Окуляри для фазана

Як почувається царський птах у лісах Сумщини.

Яскравий південний мешканець фазан – не екзотика й на Сумщині. Гарного та цінного птаха вирощують місцеві лісівники. Хоча не все йде гладко, але природоохоронці впевнено працюють, аби диво-птахів на Слобожанщині більшало. Піонером у цій справі стало мисливське господарство «Суми» місцевого облуправління лісового та мисливського господарства.

– Ми давно успішно спеціалізуємося на полюванні. Основні наші мисливські види – кабан та козуля. Втім, нещодавній різкий спалах африканської чуми свиней повністю знищив наше поголів’я. Тож довелося відновлювати його поголів’я майже з нуля. Нині є позитивні зрушення, бо повністю відновили поголів’я у вольєрі, а ще – випустили в угіддя близько 60 кабанів. Довелось шукати й деякі нові перспективні шляхи розвитку. А з 2011 року на Харківщині ретельно вивчали та практикували досвід із розведення фазанів. Були на фермі, де вирощують фазанів, а ще диких качок для подальшої реалізації всім бажаючим, – розповів директор господарства Анатолій Литвин. – Перших фазанів ми й придбали саме на Харківщині. Спершу – 36 особин, зокрема, п’ять півнів із маточного поголів’я. Вартість кожного птаха становила близько 300 гривень. Поступово вже у нас кількість птахів зросла, вони досить гарно розмножувались.

У 2016 році Сумська обласна рада виділила нам на розвиток господарства 270 тисяч гривень. За ці кошти збудували вольєр площею понад 300 квадратних метрів. Є два інкубатори задля обігріву та догляду за яйцями. Інкубатори працюють цілодобово. За ними доглядають наші працівники.

– Чи не важко вашим працівникам було опановувати тонкощі догляду за незнаним раніше птахом?

– Певні складнощі є. В першу чергу, через повадки птаха. У природі самці фазана з різних гаремів майже не пересікаються між собою. Хіба що в період парування, коли б’ються за самиць. А тут відразу кілька півнів у одному вольєрі. Звісно, птахи почали демонструвати один одному свої бійцівські якості. Особливо навесні. Фазани досить агресивні і войовничі. Було, що самці закльовували один одного чи забивали крилами на смерть. Тож ми вимушені купляти самцям спеціальні окуляри, аби вони не бачили один одного, особливо у період парування. Та максимально розселяти гареми якнайдалі. Втім, це досить важко, адже площа нашого вольєра все ж не занадто велика, аби тримати птахів окремо.

А от у харчуванні фазани не особливо перебірливі. Зернові, овочі. Звичайна норма їхнього «меню» на добу – майже сто грамів їжі. Обов’язкова й сіль. А ще крейда, аби покращити птахам травлення. Так у природі дикі орябки, тетеруки, глушці – найближчі курячі родичі фазанів, теж ковтають камінчики задля травлення їжі в шлунку. Обов’язковий і ветеринарний нагляд за вольєрними птахами.

Треба доглядати яйця, виставляти потрібну температуру. Спершу багато яєць пропадало. Але зараз у нас щороку стабільно з яєць вилуплюються декілька сотень пташенят. Максимум – дві тисячі фазаненят. Я вважаю, що це досить непоганий показник. Нині у нашому вольєрі є 150 дорослих птахів маточного поголів’я. Чекаємо вже на поповнення навесні.

– Ви випускаєте вирощених фазанів у природу?

– Ми поставили одним із найважливіших завдань випуск фазанів у природне середовище з метою збагачення фауни нашого регіону. До речі, за радянських часів у наших угіддях вже були спроби випуску фазанів. У 1972 та 1989 рр. минулого століття мисливські колективи та товариства закупляли та випускали понад 200 птахів щоразу. Однак за два-три місяці все поголів’я гинуло через зимові холоди або було знищено хижаками. Я зазначу, що у нашому регіоні, дійсно, досить суворий та специфічний клімат. Холодні зими, вітри, сніги. Тим більше 30–40 років тому. Наш район ме­жує із територією Росії, де теж різкий континентальний клімат. Це ж не українська степова зона.

Загальна площа наших угідь – 49 тисяч гектарів. З них майже 22 тисячі лісових. Але територіально ми знаходимось поруч із містами та селами. На нашій території є 30 сіл, зокрема, декілька великих територіальних громад. Тож знайти там місце вільного прихистку для фазанів досить важко. Втім, ми знайшли ділянку площею близько 300 гектарів. Там вода, чагарники, торф’яники, – птахи почуваються досить вільно. Ми проводимо там постійні біотехнічні заходи із їхньої підгодівлі, охороняємо птахів. У нас досить специфічний досвід догляду за фазанами, зі своїми особливостями, але тому він й цікавий.

Щороку випускаємо від 100 до 300 птахів до наших угідь. Чесно скажу, що вони пристосовуються по-різному. От зимовий сезон 2019–2020 років перенесли досить непогано через відсутність сильних морозів та снігопадів. Навіть холодну весну минулого року пережили досить комфортно. А зима 2018–2019 років із сильним снігом та морозами завдала поголів’ю великих втрат – багато птахів загинули. Також багато шкоди фазанам завдають й весняні та осінні спалювання сухої трави, чагарників, очерету. І все ж таки, за найбільш оптимістичними підрахунками, декілька сотень фазанів за ці роки вже точно пустили у нас «коріння». Мешканці нашого району часто розповідають, що бачили то курочку із виводком, то цілий фазанячий гарем, то самотнього самця. Отже, наші зусилля недаремні.

– А як триває боротьба зі шкідниками, які легко можуть винищити популяцію фазана?

– Хижаків-шкідників у наших угіддях дуже багато. Лише за минулорічний мисливський сезон у місці, де ми постійно випускаємо птахів, відстрелили 57 лисиць, а ще 32 здичавілих собаки і 13 котів. Усі ці тварини несуть серйозну загрозу для фазанів. До речі, мисливці, колективи та наші співробітники дуже сумлінно та відповідально ставляться до охорони фазанів та боротьби зі шкідниками. Ми навіть встановили в угіддях спеціальні вишки для полювання саме на лисиць.

– Чи вже можна полювати на фазанів у Сумській області?

– Так, ми поступово теж почали проводити полювання. Бажаючих виявилося досить багато. Навіщо нашим мисливцям їхати на таке полювання до Миколаївської чи Одеської областей, спалювати дорогий зараз бензин, не знаючи чи буде трофей, якщо воно тут, під боком? Тим більше, наші ціни досить демократичні – 250 гривень за ліцензію. Полювання лише на самців. Минулого року ми продали близько 50 ліцензій. Ті птахи, які втекли від мисливців, не потрапивши під влучний постріл, теж поповнили кількість фазанів на волі. А всі отримані нами кошти від реалізації ліцензій та організації таких полювань й надалі йдуть на розвиток мисливського господарства нашого підприємства. Сподіваємось, що і колеги з інших державних лісогосподарських підприємств теж візьмуть на озброєння наш передовий досвід.

Анатолій МЕЛЬНИК,

Газета “Природа і суспільство