Ківерцівське лісгосподарство отримало нового директора +

Очень плохо подана новость. Не ясно, есть ли у нового директора высшее образование? За какие заслуги руководство решило продвинуть на столь ответственный пост 27-летнего специалиста?  В конце-концов, молодёжь должна понимать, за счет чего можно достигнуть такого карьерного роста. Вы согласны? / Добавил сведения с сайта Волынского ОУЛМГ… что-то прояснилось, но … есть над чем подумать… цифр маловато…/. М.П. 

Державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство» отримало нового директора: ним став 27-річний Віктор Сахнюк (на фото).

До цього чоловік працював головним лісничим Маневицького держлісгоспу, повідомили у прес-службі Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.

"Найперше – це вирощення лісопродуктивних лісів. З цим завданням тісно пов’язана й охорона лісу. Ну, і, звичайно, виконання всіх планових показників – це пріоритетний напрямок роботи! Не зайвим буде вкотре нагадати, що саме ліс, особливо, для Волинського краю, складає найбільше багатство. Тому в наших планах й надалі оберігати його, примножувати й бути конкурентоспроможним підприємством", – поділився своїми робочими планами Сахнюк.

Довідка.

Народився Віктор Сахнюк 29 травня 1985 року в селі Підгаття Маневицького району.

Після закінчення дев’яти класів у 2000 році вступив до Шацького лісового технікуму. Після його закінчення, у 2004 році продовжив заочно навчатися у Львові.

З 2002-го вже працював старшим майстром Чарторийського лісництва Маневицького лісництва. Через скорочення, того ж року, опинився на посаді наглядача на пожежній вишці, а після того став помічником лісника Соф’янівського лісництва.

Пропрацювавши там до жовтня 2004 року, отримує нове призначення – на посаду лісничого Чарторийського лісництва. На цій посаді пробув рік, після чого його перевели у Вовчецьке лісництво. У 2011-му змінив і це місце роботи на посаду головного лісничого Маневицького держлісгоспу. 30 липня 2012 року повідомили про чергове призначення директором Ківерцівського лісового господарства. 

«ЛЮБЛЮ, КОЛИ ЗА НАШІ СПРАВИ ГОВОРЯТЬ ЦИФРИ…»

Досвід – це звичайно добре. Але все частіше помічаємо тенденцію, коли у керівництві ставки робляться на нові ідеї, нестримний запал та ентузіазм. А це, звичайно, прерогатива молодих. Ківерці, не так давно, отримали ще одного молодого, перспективного й ідейного керівника. Знайомтеся, Віктор Анатолійович Сахнюк – директор Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство».

Народився Віктор Сахнюк 29 травня 1985 року в селі Підгаття Маневицького району. В свої 27 має достатньо вагому трудову біографію. Після закінчення дев’яти класів у 2000 році вступив до Шацького лісового технікуму (зараз коледжу). Після його закінчення, у 2004 році продовжив заочно навчатися у Львові. З 2002-го вже працював старшим майстром Чарторийського лісництва Маневицького лісництва. Через скорочення, того ж року, опинився на посаді наглядача на пожежній вишці. Перед самим Новим роком отримав виклик до директора лісництва Зіновія Богдановича Колісника і за його наказом був переведений помічником лісника Соф’янівського лісництва. Пропрацювавши там до жовтня 2004 року, отримує нове призначення – на посаду лісничого Чарторийського лісництва. І це в 19 років! На цій посаді пробув рік. Чи то хороші показники, чи така ж репутація призвели до переводу його у Вовчецьке лісництво. У 2011-му змінив і це місце роботи на посаду головного лісничого Маневицького держлісгоспу. 30 липня 2012 року Віктора Анатолійовича викликали в Управління, де й повідомили про чергове призначення директором Ківерцівського лісового господарства.

Небагато однолітків може похвалитися такою працездатністю. Пан Віктор при всій своїй зайнятості знайшов місце і для сімейного щастя.

– Така стрімка й часта зміна роботи, постійні переїзди як сприймаються Вашою другою половинкою? Дружина також працює в цій галузі?

– Ні. Дружина до декрету працювала в обласній лікарні в кардіохірургічному відділенні, в масажному відділі. Одружився, працюючи у Вовчецькому лісництві, жили там на квартирі. Хороша дружина, зрозуміло, йде за своїм чоловіком. От і сюди зі мною приїхала.

– В якому стані Ви отримали підприємство і в якому руслі плануєте далі працювати? Яке найперше і найголовніше поставили перед собою завдання?

