01/11/2012
0Трудовые отношения очень сложная штука. Эта статья – тому лишнее докозательство. М.П.
Як в обласному управлінні лісового та мисливського господарства два роки тому незаконно звільнили з посади головного спеціаліста і протягом тривалого часу не виконували рішення судів.
Головний спеціаліст відділу обласного управління лісового та мисливського господарства Віталій Жабчук, схоже, неабияк підвів колектив. Він захворів, чотири місяці перебував у лікарні. Зустріли його непривітно. Можливо, його відсутність негативно позначилася на збереженні звірини в лісі чи за цей час розперезалися браконьєри?
Віталію Жабчуку відразу повідомили, що його хоче бачити, хоча й знаходиться у відпустці, начальник обласного управління Богдан Колісник. Чоловік розхвилювався, подумав, що, може, керівник хоче його послати на курорт, як рекомендували медики. У реабілітаційному листку було також вказано, що Віталію Жабчуку як інвалідові другої групи «протипоказана важка праця з психоемоційними перевантаженнями». Ця звістка викликала неоднозначні судження колег, проте Віталій Феодосійович запевнив, що його психіка контрольована, на належному рівні, а майбутня робота викликає лише радісні емоції. А, можливо, міркував головний спеціаліст, начальник запропонує іншу роботу або й підвищення по службі, враховуючи його десятирічний управлінський досвід на різних виробничих ділянках?
Однак, побачивши в кабінеті начальника суворого «кадровика»-пенсіонера, Жабчук збагнув, що його збираються послати не в санаторій, а на чотири сторони. Богдан Іванович не розкланювався і не церемонився з новоспеченим інвалідом. Як то кажуть, він відразу взяв бика за роги:
— Ти десь ховався по лікарнях, групу виробляв. Ти повів себе непорядно. Мені інвалідів не треба. Пиши заяву на звільнення за власним бажанням.
Ошелешений таким прийомом, працівник запротестував:
— Я не ховався, з кожним таке може статися. Заяви писати не буду. Звільняйте, якщо є за що. Спробуйте мене безпідставно звільнити.
Це вже прозвучало як виклик із вуст підлеглого, до чого керівник не звик. Кому вирішив суперечити? На кого руку підняв? В усі часи губернатори, правоохоронці з великими зірками на Волині були фанатичними мисливцями, а, отже, й соратниками та друзями шановного багаторічного господаря волинського лісу. Оскільки ще донедавна й сини Богдана Івановича керували держлісгоспами, то це виглядало майже, як у класика літератури: «Чиї ліси? Колісникові».
Ще за радянської влади лісники на дошках (як на нинішні часи — бігбордах) вивішували промовисті гасла: «Ліс — наше багатство». Тепер цей ліс (хай і поріділий) помережений сотнями пилорам — про такі бізнесові можливості колись не могли і мріяти. І ось інвалід у такому бойовому загоні, як відділ мисливського господарства та охорони і захисту лісу, може зіпсувати благополучну картину, буде наче п’яте колесо до воза в дібровах Колісника. Та й про здоров’я працівника треба подбати.
Нещодавно юрисконсульт обласного управління Тетяна Матвійчук пояснювала, чим керувалося два роки тому начальство:
— Не дай Господь, як він (Жабчук — авт.) буде в лісі, вийде звір на нього і щось станеться з ним, то ми також будемо винні, що відправили туди хвору людину.
У принципі ситуація типова: неугодного працівника, який «повів себе непорядно», треба позбутися, бо так… треба, начальство звеліло. І методи добре відомі багатьом непокірним вигнанцям, які мають довгий язик. Керівник, як правило, дає виробниче завдання, непосильне і для Геракла. Коли ж, образно кажучи, конюшні не очищені, можна вліпити першу догану. Передбачаючи в подальшому тяжкі для себе наслідки, стреси, розумний підлеглий панічно тікає за власним бажанням, бо все одно дадуть копняка. Адже все пов’язано у владі — знизу доверху.
У цьому ж випадку завдання куди простіше, бо ж було проголошено вирок: «Мені інвалідів не треба». Раптом і справді ведмідь у лісі вибіжить назустріч Жабчуку?
