26/01/2013
0В Українських Карпатах ліси в доагрокультурний період займали 95 відсотків території, а зараз – лише 45%, що негативно позначається на екологічному балансі регіону. Значні зміни відбулися і в природній віковій та ценотичній структурі лісових екосистем. Унаслідок монокультурного напрямку в лісівництві на значній площі створювались одновікові, часто однопородні деревостани, які згодом виявились біологічно нестабільними.
Упродовж філоценогенетичного процесу у пралісових фітоценозах виробилась здатність до самовідновлення, саморегулювання, самозахисту щодо біологічних шкідників,
вони функціонують як гомеостазні екосистеми. Далекоглядні карпатські лісівники, з метою збереження природної спадщини та ценотичного різноманіття гірських лісів, ще на початку минулого століття створили кілька пралісових резерватів, які збереглися до наших часів.
У книжці дається історичний нарис заповідної справи та створення в Карпатах мережі пралісових резерватів. Показано закономірності вегетаційних ступенів на різних мегасхилах гірської системи та наявність у них природних лісів. Обґрунтовані еколого-ценотичні критерії визначення пралісових фітоценозів. Подано фітоценологічний огляд пралісів Ужанського національного природного парку. З’ясовані науково-природнича цінність пралісів та їх еко-модельне значення для формування лісів, близьких за ценотичною структурою до природних.
Книга вийшла друком за фінансової підтримки Всесвітнього фонду природи, компанії IKEA та товариства DEG у рамках проектів «Підтримка відповідального управління лісовим господарством для сталого розвитку у Дунайсько-Карпатському екорегіоні» (2011–2014) та «Збереження та стале використання природних ресурсів в Українських Карпатах» (2007–2012).
Скачать книгу можно ЗДЕСЬ
