10/01/2013
0Очень лояльное интервью красивой женщины, которая может быть ( я так думаю) очень жесткой… Признание ею "законности" штрафа, – для меня неожиданно… Интересно с кем Наталья противо законно "сговаривалась…" ? Со стороны, такое впечатление, что по-сути "безвинные" "заговорщики" уже согласны на "изнасилование": но не полком, а желательно взводом…То ли ещё будет… А может уважаемая Наталья изложит подробности картельного сговора? И своего пути к прегрешению, покаянию… и исправлению… М.П.
Все йде до того, що Волинь може втратити солідного закордонного інвестора…
8 років тому у Нововолинськ прийшов інвестор, який задекларував найбільшу на той час суму інвестицій в області. Сьогодні підприємство «Кроноспан УА» — це сучасне європейське виробництво ламінованих плит для меблевої промисловості, де успішно трудиться майже 400 працівників. Зараз уперше за весь період його діяльності з тривогою заговорили про можливе згортання виробництва та «замороження» інвестицій. Що стало причиною цього? Чому обладнання для нової лінії заводу вже «пішло» в Білорусь? Чим викликане невдоволення інвестора, який почав сумніватися, чи варто надалі в Україні вкладати гроші? Про це розмова з генеральним директором ТзОВ «Кроноспан УА» Наталією ПОКІНСЬКОЮ
«МИ НЕ ПРОТИ ШТРАФУ, АЛЕ Ж НЕ В ТАКОМУ РОЗМІРІ»
— Із 2008 року, коли вдарила криза, — розпочала бесіду Наталія Петрівна, — група «Кроноспан» не переставала інвестувати у виробництво й загалом вклала в нього майже 1,6 мільярда євро. Вона купувала нові заводи, будувала сама. Бо сильні структури в складних умовах тільки зміцнюються. Щоб вижити, вони оперативно й чітко реагують на ринок: пристосовуються, освоюючи «правила» гри, або переносять свої виробництва звідти, де відчувається тенденція до занепаду економіки, в інші місця.
— То наскільки сприятливою була атмосфера для закордонного інвестора в Україні минулого року?
— Відповідь на запитання, чи варто вкладати кошти в Україні, наскільки тут є привабливим клімат для деревообробної та меблевої галузей, дають такі цифри. Якщо у 2008 році споживання ламінованої деревостружкової плити, яку ми виробляємо, становило 65 млн кв. м, у 2009 воно впало до 53, то в 2012 знизилось до 45 мільйонів квадратних метрів. В Європі в середньому кожна людина витрачає за рік на меблі більше 60 євро, у нас — всього 7. Такий аналіз свідчить, що населення не має коштів на їх купівлю. Це характеризує рівень добробуту громадян.
Хоча «Кроноспан УА» суттєво покращив своє становище на ринку: якщо у 2008 році наша частка там становила 15 відсотків усієї реалізованої продукції, то зараз уже 22. Слабші підприємства здали свої позиції, а ми, здійснивши своєрідну експансію, зайняли їхнє місце.
— Очевидно, значна частина меблів йде на експорт?
— Теоретично виробники в даній ситуації повинні були б відвантажувати до 50 відсотків продукції на експорт. Але через неповернення ПДВ кошти заморожуються. Тому чи є сенс меблевикам працювати на склад? Відтак і ми не можемо розраховувати, що збільшиться потреба в нашій сировині.
Цікавий висновок випливає, якщо поглянути на сегментацію ринку меблів: 65 відсотків із них — це меблі економ-класу, 30 — середнього, серед яких більшість імпортних, і найдорожчі — весь імпорт. Так у нас «дбають» про вітчизняного товаровиробника.
— Ваше підприємство потрапило в число тих, на кого Антимонопольний комітет наклав найвищу суму штрафу за порушення конкурентних умов при закупівлі деревини — 89 млн грн. Одна з провідних економічних газет назвала це знищуючим фактором для деревообробної галузі. Що скажете з цього приводу?
— З огляду на це перспективи розвитку галузі в Україні досить-таки примарні. Продукція повинна мати попит або всередині країни, або бути зорієнтованою на експорт. У ситуації, в якій опинився «Кроноспан УА», пропадає бажання у будь-якого інвестора вкладати сюди кошти. Додаються й інші негативні фактори — ставлення податкових органів до бізнесу, рейдерські захоплення… Тому радше будеш думати не про розвиток бізнесу, а про те, як його тут зберегти. У таких умовах виробляється стратегія не інвестування, а захисту від будь-яких можливих посягань. У порівнянні з Білоруссю чи Росією Україна однозначно програє.
