Зубрячий рекорд

Як живеться червонокнижним мешканцям Конотопського держлісгоспу.

За минулий рік у тутешньому стаді зубрів народилося десять телят. Місцеві лісівники кажуть – такої рекордної кількості малечі у них ще не було. Жартують – недарма це сталось саме у цей рік Бика! А зараз люди допомагають зубрам та іншим тваринам пережити сувору зиму.

– За підсумками цьогорічної таксації, у нас нарахували 64 зубри. Минулого року наші самиці привели десять телят. Нині маленькі зубри у стаді разом з матусями та старшими за віком одноплемінниками. Стільки малечі у нас ніколи ще не народжувалось Мабуть, свою позитивну роль зіграла як тепла малосніжна зима останніх років, а ще регулярна й стабільна підгодівля тварин, – розповідає начальник мисливської дільниці Конотопського держлісгоспу Микола Голуб. – Серед телят – шість самок та чотири самці. Вони почуваються чудово, здорові, жваві і грайливі. Їх усіх привели самки з найкращого племінного генофонду стада, які вже до цього ставали матерями. Бо зубриха народжує теля раз на три роки. Важливо й те, що наше стадо за віковим складом молоде. Тож розраховуємо надалі на поповнення. От і зараз у стаді ми спостерігаємо вагітних самиць, які можуть привести приплід уже цього літа.

Навесні, влітку і восени наше стадо зубрів розпадається на невеличкі групи, які розосереджуються в усіх наших угіддях. Але зараз, у суворі морози, сніг і ожеледь, переважна більшість стада живе в угіддях Бочечківського та Новомутинського лісництв. Це поруч з мисливською базою держлісгоспу. Тварини не відходять від годівниць і солонців. Їх дуже зручно порахувати. Інколи ми спостерігали за стадом за допомогою квадрокоптера. Звісно, це теж полегшує нам їхній захист та підгодівлю. Стадо дуже велике, де тримаються разом молодняк обох статей, самки-матері із малечею або вже підрослими дитинчатами, старі досвідчені зубрихи. Є й дорослі зубри, які охороняють своїх «наречених». Веде стадо зріла, досвідчена самиця.

Старі самці, які вже втратили репродуктивну функцію, тримаються окремо від стада – поодинці. Інколи на самоті чи невеличкими групами гуляють й молоді самці, які ще не мають «наречених». Бо старші за віком бики жорстко відганяють їх від стада, аби не було конкуренції. То молоді холостяки гуляють інколи групками по двоє-троє тварин. Але як старі одинаки, так і «парубки» теж далеко не відходять від головного стада. Добре знають, де є підгодівля і захист. Зубри не бояться холоду. Так само їм не страшна зараз спрага. Адже воду вони знаходять із джерел чи лісових річечок, які не замерзають. Або гризуть сніг… Зараз головний ворог зубрів та інших тварин – голод.

Цьогорічна зима завдала багато турбот зубрам й іншим мисливським тваринам. Глибокий сніг заввишки пів метра чи більше. Згодом пішли дощі, а за ними знову вдарив мороз. Через це на снігу утворилася міцна льодова кірка – наст. Тварини не можуть нею нормально пересуватись, ріжуть ноги об гостру, наче ніж, кригу. Крім того, через цей шар криги їм важко розрити сніг, аби дістати звідти суху траву, коріння рослин, мох або розгребти собі місце, щоб полежати відпочити. У таку зиму непереливки навіть й могутнім зубрам. Тож уся надія тварин на допомогу лісівників.

Зубряча «субординація»

– Зараз наші зубри підходять до годівниць вдень та вночі. Інколи й декілька разів на добу. Дуже цікаво за цим спостерігати. Першою обережно йде вожак стада. Вона уважно все обдивляється, нюхає повітря, оглядає кожен клаптик лісу, уважно слухає – чи немає десь стороннього шурхоту чи запаху небезпеки. Вона ж і першою їсть, – розповідає Микола Голуб. – Поки зубриха не почне їсти, жоден із членів стада не рветься поперед її голову. А згодом до годівниць і солонців йде решта тварин. Справжня субординація. Поївши, зубри не йдуть далеко, інколи розгрібають сніг і лежать на заростях моху. Там їм не холодно. Згодом знову харчуються. Вони добре знають наш «графік», коли приїде автомобіль чи кінна підвода зі смаколиками. Коли харчуються, то дозволяють нашим працівникам підійти ближче до себе.

За зубрами, в свою чергу, чекають лосі, олені, кабани, козулі. Звісно, зубрів вони остерігаються. Тому прямують до годівниць, коли вже велетні будуть ситі та підуть. Або йдуть до тих годівниць, де зубрів немає. Теж почергово – спершу лосі, далі олені та кабани, згодом козулі.

Рука допомоги тваринам

У цю холодну та водночас «гарячу» пору конотопські лісівники цілодобово доглядають і оберігають тварин.

– З початку зимового періоду ми заготовили для наших улюбленців 62 тонни силосу та сіна, 58 тонн зерна, кукурудзи, овочів тощо. Дуже вдячні за підтримку Сумській обласній раді та обласному департаменту екології. Нам виділили 485 тисяч гривень саме на зимову підгодівлю тварин. Крім того, ми постійно прогортаємо від снігопадів майже 20 кілометрів лісових стежок, якими, зазвичай, ходять наші тварини. Інколи чистимо стежки від снігу й десяток разів на добу, – розповідає Микола Голуб. – Розбиваємо й крижаний шар на снігу, аби тварини не калічились та не травмувались. Безпосередньо зубрів, оленів, лосів зараз доглядають 12 наших працівників. Це мисливствознавці, єгері, співробітники державної лісової охорони та спецпідрозділу з протидії браконьєрам. У наших зубрів у природі немає ворогів. Вовки їм не страшні. Лише людина може становити загрозу. Тож у нас вистачає клопотів щодо захисту тварин.

Конотопські лісівники сповнені планів щодо подальшого розселення зубрів до інших мисливських угідь області та поповнення свіжої крові у стаді. Але зазначають – зараз головне завдання допомогти зубрам та іншим тваринам пережити важку зиму.

ДОВІДКА:

За даними цьогорічної таксації, в угіддях Конотопського держлісгоспу нараховуються:

64 зубри, 35 лосів, 94 благородні олені, п’ять плямистих оленів, 155 кабанів та 335 козуль. Кількість основних видів мисливських тварин завдяки зусиллям лісівників постійно зростає.