07/10/2012
0На десятій сесії Чернігівської обласної ради, що відбулася 28 вересня 2012 року, було розглянуто питання про надання у користування мисливських угідь державним підприємствам – "Борзнянське лісове господарство", "Городнянське лісове господарство", "Добрянське лісове господарство", "Корюківське лісове господарство", "Прилуцьке лісове господарство", а також товариству з обмеженою відповідальністю "Мисливське господарство "Лісове".
Мисливське господарство Семенівського держлісгоспу займає площу 19,2 га. Його територія розташована в межиріччі Снову і Ревни. Природні умови в цілому сприятливі для існування основних мисливських видів, таких як кабан, лось, козуля, заєць та інші.
За даними обліку 2011 року в мисливських угіддях налічувалося: 28 лосів, 70 кабанів, 185 козуль та понад 240 зайців-русаків.
В окремі періоди року, трапляється, кількість лосів збільшується до 40, тому що ці тварини займають велику площу для проживання і можуть мігрувати з сусідніх угідь. Відмічу, що лось дуже привабливий для полювання. Це і м'ясо, і вагомий трофей, якщо пощастить вполювати рогача. Для господарства цей вид теж теоретично вигідний, оскільки вартість ліцензії на рогача висока.
Основним видом діяльності Семенівського держлісгоспу є лісове господарство. Отож щороку на території мисливського господарства створюється не менше 50 га лісових культур, переважно соснових. Як відомо, у лютому-березні основним кормом для лося є молоді пагони сосни. При збільшенні поголів'я лося мисливське господарство неминуче вступає в протиріччя з лісовим.( До речі, згідно мисливського впорядкування, оптимальною чисельністю для мисливського господарства в нашому держлісгоспі є 41 особина лося. А вилучення дозволяється за фактичної кількості 24). Поки що ми знаходимо такий вихід із ситуації: створюємо в місцях найбільшого скупчення лосів лісові культури, які менше пошкоджуються тваринами – ялини, берези, дуби. Звісно, використання репелентів є також одним із варіантів вирішення проблеми, але потрібні значні кошти.
Що ж до дикого кабана, то це найбільш пластичний вид у наших умовах. За рік поголів'я диких свиней за сприятливих умов може зрости на 200%. Оптимальною чисельністю є 54 особини. Орієнтовно природні умови господарства дозволяють прогодуватись сотні кабанів з підгодівлею у несприятливі періоди. Але в більшості своїй територію лісогосподарського підприємства займають соснові ліси, які недостатньо задовольняють цих тварин. До того ж, агрокористувачі не висівають кукурудзу та картоплю на території мисливського господарства чи поблизу неї. Тому основне поголів'я свиней зосереджується в дубняках та очереті біля Снову та Ревни.
Для підгодовування диких тварин, в першу чергу, кабана, у господарстві висіяно 1 га вівса в суміші з бобовими культурами. Найближчим часом кількість і площу підкормочних полів планується збільшити. Заважає те, що польових угідь на території держлісфонду немає, а поля, надані держлісгоспу для ведення мисливського господарства, належать іншим користувачам і власникам. Тож для збільшення площі підкормочних полів потрібно максимально використовувати просіки, галявини і прогалини у держлісфонді, де є більш-менш сприятливі умови для росту кормових культур.
Протягом останніх років істотно збільшилося поголів'я козулі. Умови господарства дуже сприятливі для цього виду тварин. Головне, що маємо достатню кормову базу. Потрібно лише викладати листяні пучки для підгодівлі свиней в час великих снігів та забезпечувати тварин сіллю.
Планується збільшити кількість годівниць, відремонтувавши старі. Та в наших умовах козуля йде до годівниці лише у крайньому випадку. Сіно, наприклад, вона охоче поїдає просто зі снігу.
Поки що козуля є недостатньо привабливим видом для мисливців, незважаючи на невисоку ціну ліцензії. Для збільшення надходжень від козулі потрібно запровадити трофейне полювання на самця козулі, як це зробили в мисливському господарстві Кагарлицького держлісгоспу. У літній період тут із 70 добутих козуль добувається до 25% рогачів.
Природними факторами, які впливають на кількість козуль, є хвороби та хижаки.
Останнім часом лунають заяви про те, що в Україні катастрофічно скоротилася кількість зайців. У нашому господарстві із зайцями ситуація більш-менш нормальна. Заєць-русак був і є основним видом любительського полювання. До того ж, недорогим, що найбільш підходить для місцевих жителів.
Щодо хижаків, то вони також є цікавими і перспективними мисливськими видами. Протягом останніх 5-7 років у мисливських угіддях спостерігається рись.(Вид занесений до Червоної книги). Збільшенню її кількості сприяє зменшення населення і заростання сільгоспугідь. У найближчі роки як мисливський вид рись безперспективна.
Регулярно на території мисливського господарства виводиться одна пара вовків. У 2012 році лісовою охороною добуто одного вовка і одну вовчицю. Взимку інколи заходять великі вовчі зграї – до 10-12 особин.
Регулярно на вовків проводяться полювання з прапорцями.
За обліком 2011 року налічується 28 лисиць, хоча їх фактично більше. Лисиця – це такий же мисливський вид, як і заєць, і перспективний для любительського полювання.
З інших видів звірів (борсук, бобер, ондатра, норка, видра, куниці кам'яна і лісова, тхір, білка) перспективним для господарства є лише борсук. Та його дуже мало. Видра занесена до Червоної книги, а кількість тхорів і куниці кам'яної в угіддях незначна.
Серед пернатої дичини основний сухопутний мисливський вид – сіра куріпка. Її кількість в останні роки зменшилась, імовірно через інтенсифікацію сільського господарства. До цього часу сіра куріпка була звичним видом любительського полювання.
Тетеруки віднесені до Червоної книги. Це непродуманий хід, адже кількість цього виду достаньо велика і продовжує зростати.
На водяно-болотних угіддях держлісгоспу водяться крижень, лиски, чирки, курочки водяні та інші види водоплаваючої дичини. Її кількість залежить від погодніх умов.
Боротьба з браконьєрством у господарстві не вважається складною справою. Цьому сприяє компактне розташування угідь.
В наш час неможливо заманити мисливців з грішми одним кабаном. Їм треба запропонувати щось особливе ( того ж лося, трофейну козулю чи навіть вовка) або ж створити хороші умови для проживання. Одним із варіантів був би приватний міні-готель.
У 2010 році надходження від ведення мисливського господарства склали 20140 грн., а витрати – 91 600 (в тому числі власні кошти – 3 200, а кошти бюджету – 59 600 грн.) Було добуто за ліцензіями 5 голів кабана і 15 – козулі (в межах ліміту).
З досвіду ведення мисливського господарства в Україні випливає, що цей вид діяльності в більшості нерентабельний. Навіть кращі приватні господарства зі значними лімітами добування тварин тримаються "на плаву" завдяки мисливському ентузіазму заможних власників. А в наших умовах господарство повинно прагнути максимально зменшувати різницю між витратами і доходами.
Для забезпечення якісного ведення мисливського господарства в Семенівському держлісгоспі потрібно створити окремий підрозділ у складі лісогосподарського підприємства. Варто доукомплектувати штат єгерів та забезпечити підрозділ окремим транспортом. І звичайно ж, створювати оптимальні умови для збільшення поголів'я основних мисливських видів.
