На хлопця напав єнотовидний собака

На 20-річного Євгена Паперного зі Слабина Чернігівського району напав єнотовидний собака. Сталося це 2 листопада, а вакцину від сказу молодик отримує ще й досі.

— Я сторожив пилораму, бо, знаєте, крадуть деревину часом, — розповідає Євген. — Якраз п'ятниця, хлопці мої гуляють, а я працюю. Робить було нічого, так я музику слухав на телефоні. Тоді чую: щось шкрябає на вулиці. Я вийшов. Вимкнув музику. Слухаю, придивляюсь — нікого не бачу. Тоді щось за ногу: тиць-тиць. Я по-робочому взутий був, у бурках. Так отеє щось мене за бурок гризе. Волохате таке. Морда схожа на лисицю, а тіло на собаку. Я злякався і застрибнув на піддон. Воно не тікає. Товчеться поряд. Я його давай роздивлятися. Тоді зайшов з мобілки в Інтернет, у Вікіпедію (інтернет-енциклопедія. — Авт.). Почав шукать, що то мене могло за бурок тицять. Знайшов інформацію про єнотів і єнотовидних собак. Проглянув їх фото. Зрозумів, що біля піддона єнотовидний собака стоїть, бо в нього хвіст короткий. А в єнота довгий. Стало ясно і те, що тварина скажена, бо здорова до людини не підійде. Почав друзям дзвонити, дізнаватися, чи є в Слабині єнотовидні собаки. Друзі тільки хіхікали. Ніхто тих собак ніколи не бачив. Лисиці — є, а от єнотовидних собак немає. Тоді почав Миколі Навозенку, господарю пилорами, дзвонить. Слідом — сільському голові Михайлу Шкурку.

Шкурко якраз у відпустці був і сказав секретаря набрать. Телефонував усім додому, бо це вже вісім вечора було.

Після того, як усіх пообдзвонював і попередив про те, що сталося, Євген зліз з піддона, взяв три палиці і почав забивати звіра.
— Бив-бив, бив-бив, аж поки той собака не затих, — розповідає. — Дивлюся: лежить, ніби готовий. Я його палкою штурхонув — він почав сопіти. Я ще раз штурхонув — він лапами за палку вхопився. Прикидався, що здох! Так на дрючку я його підняв, роздивився, а тоді знов давай добивать.

Тіло накрив до ранку дерев'яним ящиком, щоб собаки не тягали. Зранку приїхали ветеринар і Микола Миколайович, господар пилорами. Разом палками вкинули енотовидного собаку в ящик, облили бензином і підпалили.
— Горів добре, — сміється Женя. — Укусів і навіть подряпин у мене не лишилося, бо бурки на пінній міцній підошві були. Але про всяк випадок вирішив проколотися від сказу, бо він же не через кров, а через слину передається.

Вакцину в центральній районній лікарні Євген отримує безкоштовно і без черги.
 На пилорамі, де гуляв єнотовидний собака, провели дезінфекцію.