– Найперше – це вирощення лісопродуктивних лісів. З цим завданням тісно пов’язана й охорона лісу. Ну, і, звичайно, виконання всіх планових показників – це пріоритетний напрямок роботи! Не зайвим буде вкотре нагадати, що саме ліс, особливо, для Волинського краю, складає найбільше багатство. Тому в наших планах й надалі оберігати його, примножувати й бути конкурентоспроможним підприємством.

– Ну, а які ж проблеми найбільше виникають в лісовій галузі?

– На жаль, як і всюди, лісова галузь час від часу стикається з різного роду проблемами. Ми ж прикладаємо зусилля, аби їх було якнайменше. Це – клопітка, щоденна робота з людьми, ресурсами, цифрами. Ми швидше схильні не говорити про проблеми, а попереджати їх.

– З новою посадою Ви отримали й новий колектив. Як налагоджуєте співпрацю, чого чекаєте від підлеглих?

– Буду відвертим. На даний момент вдалося організувати роботу з 80% працівників, з іншими ще виникають непорозуміння. Але це робочі будні, кожному милим не будеш. Та є надія, що ситуація скоро зміниться. Стримує ще й той факт, що прийшов працювати сюди з Маневицького лісгоспу, найкращого в області, який для мене завжди буде найближчим. Бачив і знаю, як працювати в налагоджену колективі, де розуміють з півслова, і так само виконують усі вказівки, а отже нам є до чого прагнути. Роботи багато, але той нічого не досягає, хто не працює.

Від працівників нашого лісового господарства чекаю конкретних виконань поставлених перед ними завдань. Якщо сказано – має бути виконано! Кожне моє завдання виважене, аргументоване чимось. Не даю неточних команд, а, отже, і їх виконання має бути обдуманим і чітким.
Розмова з паном Сахнюком відбувалася ще до виборів, а тому не могли ми оминути й питання щодо позиції підприємства. Директор наголошує, що підприємство відчуває значну підтримку влади в лісовій галузі, а отже й підтримує її.

– З Ваших слів зрозуміло, що робота займає чимало часу, а як же відпочинок? Якесь хобі у Вашому житті має місце?

– За остання три місяці вільного часу ще не мав. Можна сказати, що моє хобі – це ліс (посміхається). У вільний від роботи час намагаюся максимум вивчити Ківерцівські ліси. Треба орієнтуватися не лише в тому, що відбувається тут в конторі, так би мовити, під носом, але й мати знання про всю територію нашого підприємства.

– Звідки ж така любов до лісу? Може, в родині були лісівники?

– Лісівником в Чарторийському лісництві працював двоюрідній брат мого батька. Тобто з дитинства саме через нього зароджувалося перше бажання працювати з лісом. Батько все життя працював в лісництві водієм пожежної машини, водієм лісничого, а згодом і начальником пожежної станції. Деякий час пропрацював на лісовозному автомобілі, вивозячи продукцію. Все своє дитинство я був то на пожежі, то з лісничим у лісі. Бували й моменти, коли батько забирав мене на вихідні з собою, де я бачив усю діяльність лісівників. Ми жили на Поліссі, де ліс дуже цінувався, тому й не дивно, що у мене зародилося бажання працювати саме в цій, кажу чесно, нелегкій галузі.

Будучи таким молодим керівником, який вже чимало домігся у своєму житті, пан Віктор вирізняється ненаграною скромністю. Дійшли до нас чутки, що за сприяння Віктора Анатолійовича була надана допомога в будівництві церкви, школи, ФАПу, дитячого садочку. Сам благодійник не любить про це просторікувати, але дає обіцянку, що такі справи ні він, ні кероване ним підприємство оминати не буде. «Це благородна справа для кожного. Якщо оцінку цього не зроблять тут на Землі, то відмітять там – на Небі».

В одному з попередніх номерів нашої газети Ви мали змогу переконатися у достовірності цих слів. Адже нещодавно ДП «Ківерцівське ЛГ» подарувало районній лікарні нову бесідку. Сказано – зроблено.

– Пане Вікторе, на самкінець нашої розмови скажіть напутнє слова Вашим колегам.

– Ну, що ж, шановні колеги. Прошу Вас з розумінням ставитися до всіх моїх прохань і вимог. Я люблю, коли за нас говорять наші справи, а не наші слова. Не забувайте про мову цифр. У Ваших силах змінити наше підприємство, покращити нашу роботу, втримати наш авторитет.

Анастасія ЗАБОЛОТНА.
Фото автора.

http://volynlis.at.ua/news/ljublju_koli_za_nashi_spravi_govorjat_cifri/2012-12-03-698