— Саме тому нову лінію з виробництва плити МДФ інвестор вирішив розмістити не в Нововолинську, а в Білорусі?
— Підписані контракти з білоруським урядом дають гарантії на постачання сировини, певні податкові пільги на кілька років та інше. Тому додаткові інвестиції йдуть саме туди. Росія теж має хороший бюджет, там економіка не падає. Шкода, що так склалося в нашій державі, хоч для розвитку вона має хороший людський потенціал. На жаль, нині нам доводиться віддавати своїх фахівців за кордон. Уже 6 чоловік поїхало в Білорусь і продовжуємо наймати їх для тамтешнього підприємства. У Білорусі вища зарплата, тому їдуть люди охоче.
Думаю, що з нашою проблемою обізнана й обласна влада. Адже ми — бюджетоутворююче підприємство: тільки одного ПДВ за місяць сплачуємо 3 млн гривень. Але, очевидно, реакція буде тільки тоді, коли зупиниться підприємство.
— Наталіє Петрівно, це вже, напевно, крайній крок. Чи є надія на те, що буде зменшена сума штрафу?
— Цього добивається й інвестор. Хоча ми програли суд першої інстанції, продовжуємо оспорювати рішення АМК далі. Якщо влада зрозуміє всю складність проблеми, то мала б піти нам назустріч. Адже ми не ставимо під сумнів законність накладення штрафу, а лише безпрецедентність його розміру.
— У зв’язку із цими фактами чи вдавалися до якихось непопулярних кроків?
— Сьогодні у нас трудиться 380 працівників і ще на кожного з них — по 4 людини обслуговуючого персоналу. Середня заробітна плата становить 5432 гривні. За обсягами виробництва ламінованої і неопорядженої ДСП спаду не зафіксовано. Якщо в 2011 році обсяг реалізації продукції у сумі становив 514 мільйонів гривень, то в 2012 — 601. Тобто, до жодних радикальних мір не вдавалися, й надалі гарантуємо виконувати задекларований соціальний пакет.
«ВИСЛОВИ ВИСОКОПОСАДОВЦІВ ПРО ОБ’ЄДНАННЯ ЗУСИЛЬ ВЛАДИ І БІЗНЕСУ — ФАРС»
— Наталіє Петрівно, є два моменти, які викликають певний негатив у частини населення Нововолинська. Це — вимушена вирубка лісів через діяльність ТзОВ «Кроноспан УА» й екологічні загрози. Що можете сказати з цього приводу?
— Сорок відсотків нашої сировини — це відходи: обрізки, тирса, тріски. Для цього ми розмістили контейнери у лісгоспах, на пилорамах, створивши таким чином систему збору відходів у Волинській та сусідніх областях. 60 відсотків сировини отримуємо від залишків ділової деревини — дрова або так звана технологічна деревина. Для нас спеціально рубки не проводять. Хіба що був би хворий ліс. Без нас лісгоспи не могли б повноцінно функціонувати. Коли рубали тополі, теж нам йшли поставки. Але аж ніяк не на наше замовлення, а тільки тому, що передбачено обов’язкову очистку дороги або знищення дерев через алергічний пил. Частина деревини з тополь використовується для виготовлення ящиків, решту продають нам.
Щодо екології, то переконана, що це питання загострюється штучно. Підприємство діє в законодавчих рамках. Це підтверджували численні перевірки щодо шкідливих викидів в атмосферу. Жодного разу перевищення норм, затверджених у відповідних державних документах, не зафіксовано. Збудована й захисна стіна, яка відділяє підприємство від будинків жителів вулиці Панасівської. Справа тільки за тим, щоб її з’єднати — і ми готові це зробити.
— Знаю, що ви купували сировину за кордоном. Хто від цього виграв?
— Справді, ми завозили сировину з Білорусі, де вона хоч і дорожча, але є якіснішою. І це нам робити вигідніше, бо враховували інтереси партнерів.
— Чи, може, інвестор прагне остаточно «заморозити» вкладення інвестицій в Україні?
— Ми не хочемо здавати свої позиції, бо в нас сильна і компетентна команда. Налаштовані оптимістично: будемо йти в дистриб’юторні центри, створені в Україні, працювати на ринку і завойовувати нашого покупця.
— Як сприймаєте вислови високопосадовців про те, що в умовах світової кризи слід об’єднати зусилля бізнесу і влади?
— Це не що інше, як фарс. Вони вже давно об’єдналися, бо у владних структурах чимало бізнесменів. Їхня мета — турбота не про державу, а про свій бізнес.
На фото: Генеральний директор ТзОВ «Кроноспан УА» Наталія Покінська.
