22/12/2020
0Чи можна відновити степ на розораному полі, скільки часу на це треба, насіння яких рослин використовувати і де їх взяти? Питання, відповіді на які можуть дати тільки вузько кваліфіковані фахівці, котрі займаються питаннями відновлення степів не лише в теорії, а й на практиці. Хоча тема збереження степів якраз стосується кожного із нас, незалежно від регіону проживання. Від того, скільки буде степів на території України та в якому стані, залежить, загалом, наш кліматичний добробут. Відомо, що знищення степів та луків призводить до висихання річок, зниження родючості ґрунтів та зникнення унікальних видів рослин та тварин.
Нещодавно фахівці «Української природоохоронної групи» (УПГ) провели онлайн-зустріч із членом групи, кандидатом біологічних наук, завідувачем лабораторії біомоніторингу і заповідного степу біосферного заповідника «Асканія-Нова» Віктором Шаповалом. Він розповів про кілька спеціальних методик, які застосовують у різних регіонах для штучного відновлення степу.
«Питання відновлення степових екосистем та збереження нерозривно пов’язані між собою, – пояснює Віктор Шаповал. – Якщо ставимо завдання відновити степову екосистему, то треба розуміти, чого прагнемо досягти, який буде кінцевий результат. Зробити це без еталону, якими є природні цілинні екосистеми, неможливо. А з іншого боку, щоб відновити степову екосистему, потрібен певний ресурс – насіння, яке можна взяти винятково зі збережених цілинних екосистем. Це робота трудомістка – і в питанні ресурсів, і в питанні часу. Але відновити можна – це підтверджують експерименти та багаторічна практика».
Найвідоміша технологія відновлення – це методика агростепу. За словами біолога, вона проста та складна водночас, зокрема, щодо технологічного виконання та практичної реалізації. «Якщо хочемо посадити поле пшениці, садимо зерно пшениці, якщо хочемо посадити степ, то треба садити насіння степових рослин. Здається, що все просто. Але виникає питання – де взяти матеріал, як його висадити та як його доглядати», – зазначає науковець.
Інший варіант відновлення степу – пересадка дерну. «Це складна методика, бо переноситься ґрунт, рослини, навіть мікрофлора та певні хімічні компоненти, через що можна навіть задати певну динаміку відновлюваній ділянці, – додає Віктор Шаповал. – Але де взяти такого донора і на що перетвориться ця ділянка? Бо треба викопувати глиби ґрунту, на іншій ділянці робити певні лунки для заглиблення і здійснювати посадку. Але нищиться при цьому територія донора. Хоча для швидкого формування певної експозиційної ділянки це буде практично ідеальний метод».
«Є ще регіональна методика, апробована на території Асканії. Вона оригінальна, хоча мало чим відрізняється від інших. Це поетапний підсів насіння степових рослин. Найбільша проблема – це збір насіння, яке дозріває у літній час. Треба використовувати для цього сільськогосподарську техніку, але вона заточена на сільськогосподарські потреби, а насіння треба збирати на різних площах і в різний час», – продовжує науковець. І наводить ще один механізм реновації степу – метод реставрації.
По суті, це методика, коли територія відновлюється сама. Головна умова для цього – наявність поруч збереженої ділянки цілинного степу. Тоді у процесі спонтанних занесень рослин територія може відновитися самостійно. Науковець вважає це ідеальним варіантом, котрий навіть був апробований в Асканії. Один з перелогів заповідника умовно поділили навпіл. Одну частину регулярно викошували, а іншу перевели в режим, де не проводиться жодна сільськогосподарська діяльність. Ця ділянка до 1970-х років була залісена, згодом її знову поділили на дві частини, одну – почали відновлювати, а іншу залишили в спокої. Територія відновилась, і тепер вона презентує лучні степи та луки, а інша територія, яка зберігалася у заповідному режимі, стала лісом.
«Тобто методики відновлення степу є, це посильно та реально, є багаторічна практика. Одні методи підходять до масштабної реставрації, інші – для локальної. Але при цьому треба використовувати цілий арсенал регуляторних заходів. Є навіть перелік цих регуляторних заходів, затверджених Міндовкіллям, – резюмує Віктор Шаповал. – Збереження степу є дуже значимим завданням, особливо з огляду на масштаби антропогенної трансформації степових екосистем. Цей ландшафт дуже змінений людиною, але, з іншого боку, він має надважливе значення у плані підтримки рівноваги на планеті. Це збереження біорізноманіття, підтримка родючості ґрунтів, його захист від ерозії і депонування вуглекислого газу».
Онлайн-лекція Віктора Шаповала – це частина програми УПГ щодо збереження українських степів. Амбітна мета природоохоронців – до кінця нинішнього року врятувати, щонайменше, дві тисячі гектарів степів та луків. Ідеться про надання територіям природоохоронного статусу, щоб захистити їх від розорювання чи нищення в інший спосіб.
