14/11/2012
6В ГП "Васильевский лесхоз" Запорожской области разъяснили фермерам, арендующим на основании договоров земельные участки для производства с/х продукции, как обращаться с деревьями с полезащитных лесополос.
Дело в том, что часто эти деревья разрастаются уже на арендуемую землю и среди них много сухостойных и больных деревьев – все это мешает обрабатывать поля.
– Согласно ст. 4 ЛКУ полезащитные лесополосы (ПЗЛС) относятся к лесам первой категории. Исходя из требований ст. 69 ЛКУ, для проведения любой рубки в лесу необходимо получить специальное разрешение – лесорубочный билет, – рассказывают в лесхозе. – Специальное разрешение выдается собственниками лесов или постоянными лесопользователями в установленном порядке на проведение прочих рубок и работ, связанных и не связанных с ведением лесного хозяйства. Поскольку в пользовании или собственности фермеров эти лесополосы не находятся, правовых оснований на вырубку они не имеют.
В то же время в лесхозе поясняют, что лесничество не выдает лесорубные билеты на проведение всех рубок во всех лесополосах на территории района.
– Лесничество не имеет право выдавать лесорубные билеты на проведение рубок в полезащитных лесополосах, которые не переданы им в постоянное пользование, – рассказывают в лесхозе. – Для организации рубки советуем прежде всего выяснить в поселковом или сельском совете правовой статус лесополосы и земельного участка, на котором она расположена. Если лесополоса ни за кем не закреплена, не находится в постоянном пользовании, расположена на землях запаса, за пределами населенного пункта, то ее собственником остается государство. Согласно существующей практикой, руководствуясь требованиями ст. 1 Закона Украины «О местной государственной администрации », ст. 8 ЛКУ, п. 12 Переходных положений ЗКУ, ст .. 373 Гражданского кодекса Украина, выдачей специальных разрешений на рубку в полезащитных лесополосах занимаются районные государственные администрации. То есть, государственные администрации или уполномоченные им органы имеют право выдавать лесорубочный билет заинтересованным лицам.
На практике, сельский совет может обратиться в райгосадминистрацию с ходатайством о выдаче лесорубочного билета на проведение рубок сразу в нескольких лесополосах. Поскольку районная администрация не имеет специалистов по лесному хозяйству, обследование и отвод лесного участка в рубку ухода может выполнить лесничество, в зоне деятельности которого расположены лесополосы. В этом случае с лесхозом, подразделением которого является лесничество, заключается договор о предоставлении услуг. В процессе отвода лесополос должен участвовать специалист государственного управления по охране окружающей среды.
Материальную оценку лесосеки и заполнения лесорубочного билета осуществляет лесхоз. Билет выдается, как правило на соответствующий сельский совет. На основании материалов отвода райгосадминистрация подписывает заполненный лесорубочный билет, ставит свою печать. Одновременно уплачивается сбор и специальное использования лесных ресурсов, которое исчисляется в билете.
На основании лесорубочного билета заинтересованное лицо (по соглашению с сельским советом) организует рубку. Лесосечные работы относятся к работам с повышенной опасностью, поэтому для их проведения исполнитель должен иметь разрешение, выдаваемое территориальным управлением Госпромнадзора.
После окончания рубки специалисты лесхоза на основании договора проверяют место рубки, составляется акт.
6 коментарів
Popovich_Pavel
Хотілося б доповнити колег і запропонувати більш широкий погляд на проблему. «Незрозумілість і невідомість» статусу лісосмуг викликана невідомість права власності на землю під ними. Після прийняття цілої низки Указів Президента України, щодо реформування аграрного сектору: від 10 листопада 1994 р. № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" тощо, були видані державні акти на право колективної власності на землю для КСП та затверджені списки пайовиків. При складанні проектів розпаювання земель використовувалися «Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій», затверджені наказом Держкомзему України і Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 04.06.1996р. 47/172/48 (із змінами і доповненнями від 03.03.1998р. 23/65/30) http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.4301.3&nobreak=1 та "Тимчасові методичні рекомендації щодо формування землеволодінь і землекористувань недержавних сільськогосподарських підприємств у процесі реструктуризації існуючих господарств" (схвалені науково-технічною радою Держкомзему України 30.11.1997р.