— До мого виходу з лікарні в управлінні відбулося об’єднання двох відділів без зменшення кількості посадовців, — розповів Віталій Феодосійович. — Створили відділ мисливського господарства та охорони і захисту лісу. До речі, мене «чомусь» звільнили як головного спеціаліста мисливського господарства, чим заплутали справу, коли дійшло до суду: неіснуючий відділ й неіснуюча посада. Отож, як я вийшов з лікарні, мені дали підписати наказ про реорганізацію і оновлену посадову інструкцію. Зокрема, записали, що головний спеціаліст «здійснює охорону державного мисливського фонду шляхом проведення рейдів із обов’язковим використанням табельної (відомчої) зброї». Інструкцію складала провідний спеціаліст відділу мисливського господарства та охорони і захисту лісу Оксана Пудловська. У документі, мабуть, особливу цінність мав пункт про використання табельної зброї, який раніше не значився. Але, очевидно, Пудловській, племінниці начальника обласного управління Богдана Колісника, до речі, інженерові машинобудування за освітою, котра формує ряди мисливців та їх екзаменує, потрібно було конче це вписати. Після цього відділ кадрів зобов’язав мене «пройти протягом тижня позачерговий медичний огляд у Луцькій клінічній лікарні № 2», з якої мене недавно виписали. У виданому мені бланку направлення, до речі, як для «працівника певних категорій», знову ж таки наголошувалося на володінні табельною зброєю. Виходить, я працював у дуже шкідливих та небезпечних умовах, хоча й не мав якихось пільг. Як державний службовець я не просив направити мене на позачерговий медогляд на МСЕК у зв’язку з погіршенням мого здоров’я, бо почував себе нормально. А ось Богдан Іванович, «враховуючи небезпечні виробничі фактори» моєї посади, «побачив» погіршення мого здоров’я та звернувся до голови профкому з проханням (вказівкою?) розглянути питання щодо звільнення мене за п. 2 ст. 40 КЗпП України «у зв’язку з неможливістю виконувати роботу за станом здоров’я». Це вже було елементарною формальністю.
Ось так, 11 жовтня 2010 року В. Ф. Жабчук виявився непридатним для роботи в «небезпечних умовах». Може, дійсно колись Віталій Жабчук пальнув туди, де не слід, і має якесь стягнення? Психіка не в порядку?
Віталій Феодосійович посміхнувся і заспокоїв:
— Ніколи нічого подібного не траплялося. А в рейд я брав підготовлених людей. Хоча було всяке. Я був постійно в поїздках, починаючи з 2001 року, як не «Нивою», то власним автомобілем. І день, і ніч — у лісах, болотах. Рейди, перевірки, засідки. Нас зупиняли, лякали, стріляли…
То, може, дійсно варто було Віталію Жабчуку запропонувати спокійнішу роботу, а не відразу показувати на двері? Колись, пригадує Жабчук, його навіть перевели у Володимир-Волинський на роботу, а виконував він ті ж функції на посаді головного спеціаліста.
Як з’ясувалося, таке бурхливе життя таки позначилося на здоров’ї Віталія Жабчука. 16 вересня 2003 року о 15.30 його доставив у лікарню із серйозним діагнозом перший заступник начальника обласного управління. Як розповідає Віталій Феодосійович, начальство його вмовило зробити так, щоб наступного дня він потрапив у медичний заклад з дому, аби не рахувався нещасний випадок на роботі. Після того Віталій Жабчук з волі Богдана Колісника успішно займався бджолами. Як каже, у 48 лісництвах за його опіки стало 1500 бджолосімей, а фактично прийняв 250.
З 2007 року вирішував проблеми щодо відродження поголів’я зубрів на Волині. Віталій Жабчук збудував вольєр для зубрів, що не вдавалося його попередникам. Начебто не було підстав говорити про «непорядність», коли людина захворіла. І ось управлінці поставили перед ним нову проблему, котра справді була пов’язана з «психоемоційними переживаннями». Проте поновив Віталія Жабчука на посаді начальник обласного управління Богдан Колісник лише 7 вересня 2012 року (майже через два роки після звільнення!). Довго ж борюкався інвалід із начальником, бо, як було якось сказано: «У нас різні вагові категорії».
