25/01/2021
0
2020 рік запам’ятався українцям не тільки епідемією коронавірусу, але й справжніми екологічним катастрофами.
Лісові пожежі на десятках тисяч гектарів, пилові бурі, смог, пересихаючи річки на Поліссі і повені в Карпатах, порожні криниці – тепер це нова реальність України.
Це прямий наслідок політики держави, яка роками тримала вектор на інтенсифікацію використання природних ресурсів, а не на їх збереження.
Нам здалось, що робота над помилками була проведена – і вже влітку минулого року було відновлене окреме Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів (перед тим певний час воно було поєднане з Міненерго), зосередивши в ньому функції по управлінню лісами, річками, заповідними територіями.
Відбулись і реальні кроки влади, які демонструють реальну позицію в екологічній сфері:
? Уряд та президент задекларували необхідність виконання Паризької угоди та інтеграції до Європейського зеленого курсу.
? 60 депутатів Верховної Ради, які представляють усі фракції зареєстрували природоохоронний євроінтеграційний законопроєкт “Про території Смарагдової мережі”.
? Відхилили у другому читанні законопроєкт, який би дозволив безконтрольне розорювання степів та лук.
? Почала працювати “на повну” процедура оцінки впливу на довкілля завдяки якій вдалось зупинити масштабні суцільні рубки приміських лісів Києва.
? Часткову вирішили проблему зловживань на суцільних санітарних рубок в Карпатах, про яку ми рік тому писали – прийнята в грудні 2020 року постанова уряду фактично заборонила їх в самих цінних частинах гірських лісів.
І хоча багато проблем, як, наприклад, з якістю “роботи” екоінспекції, так і не зрушили з місця – держава все ж почала демонструвати рух в правильному, екологічному напрямку.
І цей “зелений курс” тривав до минулої п’ятниці, 22 січня.
Бо саме тоді з’явився проєкт постанови уряду, яким до відновленого МінАПК планують передати функції з управління лісами (Держлісагенство) та водними ресурсами (Держводагенство).
Проти цієї ідеї виступили майже всі провідні природоохоронні організації України.
Зрозуміло чому – бо ідея передачі лісу та води в МінАПК означає повернення до радянської “господарської” парадигми минулих років. Коли ліс та воду розглядали в першу чергу як джерело отримання коштів.
Для прикладу, в рамках такої парадигми, суцільна санітарна рубка у берегозахисних лісах Карпат (як на фото нижче) – то є благо – бо деревину продали і отримали прибутки.
 |
| Так виглядає суцільна санітарна рубка у берегозахисних лісах Карпат. Фото автора |
Не варто було б мати перестороги якби ніхто так активно не лобіював цього. Якщо вже є сили які прагнуть забрати ліси і річки у Міндовкілля і віддати господарникам – це вже точно не для того щоб їх зберігати ще краще.
Лишається тільки сподіватись, що уряд не стане “планувати” екологічні катастрофи і на 2021 рік і відхилить цю безглузду ідею передачі управління лісами та річками від МінДовкілля до МінАПК.
Олексій Василюк, Єгор Гриник,
ГО “Українська природоохоронна группа”, спеціально для УП.Життя