Однак, лісосмуги не є сільськогосподарськими угіддями і тому були віднесені до земель загального користування таких підприємств. Згідно із Земельним кодексом України (в ред. 1992 р.) ст. 4, 5 вони не підлягали паюванню. У зв'язку з проведенням реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств у сільськогосподарські формування ринкового типу, які не були суб'єктами права колективної власності на землю, полезахисні лісосмуги були передані у відання відповідних місцевих рад.
Там вони й залишились до сьогодні. За цей час в Україні була ліквідована колективна власність Конституцією, Цивільним кодексом, іншими законами. Але лісосмуги залишились. В зв’язку з не проведеним розмежуванням земель державної і комунальної власності лісосмуги, разом з землею «провалилися». Вони не передані в приватну власність, не перейшли в державну чи комунальну, залишившись у віданні місцевих рад. На мій погляд лісосмуги і землі під ними так і залишились в ліквідованій колективній власності. Тому жоден орган влади та місцевого самоврядування не може передати їх у власність чи надати в користування.
Питання колективної власності не таке просте, оскільки є багато речей, благ і корисностей, особливо природних, де важко виявити територіальну громаду – суб’єкта комунальної власності. Хто є власником мови, культури, біорізноманіття, відновлюваної здатності екосистем, критеріїв естетичної привабливості ландшафту? Це не прості питання.
Відповідно до ст. 6 ЛК України до лісових ресурсів належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.
Більшістю цих властивостей користуються вигодонабувачі (бенефіціари) поза ринковим обігом. Лісосмуга зменшує негативні наслідки вітрів на просторі з навітряного боку 2 висот з підвітряного 25-30 висот насадження., захищає грунт від ерозії лісосмуга вгору по схилу на відстань до 10 метрів, вниз, в залежності від крутизни схилу, 10-100 метрів. І лише ця лісосмуга – ліс лише ці поля.
Ринковий обіг таких благ утруднений, не лише через, скажімо, відсутність одиниці виміру блага в продуктовій і тим більше товарній формі.
Під час споживання благ від лісосмуги – лісових ресурсів порушується основний принцип ринку – свобода договору. І без перерозподільних механізмів тут не обійтися. А їх може забезпечити або громадянське суспільство, через механізми суспільного узгодження інтересів, або держава, через добре відомі механізми примусу.
Наше суспільство знаходиться на етапі реформування, будуємо ринкову економіку і кожен товар, який має збут, який споживається має бути реалізованим оплатно, як це зробити це технічне питання.
Політичне питання: чи збирається хтось це робити? Я не знаю. Тут я солідарний з М.Попковим поки не буде моделі використання ПЗЛС, щось говорити про законодавче забезпечення передчасно.
І ще хотілося б уточнити позицію kverkur-а «для якої цілі комусь надаються землі на яких ростуть лісосмуги. Якщо для ведення лісового господарства – це одне, а якщо для ведення сільського господарства – це інше.»
Я вважаю, що, оскільки до лісових ресурсів належать корисні властивості лісів (ґрунтозахисні, водорегулюючі) то відтворення цих ресурсів шляхом посадки лісів – лісосмуг є лише лісове господарство. Сільським тут і не пахне. Ст. 63 ЛК «Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.» ліси використовуються для отримання лісових ресурсів, тому посадка лісосмуг – це лісове господарство. Відповідно до ст. 37 ЛК законом, іншими нормативно-правовими актами можуть регулюватися інші питання з ведення лісового господарства. Тому відшкодування за надання суспільству і суб’єктам підприємницької діяльності послуг з використання лісових ресурсів у вигляді корисних властивостей лісосмуг чекає свого законодавчого вирішення.
