що ведуть свою діяльність в гірських умовах – не лише нашої області. Аналогічний центр з будівництва рівнинних лісових доріг – у Боярці. Адже сучасна транспортна мережа в українських лісах – не приватна справа окремого лісогосподарського підприємства, а питання державного рівня.

На нові об’єкти отримані усі погодження та лісівничо-екологічні експертизи. Що важливо, разом з дорогами ми прокладаємо нові мости, створюємо гідротехнічні споруди, які при сильних опадах затримують значну кількість поверхневого стоку, мінімізуючи ерозійні процеси на вразливих гірських територіях.

– Але лісовози і далі їздять, а відтак – розбивають дороги загального користування, не пристосовані до значних навантажень.

– Ми намагаємось вирішити цю давню і болючу проблему, наголошу – першими в країні. Голова Держлісагентства Віктор Сівець і голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк дійшли згоди, і відтепер наше управління поетапно забирає на свій баланс сільські дороги, якими возимо ліс. Наразі у Верховинському районі нам передають 22 км доріг місцевого значення. Ясна річ, у багатьох керівників районів одразу з’явилося бажання скинути нам усе своє дорожнє господарство. Поки ми беремо лише ті дороги, що мають велике соціальне значення для населених пунктів. Будемо вкладати в них кошти, утримувати в належному стані.

– Олексію Івановичу, ви говорите про збільшення обсягів лісозаготівлі, з новими дорогами – мало не удвічі. Є сенс, коли лихоманить ринок лісоматеріалів?

– Всі лісокористувачі нашої області щороку заготовляють біля мільйона кубічних метрів деревини. Це лише 40% приросту. Проте зараз ми, справді, вперше маємо проблему з реалізацією дров технологічних плитним підприємствам краю. Таке раніше важко було уявити, бо плиточникам нашої деревини навіть не вистачало – звозили з усієї України.

Хоча вже бачимо, що ринок потроху починає оживати. Тішить і те, що завдяки обласній владі котельні для опалення бюджетних освітніх, лікувальних закладів активно переводять з газу на дрова, точніше – на тріску енергетичну. Купують її у нас і місцеві підприємства, які також задля економії коштів (а заощадження дуже значні) відмовляються від використання дорогого газу.

– Нові дороги виконують не тільки господарську роль.

– Звичайно, адже вони – складові транспортної мережі держави, мають протипожежне призначення, розширюють рекреаційні, туристичні можливості нашого краю. А їх соціальну функцію, їхню роль у загальному розвитку гірських районів взагалі важко переоцінити. Збудовані нами лісові дороги з’єднують віддалені населені пункти, скорочуючи відстань між ними на 20 – 40 км. Нещодавно, приміром, здали в експлуатацію дорогу, якою можна швидко дістатися до сусідньої Буковини. Зараз прокладаємо 22 км до Манявського водоспаду і знаменитого Манявського скиту, куди за духовною розрадою завжди прямує багато паломників з усієї України і з-за кордону.

Нещодавно видали буклет з картою рекреаційних місць на території наших лісогосподарських підприємств і зазначенням загальних туристичних маршрутів. Кожне таке місце, а їх більше п’ятдесяти (запевняю, такого нема в жодній області), ми упорядкували гарними куточками відпочинку, куди усі охочі можуть приїхати, зокрема і новими лісовими дорогами, аби поспілкуватися з природою, помилуватися краєвидами нашого писанкового Прикарпаття.

ДО РЕЧІ

Підраховано, що одна гігакалорія теплової енергії від спалювання дров у чотири рази дешевша, аніж від спалювання газу. Енергетичною тріскою, яка є на даний момент в українських лісах, можна замінити 2 млрд кубів газу.

ЦИФРИ

* До 2015 року на Прикарпатті здадуть в експлуатацію ще 173 км гірських лісових автомагістралей.

* На балансі підвідомчих підприємств Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства числиться 1789,3 км лісових автомобільних доріг, густота яких становить 3,8 км на 1000 га лісового фонду.

ДОСЬЄ «УК»

Олексій Іванович ГОЛУБЧАК – народився 13 грудня 1956 року в селі Блюдники Галицького району Івано-Франківської області.

У 1978 році закінчив з відзнакою Львівський лісотехнічний інститут, отримавши спеціальність «Інженер лісового господарства».

З 1978 по 1995 рік працював у Вигодському лісокомбінаті на посадах майстра лісу, помічника лісничого, лісничим, начальником відділу лісового господарства.

У 1995 – 2001 роках – перший заступник, а відтак – голова Долинської районної державної адміністрації.

З 18 липня 2001 року – начальник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Указом Президента України у 1998 році нагороджений Почесним знаком «Заслужений працівник сільського господарства».