100 років – це багато чи мало?

На Харківщині в мальовничому селищі Кочеток знаходиться Чугуєво-Бабчанський лісний коледж – заклад освіти з майже 100-річною історією. У далекому 1922 році Чугуєво-Бабчанському навчально-дослідницькому лісництву було запропоновано відкрити лісну профшколу. Так і почалася історія закладу освіти.

У перший рік роботи до школи вступили 23 учні. Навчання проходило в невеликому дерев’яному приміщенні на 8 кімнат. Після громадянської війни життя було нелегким: студенти жили скрутно, в приміщенні з двох кімнат, одна з яких була гуртожитком, інша  – їдальнею. Майданчик біля будівель був закорчований, техніки для його очищення школа не мала, як і коштів. Студенти та викладачі  лопатами, сокирами, вилами і голіруч виконали цю важку роботу.  1926 року лісна школа отримала статус технікуму. Перші директори М.М.Ягниченко, О.М.Шарапов, Д.Р.Скоробагатько активно сприяли оздобленню території і саме за їх керівництва посаджено красиві алеї – липову, тополеву, горобину, фруктовий сад з мічурінськими сортами яблук і груш.

Технікум зазнав реорганізації, пережив страшну війну… Мирне життя було порушене нападом нацистських загарбників, які вже в листопаді 1941 року окупували село Кочеток і вчинили розправу над  населенням. Окупанти спалили навчальний комплекс, гуртожиток, бібліотеку, знищили дендропарк, розграбували майно та обладнання. Село було порожнім і мертвим.

Після вигнання нацистів навчальний заклад потрібно було відроджувати, а реалії виявились такими: ні інструментів, ні підручників для занять. Проте, за розпорядженням керівництва країни навчальний процес необхідно було розпочати терміново. Уже в лютому 1944 року за сприяння директора В.М.Майстренка технікум відкрився. Перший післявоєнний випуск складався з місцевих хлопців-фронтовиків і дівчат. Студенти і мешканці Кочетка почали відбудовувати зруйноване господарство технікуму. Умови були нелегкі: напівголодні, погано вдягнені, переважно жінки зводили новий навчальний корпус.

З вересня 1949р. в Чугуєво-Бабчанському лісному технікумі, окрім лісівників, стали навчати і техніків-механіків за спеціальністю «Механізація сільської господарської роботи». Для практичних занять була обладнана майстерня, лабораторія, автотракторний парк.

 У 1950 році заклад освіти  очолив кандидат сільськогосподарських наук, заслужений лісівник країни І.М.Сокол, під керівництвом якого технікум  став одним з провідних у країні. Швидкими темпами розвивалася матеріальна база: збудовано новий триповерховий навчальний корпус на 18 аудиторій з лабораторіями, спортивним та актовим залами. Студенти були забезпечені трьома гуртожитками й  їдальнею. 1956 року розпочалася підготовка  спеціалістів з бухгалтерського обліку.

У 1984 році директором технікуму став його викладач Ю.М.Марчук. 1989 року в експлуатацію вводиться новий навчальний корпус, обладнано медичний пункт і побутовий комплекс, відкривається відділення «Мисливствознавство». Ентузіасти цієї справи О.О.Остапов і В.М.Горошко створили унікальну матеріальну базу спецдисциплін єгерської справи. Базою для підготовки мисливствознавців було мисливське господарство «Печенізьке», в лісах якого водяться олені, кабани, косулі та інші представники фауни. Обладнана чи не єдина на Харківщині майстерня, де студенти вивчають таксидермію.

Високо оцінивши внесок педколективу в підготовку спеціалістів лісового господарства під керівництвом Ю.М.Марчука, 1997р. уряд призначив його заступником міністра Міністерства лісового господарства. Відтоді Чугуєво-Бабчанський лісний технікум очолив  випускник 1978 року С.П.Світайло.

Важкий час випав на 90-ті роки  – економічна і політична кризи в країні, інфляція, нестабільність у всьому. Але завдяки організаторським здібностям Сергія Пилиповича, його навикам як економіста лісний технікум не тільки зберігся, але й продовжував розвиватися, а 2005 року набув статусу коледж.  

Сучасний Чугуєво-Бабчанський лісний коледж очолює Р.Ф.Хворостяний. У період загострення екологічних проблем випускники нашого коледжу користуються попитом у всіх галузях господарства України. Бути вузькопрофільним висококваліфікованим спеціалістом зараз дуже вигідно, адже агроінженери, майстри лісу, мисливствознавці, бухгалтери є і будуть потрібні завжди, бо спеціалісти цих напрямів є визначальними в житті суспільства.

Понад 20 тисяч випускників, серед яких багато високопосадовців не тільки в Україні, а й в інших країнах; оновлена матеріально-технічна база; десятки міцних сімей, які утворились під час або після закінчення навчання; красивий дендропарк із понад 200-ми видами та формами деревних рослин, що приваблює до себе місцевих жителів та гостей селища і є чудовою локацією для весільних фотосесій – все це та багато іншого є сучасною історією майже сторічного закладу освіти.

Тож постає питання: 100 років – це багато чи мало?

Жанна Світайло,

заступник директора з навчальної роботи