16/03/2021
0
Екологи просять парламент допрацювати законопроєкт про земельну децентралізації
Цього тижня у парламенті розглядатимуть у другому читанні законопроєкт №2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». У Міністерстві аграрної політики та продовольства наголошують, що ухвалення саме цього проєкту закону завершить земельну децентралізацію, максимально дерегулює та деконцентрує сферу земельних відносин. Тож в уряді та парламенті законопроєкт вважають одним із провідних у земельній реформі. Однак він містить чимало ризиків для дикої природи, про які напередодні розгляду документу у ВРУ розповіли природозахисні організації.
Так, в «Українській природоохоронній групі» пояснюють, законопроєкт передбачає передачу залишків дикої природи України до комунальної власності, що створює ризики розорювання та знищення таких земель; не передбачає чітких та прозорих механізмів розпорядження землями комунальними громадами; скасовує державну екологічну експертизу без належної заміни та нівелює принцип охорони земель, а також не узгоджується з екологічними оцінками, чим створює загрозу екологічній безпеці України; створює ризик «дерибану» тих лісів України, на які лісгоспи ще не встигли виготовити необхідну земельну документацію, та лісів, які перебувають на землях запасу; ліквідовує контроль за охороною земель, а значить земля не розцінюється як екосистема.
«Законопроєкт є одним з тих, про який найбільше говорять. Його позиціонують як мегакруту ініціативу, яка дозволить завершити децентралізацію. У теорії він повинен поставити крапки над «і», де будуть землі у власності громади, а де держави. Але в ньому закладені величезні ризики, і навіть факт того, що законопроєкт планують виносити вже втретє, свідчить, що, мабуть, щось із ним не так, — зауважує юристка МБО «Екологія-Право-Людина» Софія Шутяк. — У законі відсутні чіткі механізми контролю та відповідальності за дії, які свідчать про неправильне розпорядженням земельними ділянками. Тобто нема головного акценту, що земля не просто ресурс, а певний елемент екосистеми, який вичерпний і може швидко деградувати».
Фактично громади матимуть право розпоряджатися своїми землями, а механізмів перевірки, а що робить власник чи громада з ними, не передбачено. Ще один ризик вбачають експерти у наступній пропозиції, викладеній у пояснювальній записці до законопроєкту: аби змінити цільове призначення особливо цінних земель, територій у межах природно-заповідного фонду, а також земель, на яких розташовані пам’ятки культурної спадщини, погодження уряду не знадобиться. Саме ця процедура узгодження, тривала у часі та непроста, захищала цінні території від забудови. За словами Софії Шутяк, якщо цю норму скасують, оформивши у приватну власність землю під якимось гаражем чи сараєм, власник може будувати там усе, що завгодно, навіть якщо це землі ПЗФ чи історико-культурний ареал певного міста.
«ЕПЛ зверталася до профільних комітетів ВРУ з пропозицією відкликати законопроєкт як такий, що не може бути прийнятий, — каже пані Софія. — Зараз його варто зняти з розгляду і напрацювати такі зміни, щоб не було негативного впливу на сферу охорони довкілля. І напрацювати якраз інструменти контролю».
Інна ЛИХОВИД, «День»Газета: №45, (2021)