Але ж ще 21 січня 2011 року Волинський окружний адміністративний суд постановив скасувати наказ начальника, поновити працівника на роботі і негайно виплатити кошти за вимушений прогул та моральну шкоду. Проте амбіції в поважного керівника зашкалювали. Після апеляції Колісника 30 серпня 2011 року Львівський адміністративний апеляційний суд залишив у силі рішення окружного. Богдан Колісник звернувся до Вищого адміністративного суду, аби призупинити виконання двох рішень попередніх судів та розглянути їхнє оскарження. Вищий адміністративний суд не знайшов підстав для виконання побажань господаря волинського лісу. Можливо, судді — не мисливці?.. Проте депутат обласної ради декількох скликань Богдан Колісник добровільно не виконав рішення окружного суду. Дійшло до того, що судовиконавець відділу примусового виконання державної виконавчої служби склав два акти і виніс постанови про штрафи та 19 грудня 2011 року спрямував подання в прокуратуру про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України за умисне невиконання рішення суду без поважних причин службовими особами обласного управління лісового та мисливського господарства. Цікаво, що в той день, коли було винесено рішення Львівського адміністративного апеляційного суду — 30 серпня 2011 року — на посаду Жабчука, яка була до того вакантною, прийняли іншу особу без спеціальної освіти.
Старший слідчий прокуратури міста Луцька Володимир Бущак виніс чотири (!) постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом умисного невиконання службовою особою рішення суду. Адже суди знову і знову повертали матеріали прокурору Луцька Сергію Даніліну для організації додаткової слідчої перевірки, що робить честь суддям Луцького міськрайонного суду. І лише тоді, коли Віталій Жабчук побував на прийомі в прокурора області Андрія Параки та звернувся з проханням відсторонити Бущака від чергової (!) додаткової перевірки, було видано наказ — ще раз наголошуємо — 7 вересня 2012 року про поновлення скаржника на посаді. Очевидно, начальнику такого потужного відомства прозоро пояснили, як кажуть у народі, що чим далі в ліс, тим більше дров, тобто ганьби. Тим більше, це не личить заслуженому лісівнику України, кандидатові економічних наук. Кошти Жабчуку згідно з рішенням суду виплачено тільки за короткий період незаконного звільнення. Працівник, який перебуває у відпустці, збирається подавати новий позов відносно вимушеного прогулу, який тривав після засідання суду та винесення постанови про поновлення на посаді і відшкодування збитків. До речі, скасовувалася третя постанова слідчого Бущака прокуратурою області, а четверту — знову скасував Луцький міськрайонний суд, однак прокурор міста Сергій Данілін звернувся з апеляцією, тим самим фактично «підправивши» висновок керівництва прокуратури області.
А ось як прокоментувала нинішню ситуацію на телевізійну камеру заступник начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Ірина Клим:
— Ми визнаємо, що він (Жабчук — авт.) був незаконно звільнений і це був вимушений прогул із нашої вини — управління. У зв’язку з цим за два роки вимушеного прогулу утворилася величезна сума коштів. Це ж бо люди залишаться без заробітної плати один місяць. Я розумію настрій людей, які навіть будуть страйкувати… Люди не винні… налаштовані проти Жабчука.
І справді, усі працівники обласного управління не винні. Хоча бюджетні кошти, коли посада головного спеціаліста була вакантною, використовувалися управлінням. Та й нічого страшного не трапиться, якщо буде продано один із службових автомобілів управління заради виплати коштів інваліду. Зрештою, в компетенції керівництва державної агенції лісового господарства з’ясувати, хто ж винен у цій амбітній судовій тяганині, та стягнути необхідні кошти для розрахунку із Жабчуком.
Працівникам лісової галузі добре відоме ім’я орденоносця Феодосія Кузьмовича Жабчука, який бездоганно 44 роки пропрацював майстром у Горохівському лісництві. У 1947 році отримав ділянку площею до 300 гектарів… пнів, які були викорчувані і на їх місці посадили дубовий ліс. Син —Віталій Феодосійович — згадує, як батько, тепер уже, на жаль, покійний, перебуваючи на пенсії, а працював до 70 років, ставав біля дерев і казав: «Боже, який ти, лісе, уже великий, а який я маленький».
P. S. Минулого понеділка апеляційний суд області залишив без задоволення апеляційну скаргу прокуратури міста Луцька відносно скасування постанови Луцького міськрайонного суду, яка стосувалася порушення кримінальної справи проти начальника обласного управління Богдана Колісника за невиконання рішення окружного суду і необхідності додаткової перевірки. Це вже вдруге апеляційний суд області відхиляє апеляцію міської прокуратури. Коментарі тут, як кажуть, зайві.