admin
Спасибо за комментрий. Во многом согласен, но … мне кажется, что громадную ошибку лесные законотворцы допустили, когда начали делить лес на составляющие и придумывать для каждой из них свои юридические правила управления. Разве можно отделить лес от земли? от охотничьих угодий? от полезных свойств и т.п.? Вы юристы быстро ко всему, – что прошло ВР и подписано Президентом, приспосабливаетесь и начинаете бойко всё узаконенное трактовать, а мне – леснику – даже читать это иногда тошно. Я знаю, что жизнь все поправит, но не скоро … по любому "дятлов -законотворцев" будут хоронить с орденами…хотя.. чем дольше проживут, тем больше придется платить оркестру…и тем веселей на следующий день будут лесники – студенты…
Popovich_Pavel
Спасибо за спасибо. Жизнь движется вперед все ускоряясь, это закон Природы. Приходится ко всему приспосабливаться. Раздел привичных и еще недавно казавшихся нерушимыми вещей на составляющие тоже веление времени. Законы развития общества таковы, что приходится постоянно выдумывать ноые предметы и вещи, даже там, где уже казалось все давно известно. Ну кому приходило в голову 20 лет назад отделять книгу, видеокассету, фотографию от содержимого? Но потребности оборота привели к появлению прав интеллектуальной собственности и раздельного оборота носителей информации от нее самой. Сейчас, в связи с необходимостью управления климатом, предотвращения глобального потепления, разрабатываются механизмы отдельного оборота углерода в СО2-еквиваленте от предметов, его содержащих. Та же самая древесина в виде сортимента – колоды отделяется от углерода из соединений которого эта колода и состоит. Так что отделение леса от земли, полезных свойств от совокупностей деревьев и кустарников, охотничьих угодий, как мест обитания зверя и птици и от земли и от леса не екстраординарное явление современной жизни. К чему это приведет, я не знаю. Но, во многия мудрости, многая печали.
Forester
Згоден з admin – наші законотворці безідейні – дай закон будем його трактовать. А те що в законі відверта безідейність, якщо не дурість, це справа інша.
Не згоден з Popovichем щодо того що лісосмуги мають трактуватися як ліс. Шановний Pavel чудово знає, що всі визначення, які використовуються міжнародною лісовою статистикою, не відносять лісосмуги до лісу.
kverkur
Ця структура є основною у вирішенні правових питань пов"язаних з веденням лісового господарства.
Уже 20 років всі в Україні не знають як підходити до лісосмуг у питанні їх збереження і догляду. Це є проблемою. А Держлісагенство ні пари з вуст- ні нормативної бази не створює, ні надає роз"яснень у цьому питанні. А тому в кожному регіоні (області) вирішення цього питання трактується по своєму і видумується чось своє. Бо проблема то існує і тим же фермерам, енергетикам і т.д. потрібно її вирішувати. Проте чітко як це зробити у рамках законодавства на рівні держави ніхто не говорить.
Хоча все упирається у те для якої цілі комусь надаються ці землі на яких ростуть лісосмуги. Ось з цього погляду потрібно і вирішувати питання. Якщо для ведення лісового господарства – це одне, а якщо для ведення сільського господарства – це інше. Але все це ув"язується з Земельним кодексом. І ніякого такого стану як написано в публікації як "Если лесополоса ни за кем не закреплена, …." і бути не може чисто юридично. Що це за закріплення. Землі повинні бути надані у користування або у власність.
Тут потрібно чітке роз"яснення центральних органів по землі і лісовому господарству на рівні держави. Проте вони 20 років мовчать.
А стосовно того як пишуть у публікації "Согласно ст. 4 ЛКУ полезащитные лесополосы (ПЗЛС) относятся к лесам первой категории." , то це і показує що не можуть коментувати питання які є компетенцієюю центральних органів влади лісгоспи, бо правильніше було б вказати по перше не ту ст. ЛКУ та не перша категорія, в відповідно до ст. Стаття 39. ліси України за екологічним і соціально-економічним значеннямта залежно від основних виконуваних ними функцій вказати що вони відносяться до захисних лісів (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);
admin
Так получилось, что уже на новой работе, мне пришлось письменно высказать своё мнение о проблеме и перспективах управления лесными полосами. Если кому-то интересно, – читайте. Проблему создало лесное ведомсто (харьковские законотворцы), а лесхозы вынуждены, что-то пояснять и как-то трактовать изначально не качественное законодательство.
О правовой проблеме охраны, содержания и создания
полезащитных лесных полос /ПЗЛП/ и путях её решения
Причина существования «проблемы ПЗЛП» на 22 году независимости Украины, кроется в отсутствии продуманной и стабильной государственной политики в сфере земельных отношений, которую заменили многочисленные ведомственные законодательные инициативы. Как результат, в настоящее время юридический статус ПЗЛП устанавливается, и земельным, и лесным законодательством, что создает правовые коллизии, блокирующие решение проблемы.
Земельный Кодекс Украины от 25.10.2001 года (ст.22, 25 ч.8) относит ПЗЛП к несельскохозяйственным угодьям земель сельскохозяйственного назначения, которые могут передаваться в собственность гражданам, предприятиям и организациям различных форм собственности. Он не предусматривает возможности наличия лесов на землях с.-х. назначения.
