24/01/2013
0Интересный и странный документ, оставляющий много вопросов. Почему Кабмин не выработал единого и общего для всех подхода к определению численности проверок? Кто в системе Гослесагентства имеет право проводить проверку и где? Как будет регулироваться проверка охотхозяйств экологической инспекцией? /Фото: Виктор Ярошук с сайта http://www.wildlife.by/
К какой степени риска будут относится государственные охотхозяйства предприятий Гослесагентства и кто их будет проверять? Как и кому будут подаваться информация по выбранным критериям? Кто будет проверять её правдивость? Кто и где будет публиковать список хозяйств с делением их на группы риска? Не понимаю почему не контролируется численность других (кроме косули) ключевых видов, – кабана, оленя…, а для хозяйств площадью 30 тыс.га и лося… (учеты ведь проводятся везде). Часто они занимают близкие экологические ниши и вытесняют друг друга… Есть пойменные и водно-болотные угодья где нет косули или её очень мало. Как можно проконтролировать сколько сена съели олени? Давно известо: 100 грам солярки в сено и все кормушки всегда полные… Создается впечатление, что цель появления этого документа одна: создать правовую базу для перераспределения охотугодий в пользу "богатых" (а у нас основной источник богатства один, – Вы знаете какой). Впрочем подождем комментариев от специалистов охотоведов и охотников. М.П.
Кабінет Міністрів України затвердив критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної із використанням, охороною і відтворенням державного мисливського фонду та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державним агентством лісових ресурсів. Відповідну постанову № 31 Уряд прийняв 23 січня 2013 року.
Згідно з цим нормативно-правовим актом, до вищезгаданих критеріїв відносяться:
– обов’язковість виконання біотехнічних та охоронних заходів, організація території господарства, що передбачені проектом організації і розвитку мисливського господарства;
– проведення комплексних заходів, спрямованих на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, щорічне вкладення коштів на їх охорону і відтворення в обсягах, передбачених законодавством;
– наявність єгерської служби в чисельності, передбаченій законодавством.
Також критерії, за якими оцінюється відповідний ступінь ризику, безпосередньо впливають на показник чисельності мисливських тварин.
Прийняття цієї постанови дозволить врегулювати питання здійснення державного управління мисливським господарством в частині функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 23 січня 2013 р. № 31
Київ
Відповідно до статті 5 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з використанням, охороною і відтворенням державного мисливського фонду, та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Державним агентством лісових ресурсів, згідно з додатком.
Прем’єр-міністр України М. АЗАРОВ
Інд.70
Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 23 січня 2013 р. № 31
КРИТЕРІЇ,
за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської
діяльності, пов’язаної з використанням, охороною і відтворенням
державного мисливського фонду, та визначається періодичність
здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)
Державним агентством лісових ресурсів
1. Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з використанням, охороною і відтворенням державного мисливського фонду, є:
- дотримання вимог законодавства щодо обсягів обов’язкового вкладення коштів у забезпечення охорони і відтворення державного мисливського фонду;
- наявність єгерської служби в чисельності, передбаченій законодавством;
- фактична чисельність мисливських тварин (оцінюється за чисельністю козулі європейської, нормативні вимоги до оптимальної чисельності якої встановлено законодавством).
2. Відповідно до встановлених критеріїв суб’єкти господарювання належать до одного з трьох ступенів ризику — високого, середнього або незначного.
3. До суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику належать суб’єкти, в яких:
- протягом останніх трьох років, що передують плановому, обсяг вкладення коштів у забезпечення охорони і відтворення мисливських тварин становить не більш як 60 відсотків обсягу, встановленого законодавством;
- протягом року, що передує плановому, рівень кадрового забезпечення єгерської служби становить не більш як 60 відсотків чисельності, встановленої законодавством;
- фактична чисельність козулі європейської становить не більш як 40 відсотків оптимальної чисельності, встановленої законодавством.
4. До суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику належать суб’єкти, в яких:
- протягом останніх трьох років, що передують плановому, обсяг вкладення коштів у забезпечення охорони і відтворення мисливських тварин становить від 60 до 90 відсотків обсягу, встановленого законодавством;
- протягом року, що передує плановому, рівень кадрового забезпечення єгерської служби становить від 60 до 90 відсотків чисельності, встановленої законодавством;
- фактична чисельність козулі європейської становить від 40 до 80 відсотків оптимальної чисельності, встановленої законодавством.
5. До суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику належать суб’єкти, що не віднесені до суб’єктів господарювання з високим та/або середнім ступенем ризику.
6. У разі коли суб’єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше ступенів ризику, такий суб’єкт відноситься до більш високого ступеня ризику.
7. Планові заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням суб’єктами господарювання законодавства у сфері використання, охорони і відтворення державного мисливського фонду здійснюються Держлісагентством з такою періодичністю:
- з високим ступенем ризику — не частіше одного разу на два роки;
- із середнім ступенем ризику — не частіше одного разу на три роки;
- з незначним ступенем ризику — не частіше одного разу на п’ять років.
8. У разі коли за результатами не менш як двох останніх заходів державного нагляду (контролю), проведених протягом останніх п’яти років, не виявлено фактів порушення вимог законодавства у сфері використання, охорони і відтворення державного мисливського фонду, наступна планова перевірка такого суб’єкта господарювання проводиться не раніше ніж через установлений для відповідного ступеня ризику період, збільшений у 1,5 раза.
_____________________
