10/01/2013
0Зубр. Ще донедавна він царював у волинських лісах. Втім, ця велична тварина здала свої позиції, поступившись не кому іншому як людині. Саме людина відіграла основну роль у тому, що патріархи лісу попри захист Червоної книги фактично зникли із предковічних лісів Цуманської пущі.
Територією локалізації зубрів на Волині є Звірівське господарство. Однак сьогодні стада цих тварин як такого вже немає, проте є реальна загроза повного зникнення зубрів волинської популяції. Що ж вплинуло на те, що ці звірі, завезені на Волинь у 1965 році, через сорок сім років дійшли до критичної межі, з якої, за твердженнями науковців, навіть неможливо розпочати відтворення стада. Починалася популяція зубрів на Волині з 15 голів (6 самців і 9 самок), імпортованих із Біловезької Пущі до Цуманського державного мисливського господарства (Ківерцівський р-н), в угіддя Звірівського мисливства. Так у 1965 році на Волині в рамках всесоюзної програми відновлення зубрів в СРСР під керівництвом М.А.Заблоцького розгорнулися роботи з відновлення популяції цієї величної тварини. У 1990 році чисельність царя волинського лісу офіційно сягала 205 особин, що сміливо можна називати піком його розквіту. Хоча є докази, що вже тоді підрахунки зубрів були фіктивними, а цифри, що називалися, – штучними. Зокрема, в «Акті перевірки дотримання вимог Закону України про тваринний світ» бачимо вдвічі меншу кількість зубрів – 92 особини, що свідчить про нарощування темпів приросту червонокнижної тварини «на папері». Впродовж останніх 22-х років динаміка чисельності зубра у Волинському регіоні набула обернено пропорційних тенденцій. Точну кількість сьогодні ніхто не називає. У всіх відомствах фігурує офіційна кількість – 27 зубрів. У той же час лісівники та екологи стверджують, що на території Волині зубрів давно вже немає стільки…
КУДИ ЗНИКАЮТЬ ЗУБРИ?
Отож, поголів’я червонокнижної тварини за два десятки років скоротилося в рази. В середньому, якщо вдатися до математичних підрахунків, щороку зникало 8–9 особин. Навіть при всій своїй товстошкірості цей могутній звір не витримав процвітаючого масованого браконьєрства, диких полювань з ознаками організованого і легального мисливства та інтенсивного вирубування лісів. А ще вимиранню зубрів сприяло халатне та безвідповідальне ставлення державних структур і службовців, які зобов’язані оберігати вид, а також – жадібність тих, хто має владу й гроші. Спеціалісти, мисливствознавці, лісівники та екологи називають різні версії та сценарії зникнення зубрів. Микола Клєстов, директор «Київського созологічного центру» причиною занепаду зубрів вважає брак фінансування з боку держави, а ще те, що в Україні цей напрямок досліджень не розвивається. В Україні немає державних програм щодо охорони й відновлення зубрів. Проблемами інбридингу й селекції ніхто не займається. До причин скорочення популяції зубрів спеціалісти відносять також масову вирубку лісів. Упродовж останніх кількох десятків років у лісах Звірівського мисливського господарства були вирубані 880 гектарів цінних соснових і дубових насаджень. Немає тепер ні гущавини, ні старих лісів, де комфортно звіру. Крім того, у загибелі червонокнижних копитних відіграло неабияку роль завезення плямистого оленя для (!) полювання. Однак це ніщо в порівнянні з браконьєрством, яке, маючи глибоке соціальне коріння, набуло за часів незалежності небачених обсягів. Запорукою проведення незаконних полювань стали структурні та адміністративні перебудови господарства, на території якого знаходився локальний осередок існування зубра. Цуманське ДМГ було перейменоване у ДП «МГ Звірівське» зі скороченням площі більш ніж удвічі. Внаслідок реорганізації частина зубрів пасивно опинилася за межами охоронюваної зони. Відтак формально неіснуючі тварини виявилися приреченими стати здобиччю браконьєрів.