Согласно, последней редакции Лесного Кодекса /08.02.201/ (ст. ст. 1, 4, 17) любые лесополосы площадью более 0,1 га являются лесом. Закон устанавливает, что леса могут передаваться только государственным или коммунальным предприятиям, специализирующимся на ведении лесного хозяйства, при этом их передача возможна только в постоянное пользование. В связи с тем, что п. 2 Заключительных положений Лесного кодекса указывает на то, что законы и другие подзаконные акты, принятые до вступления в действия Лесного Кодекса действуют только в той части, которая не противоречит Кодексу, но соответствующие поправки в земельное законодательство не внесены, – юридических статус лесных полос остается неопределенным.
Юридически ПЗЛП являются лесами на землях сельскохозяйственного назначения. Так как Лесной Кодекс рассматривает леса отдельно от земли, устанавливая для «лесов» и «земель» различные возможности передачи в собственность и пользование, возникает правовая коллизия, от трактовки которой зависят варианты правового решения всех остальных проблем, связанных с охраной, содержанием и восстановлением уже имеющихся лесных полос.
1. Если ПЗЛП – леса, то, согласно закона, необходимо передать их в постоянное пользование лесным предприятиям и возложить на орган государственного управления лесами ответственность за обеспечение их инвентаризации, охраны и восстановления.
2. В противном случае, надо исключить ПЗЛП из категории «леса» и перевести в категорию «другие земли с древесной растительностью», после чего управлять ими в соответствии с земельным законодательством, для той категории земель, на которой они произрастают (земли с-х назначения, земли транспорта)
Данный вопрос носит принципиальный характер и требует политического решения, от которого будут зависеть вся последующая деятельность по изменению и дополнению законодательства.
Следует заметить, что Концепция реформирования и развития лесного хозяйства, принятая в апреле 2006 года, прямо возлагает на орган центральной исполнительной власти в сфере лесного хозяйства обязанности :
• «забезпечення захисного лісорозведення на державному рівні шляхом інвентаризації полезахисних лісових смуг, закріплення їх за землекористувачами, відновлення роботи агролісомеліоративних служб, законодавче врегулювання питань цільового виділення земель під захисне лісорозведення;
• забезпечення державної підтримки створення захисних насаджень та полезахисних лісових смуг на еродованих землях, що перебувають у приватній і комунальній власності;»
Не зная результатов шестилетней работы по реализации заданий Концепции, приступать к разработке конкретных предложений по внесению изменений в действующее законодательство считаю не целесообразным.
Если начинать работу «с нуля», то на первом этапе надо сформировать «виденье» той системы управление ПЗЛП, которую мы стремимся сформировать и лишь затем, думать о том, какие законы и нормативы для этого нужны.
Альтернативных вариантов решения проблем, связанных с уже существующими полосами может быть несколько. К примеру:
1. Передать ПЗЛП в постоянное пользование государственным и коммунальным лесным предприятиям, предусмотреть бюджетное финансирование их охраны и содержания, возложить на Гослесагентство обеспечение и сопровождение работ, а на с.-х. инспекцию Минагрополитики контроль за состоянием лесных полос.
2. Создать в подчинении Минагрополитики межобластное агролесомелиоративное объединение, передав ему в постоянное пользование основные площади ПЗЛП степных и лесостепных областей страны
3. Обеспечить приватизацию и передачу в аренду ПЗЛП вместе с иными землями с.-х. назначения, обеспечив законодательные рамки и экономические стимулы для их охраны и содержания в надлежащем состоянии
И т.д., и т.п.
Только после обоснования и выбора модели управления ПЗЛП можно приступать к наработке её законодательного обеспечения.
Вторая часть проблемы, касающаяся создания новых ПЗЛП на пашнях и иных землях с.-х. назначения, также упирается в вопрос их юридического статуса.
Так как ПЗЛП – это леса, то их создание на с.-х. землях, требует предварительного изменения целевого назначения земель. В противном случае создание ПЗЛП является нарушением законодательства. Поскольку до 2013 года действует прямой запрет на изменения целевого назначения земель с.-х. назначения, то он автоматически является и запретом на создание ПЗЛП на этой территории. Какой будет позиция государства по поводу использования с.х земель и судьбы ПЗЛП при их приватизации после 2013 года на данный момент не известно.
Не зная её, начинать работу над совершенствованием законодательства преждевременно и не эффективно.
М.Попков
Comments are closed.