Страшний не вовк, а брехня про нього

Екологи вважають, що популяція цього хижака потребує реабілітації і… захисту.ФОТО З САЙТА TIONE.RU

За даними системного контент-аналізу Київського еколого-культурного центру, Крим посідає друге місце в Україні (після Донецької області) за антивовчою істерією в засобах масової інформації. За 2012 рік у кримських медіа опубліковано 100 статей та інших матеріалів (з 380 по Україні), що поширюють неправильні, неперевірені, антиекологічні відомості про вовків. Ці публікації, як заявив на прес-конференції в Сімферополі координатор програм Київського еколого-культурного центру, кандидат біологічних наук Іван Парникоза, «розпалюють видовий терор, виховують у людей жорстокість і біоксенофобію». Як правило, авторами чи інформаторами таких заміток є мисливці чи лісники, водночас думку іншої сторони — екологів, зоологів, охоронців природи, зоозахисників ніхто не питає. Тому «вовча» проблема показується однобоко, вважають у Кримській асоціації «Екологія і світ».

ЧИ ЗАГРОЖУЄ ВОВК КУРОРТОВІ?

За офіційними даними, чисельність популяції вовка в Україні становить 2500—2600 голів, водночас, на думку фахівців, ці дані дуже й умисно завищені, насправді вовків у наших лісах і на полях разів у два менше, тобто вовків в Україні, за даними екологів, не більш як 1200—1300 голів, що є досить нечисленною популяцією. В Україні щодо вовків припускаються двох помилок: по-перше, системні дослідження популяції вовка, її міграцій, чисельності, способу життя не проводяться, тому не існує і достовірної статистики. По-друге, всупереч реальному становищу у природі, вовк досі згідно зі статтею 33 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» значиться серед т.з. шкідливих тварин, що є фактично поза законом.

Екологи зазначають, що у 90 відсотках випадків авторами чи інформаторами антивовчих матеріалів є мисливці. Іван Парникоза розповів, що згідно з моніторингом екологів, рекорд за антивовчою істерією утримує Донецька область, де за минулий рік опубліковано близько 120 статей у пресі, на другому місці Крим — близько 100 статей, далі йде Закарпатська область — 40 матеріалів, Запорізька — 30 матеріалів, Одеська — 20 публікацій. Спеціалізуються на антивовчій істерії і національні телевізійні канали — це передусім «1+1», СТБ, ISTV, «24», низка місцевих телеканалів.

Як заявили журналістам Іван Парникоза, а також заступник голови Кримської республіканської асоціації «Екологія і світ» Андрій Артов, кримський зоолог, кандидат біологічних наук Альфред Дулицький, абсолютна більшість матеріалів про вовків у засобах масової інформації — це плітки й чутки, які при перевірці не підтверджуються. За поширення міфів ніхто не несе відповідальності, проте вовки розплачуються власною шкурою.

За даними українського еколога Володимира Борейка, в Україні з 1946 по 1967 рік вбито 35 тис. вовків, з 1992 по 2007 рік — 22 тис. вовків. За офіційними даними, щороку в Україні відстрілюється до 50 % загальної кількості вовків. До цього ще слід додати 20—30 % вовків, які гинуть на автошляхах, від отрут, у капканах, гинуть підранками. Понад 90% вовків в Україні гине від мисливців. Третина їх добувається у браконьєрський спосіб — останнім часом стає популярним суворо заборонений спосіб полювання з гелікоптера. Відстрілювання вовків з гелікоптерів триває в Донецькій, Луганській, Харківській і деяких інших областях. Немає спокою вовкові навіть у заповідниках. У Карпатському національному парку з 1980 по 1992 рік працівниками парку без жодних наукових обѓрунтувань було вбито 41 вовка. Всупереч Бернській конвенції в Україні відбувається незаконна торгівля трофеями вовка. На українському чорному ринку шкура вовка коштує 500—700 дол., опудало — до 1 тис. дол. У низці областей України вовків знищують майже поголовно. Так, за офіційними даними, 2004 р. в Донецькій області було вбито 99 % усіх вовків, в Луганській і Харківській — 74 %, у Херсонській — 72 %, що є грубим порушенням Бернської конвенції.

ЧИ ЗАГРОЖУЄ ВОВК КУРОРТОВІ?

— Кримом ширяться безглузді чутки про те, що раніше вовків на півострові не було, а нині вони розплодилися так, що вже досягли Ялти, і що ці хижаки становлять загрозу для курортників. Це не відповідає дійсності, — стверджує Альфред Дулицький. — Вовк — старожил Криму, який в минулому столітті був вигнаний зі своєї батьківщини, а тепер намагається виправити цю несправедливість.