До того ж неабияку роль у занепаді стада зубрів відіграло ухвалене Мінприродою України ще 1991 року «Положення про порядок обліку, паспортизації та видачі дозволів на переселення, добування (відлов, відстріл) із метою селекції зубрів». Це Положення дало можливість Держкомлісгоспу, який відповідає за всю українську мисливську фауну, організувати під виглядом так званого «селекційного відстрілу» масштабне комерційне полювання на зубрів для іноземних і багатих українських мисливців. З 1992 по 1999 рік було відстріляно 29 зубрів, іноземці заплатили 7 тисяч німецьких марок за мисливські трофеї, не кажучи вже про продане м’ясо. А це – 45–50 тисяч гривень щороку. В чиїх кишенях осідали ці кошти – можна лише здогадуватися. Решту зубрів вибили браконьєри, переважно – місцеві. Дозвіл полювати на червонокнижних тварин, даний сановитим і грошовитим мисливцям, стер у свідомості місцевого населення «табу» на вбивство рідкісної тварини. Василь Максимчук, колишній лісничий звірівського лісництва, розповів, що браконьєрство дійсно процвітало на території ДП «Звірівське мисливське господарство», де доларові європейці відстрілювали зубрів. Але якщо європеєць заплатив за одну особину, то і вполює лише одну. Наші ж, місцеві браконьєри не мають меж. Крім того, багато темних плям приховують громадські інспектори. Ніхто не знає, як, ким і за якими правилами відпускаються ліцензії на відстріл. Не знають цього навіть самі мисливці.
ДОЗБЕРІГАЛИСЯ…
На Волині успішно провалена «Регіональна програма збереження та відновлення зубра у Волинській області», розрахована на січень 2010 – грудень 2013 рр., загальний обсяг фінансування якої складав 690 000 грн. Виконувати її завдання повинні б були Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства, ДП «Мисливське господарство «Звірівське» та приватне природоохоронне підприємство «Київський созологічний центр». Однак не справились… Микола Клєстов, директор Київського созологічного центру», розповів, що вже 2-й рік його центр не займається виконанням Програми: «не вийшло співпраці з лісомисливським господарством на Волині, де постійно мінялися виконавці програми, які з нами співпрацювали, а оскільки працювали дистанційно, то домовитись про щось було неможливо. Через те Програма працювала лише рік», – зазначив він.
ДАРОВАНІ НІМЕЦЬКІ ЗУБРИ ЧИ ДОРОГІ УКРАЇНСЬКІ…
Аби сприяти розширенню популяції зубрів на Волині Франкфуртське зоологічне товариство (Німеччина) мало намір відправити до ДП «МГ Звірівське» плідників. Однак цього не трапилося, бо, хоча німці зубрів віддавали безоплатно, та за їх переправку через кордон і необхідну документацію повинне було платити Волинське управління лісомисливського господарства. Богдан Колісник на це грошей не дав. Але ж це все одно було дешевше, ніж купувати тварину в Україні за 15 тисяч гривень!
Саме таку суму виклали в Управлінні 2010 року за купівлю кожного з п’яти зубрів у Хмільницькому мисливському господарстві, що на Вінниччині: двох самців та трьох самок. Як запевняють екологи, переселення кількох тварин на Волинь існуючої проблеми не вирішить. Це байки, щоб відвести громадську думку від справи.
З достовірних джерел відомо, що Руслан Люшук, який займався транспортуванням тварин на Волинь, двох самців на Волинь не привіз взагалі. Де вони поділись – невідомо. Можливо, закопані десь у лісах. Це по-перше. По-друге, одна з трьох привезених самиць невдовзі здохла. Причина – септичний процес викликаний анаеробною інфекцією. Виявляється її (та ще двох самок) насильно розлучили з малюком, якого вона ще годувала молоком. Малюк залишився у Вінницькій області, а матір повезли на Волинь. Від застою молока зубриха загинула. Причому, щоб не піднімати шуму, лісники закопали її таємно, не запросивши на огляд органи Мінприроди. До слова, анаеробна інфекція – це вже остання найважча стадія маститу; мастит переріс у гнильний (гангренозний) мастит. Сьогодні ми можемо лише здогадуватися, чому хвору тварину не оглянули ветеринари, а тим паче, чому не було надано тварині своєчасної допомоги? Попри перестороги Управління лісового та мисливського господарства цей факт не став таємницею. Про загибель самиці було відомо як місцевим екологам, так і Київському еколого-культурному центру. Чому ніхто не відреагував на це – невідомо. Іван Парнікоза, представник названого Центру, пише, що «розгорнути кампанію можна було лише в тому випадку, якби «підсвітився» хтось із чиновників, необережно написавши щось у листі». До того ж одна з особин загинула від кулі. На місце події представника управління охорони навколишнього середовища ніхто не викликав, а куля, за якою могли ідентифікувати порушника, була закопана. У випадку загибелі червонокнижної тварини обов’язково повинні бути викликані спецслужби. В даному випадку підписи ставилися постфактум у теплих чиновницьких кабінетах.
