30/01/2013
0Нещодавно жителі віддаленого прикордонного села Висоцьк, що в Любомльському районі, були подивовані метушнею невідомих людей, які прибули різати довколишній лісовий масив.
Незнайомці були озброєні незвичною технікою: машина викидала вперед на кілька метрів металеві щупальця, ті міцно обхоплювали стовбур. Висувалася механічна пила, що різала деревину наперед визначених розмірів. Все в темпі. Щойно стояла сосна — мить і один пеньок зостався. Ні трісок, ні сучків, ні хвої — все перероблено, подрібнено, запаковано
— Що ж то діється? Живемо в лісі, а тепер не матимемо й гілки для розпалювання грубки? — запитала мене від імені односельчан Світлана Пасаман.
Згодом лісівники запевнили, що все законно. На ділянці лісу працювала бригада спільного українсько-литовського підприємства «Спецтехніка» з Литви. А ось щодо питання, чи доцільна суцільна вирубка лісу на березі річки Західний Буг, то на нього лісове відомство відповідає стандартною фразою: «Все законно!».
Пригадую розмову з колишнім директором Любомльського держлісгоспу, світлої пам'яті Олександром Чалайдюком у першій половині дев'яностих років. Тоді були борги у виплатах зарплат, сплаті податків. І в той же час лісопідприємство регулярно відправляло дубові колоди за кордон. Мало банківський валютний рахунок, на якому накопичувалася іноземна валюта. «Чому не скористаєтесь рахунком і не погасите борги?» — запитав у директора. І почув у відповідь, що не мають права. Валютою розпоряджаються обласне лісівниче відомство і Київ.
Тоді мали такі багаті ліси, але як бездумно з ними повелися! А тепер радіємо, що можемо зрізати якусь сосну і використати її до останньої гілки. Навіть уже начальник обласного управління лісового і мисливського господарства Богдан Колісник («Волинь-нова» за 1 листопада минулого року) на підсумковій нараді лісівників, на яку посилається газета, резюмує, що «сибірські рубки не для Волині». Хоча далі сам собі суперечить, заявляючи: «Ми не рубаємо багато, а просто робимо це неправильно. Нам треба відмовитися від суцільного вирубування ділянок. Ми вже постановили, щоб це було на території не більше трьох гектарів. Але потрібні зміни до закону…».
Який же це закон потрібен, щоб припинити хижацьке нищення лісів України, в тому числі й на Волині? Що заважало і раніше відмовитись від практики суцільної рубки на 15-10 гектарах, після якої лишається пустеля? При новітніх технологіях, як це бачили селяни у Висоцьку, знищується підлісок, вся рослинність. Не скоро оживе така ділянка. Чому лісівники не протестують проти інтенсивної експлуатації зелених насаджень? Будемо відвертими: бо, очевидно, такий стан їх влаштовує. Надто верхівку лісівної галузі. Тому громадськість так і не читала (і не читатиме надалі) сміливих, відкритих листів з боку вчених галузі, практиків із вимогою негайно зупинити безлад.
Любомльський район.