За даними екологів з асоціації «Екологія і світ», що вивчали кримську популяцію вовків, у Криму вовк став рідкісним вже наприкінці XIX століття, а в 20-х роках ХХ століття було вбито останнього з місцевих вовків. Першими на сполох почали бити лісівники вже в 1935-1940 роках, коли через відсутність вовків стада оленів у заповідниках Криму розплодилися настільки, що почали знищувати молоді дерева. Кількість оленів у заповіднику сягнула загрозливих для лісу розмірів. У зв’язку з цим олень став ласим звіром для московських VIP-мисливців. Аргументуючи необхідність скорочення кількості копитних, 1957 року Кримський заповідник перетворили на закрите мисливське господарство. Полювання і штучні корми дали змогу послабити тиск оленів на ліс. Але у «шалені» 90-і роки цей тиск був настільки «ослаблений» браконьєрством, що вже потерпіли олені — близько 80% поголів’я оленів було по-варварськи винищено. Тут слід зазначити, що природна регуляція кількості оленів у лісах якісно відрізняється від штучного їх відстрілювання, а тим паче браконьєрства. Вовки, як санітари лісу, відбирають з оленячих стад старих, хворих, недорозвинених тварин, цим самим поліпшуючи генофонд оленів, а мисливці, а тим паче браконьєри, завжди вбивають найсильніших, завжди здорових і найкращих тварин, погіршуючи цим генофонд стада.

— Окрім того, — розповідає Андрій Артов, — мисливці і лісники навмисне замовчують, що за сучасних умов вовк не лише вигідний, а й необхідний Криму. Оскільки в умовах бездіяльності державних санітарних служб він — єдиний борець зі сказом, який приносять лисиці й бродячі собаки. Реальна кількість його на півострові поки що не відома, але, на думку екологів, вона становить одиниці особин і навряд чи сягає двох десятків.

ПРО ЩО СВІДЧИТЬ ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН?

— Приклад Кримського заповідника демонструє вкрай важливу екологічну роль вовка — регулювальника чисельності копитних, — каже Альфред Дулицький. — Перебуваючи на вершині «харчової піраміди», вовк забезпечує саморегуляцію екосистеми.

Як розповіла на прес-конференції в Сімферополі представник Всепольського товариства «На користь усіх істот» Анна Силензяк із Гданська, в усіх країнах Західної Європи вовк охороняється тією чи іншою мірою. У Греції, Словаччині, Португалії, на Криті, в Румунії, Іспанії та Польщі вовк перебуває під повною охороною держави.

У Польщі вовк винищувався до початку 1990-х років. У середині 1990-х його оголосили мисливським видом, а через кілька років узяли під повну охорону і внесли до Червоної книги Польщі. Полювати на вовка суворо заборонено, за його знищення діють штраф і великий позов на відшкодування збитків. Довкола кожного вовчого лігва забороняється зміна природної обстановки в радіусі півкілометра.

— Україна має дотримуватися норм міжнародного законодавства, ратифікованого в країні, — заявив заступник голови Кримської асоціації «Екологія й світ» Андрій Артов. — Вовк перебуває під охороною конвенції Берна, Боннської конвенції, його включено до Європейського червоного списку, й усі ці акти міжнародного законодавства ратифіковані в Україні, тому Верховній Раді України просто слід привести своє внутрішнє законодавство у відповідність до міжнародного.

ЩО Ж ЕКОЛОГИ ВВАЖАЮТЬ ЗА НЕОБХІДНЕ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ РІВНОВАГИ В ПРИРОДІ?

Як сказав Іван Парникоза, відповідно до міжнародного екологічного права, в Україні слід було б, по-перше, організувати системні дослідження популяції вовка в країні з метою отримання точних даних про стан і динаміку чисельності виду, його спосіб життя, структуру популяції, а також організувати постійний моніторинг з цієї тематики.

По-друге, Україна не має іншого шляху, крім як привести своє законодавство у відповідність до тих конвенцій, що ратифіковані, й для цього слід внести поправку до «Закону України про мисливське господарство й полювання», виключивши не лише вовка зі списку шкідливих тварин, а взагалі в цілому вилучити саме поняття «шкідлива тварина», оскільки в природі нічого шкідливого немає. До цього закону слід внести зміни, щоб вовк став звичайним мисливським видом, тоді на нього поширюватимуться всі цивілізовані правила полювання, як на інших тварин. Для полювання на вовків, як і на інші види тварин, мають видаватися платні ліцензії, воно має бути заборонене в періоди розмноження тварин, браконьєрський відстріл вовків має каратися згідно з нормами закону. Екологи вважають, що в Україні слід законодавчо заборонити видавати премії за вбивство вовків, бо заохочення вбивства тварин не може вважатися етично допустимим.

Як бути зі збитками від вовків? Екологи не вважають це складним питанням. По-перше, якщо взяти достовірну статистику, то ці збитки значно менші від інших видів шкоди й не є загрозливими для господарства. По-друге, слід, як і в інших країнах, впровадити в практику виплати господарствам компенсації збитків, завданих вовком, як це робиться в країнах, де вовк охороняється. По-перше, це дасть змогу вести точний облік цих збитків, по-друге, така практика використовується й у нас у випадках, наприклад, потрав лісових або сільськогосподарських культур копитними тваринами. Активно підключитися до цього мають і страхові організації, й у такому разі страхове відшкодування збитків буде найцивілізованішою формою захисту інтересів і природи, і господарства.