НА ЧИЇЙ СОВІСТІ ЗУБРИ?
Нині у Головному управлінні ветеринарної медицини у Волинській області запевняють, що популяція зубрів у Звірівському лісництві становить 27 голів. І це при тому, що за офіційною версією до початку роботи Регіональної програми збереження та відновлення зубра у Волинській області патріархів лісу було 27, потому на Вінниччині купили 5 особин, з яких одна самка здохла. Інших випадків загибелі зубрів, як переконують, за останні 3 роки в державних установах ветеринарної медицини не реєструвалось. Чому ж тоді на папері кількість червонокнижних копитних не змінилася? Суголосне з управлінням ветеринарної медицини і Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області, яке повідомляє, що за даними проведеної інвентаризації зубрів у 2012 році, на території ДП «Мисливське господарство «Звірівське» їх чисельність становить 27 особин. Щодо переселення зубрів із Вінниці Управління охорони навколишнього середовища інформує, що зубрів з Вінниччини було переселено 5, однак, на відміну від управління ветеринарної медицини, називає інші цифри: 4 самки та один самець. Але ж у випадку відновлення виду червонокнижних тварин володіння інформацією про співвідношення самців та самок принципове. В інших питаннях управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області виявилося некомпетентне: в управлінні не змогли назвати причини зниження кількості зубрів, не фіксуються тут і випадки браконьєрських полювань на зубра. Крім того, виконавець вищеназваної програми не знає, як склалася доля п‘яти зубрів, переданих із Вінниччини на Волинь. А тому управління охорони навколишнього природного середовища перенаправило запит редакції газети «Аверс прес» на інформацію до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Як то кажуть, перекинули відповідальність з одних плечей на інші. Інша історія у Волинському обласному управлінні лісового та мисливського господарства. Відповідь на інформаційний запит ми чекали трохи більше двох тижнів, замість визначених законом 5 днів. І лише кілька дзвінків із нагадуванням про адміністративну відповідальність за ігнорування інформаційного запиту дали результат. Попри «відмазки» типу пошта винна, не дійшов лист; факс одностороннього типу, можемо лише приймати листи, а от відправляти – ні; електронка не працює, відповідь ми таки отримали. Коротко й лаконічно в управлінні повідомили, що, оскільки зубр занесений до Червоної книги України, то відповідно до Закону України «Про Червону книгу України» обласне управління не наділене повноваженнями органів державної влади, що здійснюють управління, регулювання та контроль у сфері охорони, використання та відтворення тварин, занесених до Червоної книги України. Так би мовити, відхрестилися. Про закони України «Про тваринний світ», «Про мисливське господарство та полювання», «Про природно-заповідний фонд України» вони очевидно забули. Насправді ж ці нормативні акти чітко прописали обов’язки управління, за якими воно несе відповідальність за всіх тварин, у тому числі й червонокнижних. З усього бачимо, що у Програмі виконавців багато, але відповідальних за червонокнижних тварин немає. Ходить звір по лісі сам по собі, нікому не потрібен. І добре було б, якби ходив та плодився без втручання людини, яка стала причиною його загибелі. Фактично брехнею, відмазками, певними комерційними інтересами чиновники сьогодні хоронять ще один зникаючий вид. А екологи їм у цьому не те що не заважають, а швидше, мабуть, таки сприяють. З такими темпами й людина може опинитися в Червоній книзі.
P.S. 4 січня на Волині виявлено факт браконьєрства. Під час проведення чергової рейдової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Ківерцівського району працівниками Державної екологічної інспекції у Волинській області та Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства було виявлено труп самця зубра, який загинув неприроднім шляхом. У зв’язку з цим Державною екологічною інспекцією у Волинській області отримано згоду Державної екологічної інспекції України на проведення позапланової перевірки ДП «МГ «Звірівське» щодо чисельності даних тварин. Перевірка даного підприємства проводитиметься найближчим часом спільно з представниками громадськості та ЗМІ. Про те, як ця перевірка проводитиметься, читайте в наступному номері.
Газета «Аверс-прес»
