07/10/2012
0У рамках святкування 225-ї річниці з дня народження патріарха степового лісорозведення Віктора Петровича Скаржинського, 28 вересня в с.Трикрати (Вознесенський р-н) було проведено краєзнавчу конференцію та презентацію книг Оксани Дорошенко «Рід Скаржинських в історії Південної України» та Світлани Бойчук «В.П. Скаржинський – жива легенда Півдня».
У заході взяли участь понад 100 осіб. Серед них науковці, краєзнавці, лісівники, вчителі, учні, громадські та політичні діячі, представники ЗМІ. Заступник начальника управління лісового та мисливського господарства Анатолій Андрійович Гурко наголосив, що ця подія має надзвичайно важливе значення для нинішнього та подальшого розвитку лісогосподарської галузі Півдня України.
Завдяки подібним заходам, громадськість дізналася про подвиг незаслужено забутого протягом довгих десятиліть основоположника степового лісорозведення Віктора Скаржинського, який залишив наступним поколінням 436 гектарів лісу, 36 ставків, чимало наукових праць, присвячених справі лісорозведення в степу. Сучасники високо цінували діяльність Віктора Петровича, якого називали «головою лісоводів Півдня держави». 140 років тому Віктору Скаржинському було встановлено пам’ятник в центрі Одеси. Це був третій пам’ятник в літописі міста і другий в Російській імперії пам’ятник лісоводу. Благодійнику Михайлу Кондратьєву, авторам книг Оксані Дорошенко та Світлані Бойчук було вручено почесні грамоти Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства .
За словами ініціатора та головного організатора заходу, відомого громадського діяча Михайла Кондратьєва, за сприяння якого було видано книги, робота в напрямку відродження пам’яті про нашого видатного земляка триватиме й надалі. Зокрема, до друку готують нові книги, присвячені славетному лісівникові, буде порушено питання про відновлення пам’ятника В.П. Скаржинському в Одесі, який, на жаль, зруйнували під час революції. Одним із перших про подвижницьку діяльність В.П. Скаржинського написав відомий український письменник, головний редактор журналу «Кур’єр Кривбасу» Григорій Гусейнов у книзі «Господні зерна». За цей епічний твір автору було присуджено Національну премію України імені Т.Г.Шевченка. Звертаючись до учасників конференції, Григорій Гусейнов зворушливо зауважив, що приємно вражений тим, що з обласного центру до села Трикрати (а не навпаки, як буває зазвичай) завітало стільки поважних гостей з єдиною метою – вшанувати пам'ять про легендарного творця степового лісу.
Ще однією важливою подією для с.Трикрати стало встановлення за сприяння М.І. Кондратьєва пам’ятника героям війни 1812 року. На гранітному камені висота якого 2,40 м, ширина – 1,20 м, прикріплено 2 таблички. На одній з них викарбовано вершника ескадрону Скаржинського. На іншій написано текст. Слід зазначити, що Віктор Петрович – єдиний поміщик Новоросійського краю, який добився дозволу сформувати ескадрон добровольців «на власний кошт» і сам його очолив. Після закінчення війни з Наполеоном, завдяки клопотанням Скаржинського, усіх трикратських та мигійських сміливців було нагороджено бойовими відзнаками. Пам’ятник встановлено на перехресті доріг, при в’їзді на головну вулицю села, неподалік колишньої садиби Скаржинських, де нині знаходиться Трикратська школа мистецтв. Ця старовинна будівля, що має історичну та культурну цінність, потребує капітального ремонту. Керівник ініціативної групи «Зі збереження історичних пам’яток Миколаївської області» Михайло Кондратьєв висловив подяку начальнику Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства П.М. Паламарюку за допомогу в реставрації будинку. Зокрема, лісівники виготовили 9 великих вікон, кожне з яких коштує понад дві тисячі гривень. Працівники Вознесенського ЛГ разом зі школярами найближчим часом планують посадити поблизу могили Віктора Скаржинського черемхову алею зі ста дерев, самшит, ялівець козацький тощо.
Контактний телефон ПРЕС-СЛУЖБИ: (0512) 46-00-24.
Кожне дерево – це крапля радості в келиху життя на землі.
2012-10-05
Автор цих слів – основоположник степового лісорозведення Віктор Скаржинський. Сучасники називали його «головою лісоводів Півдня держави». Але мало хто знає про те, що коли в 1853 році Віктор Петрович вперше порушив питання про обов’язкове лісорозведення в Херсонській губернії з розрахунку 0,5 десятин (0,5 га) на кожні 10000 десятин орної землі, то зустрів активний опір місцевих консервативних сусідів-поміщиків. Пропозицію В.П. Скаржинського було тоді категорично відхилено. Пізніше, він із сумом писав: «…Колись ви ще згадаєте про це і скажете – а правду ж говорив старий Скаржинський».
На початку ХХ ст. ситуація змінилася на краще. Повітові земства почали серйозно займатися питаннями заліснення та гатування степових балок, що становили загрозу полям і дорогам. Наприклад, у 1910-х роках в околицях Мостового (Доманівський р-н) активно здійснювали роботи із заліснення балок. У звіті виконання постанов повітового земства за 1914-й рік читаємо: «Роботи протягом цього року можна охарактеризувати так: навесні, окрім робіт на Ананьївському казенному розсаднику, зроблено посадки та підсадки в Мостівських балках, де закінчується заліснювальний період балкової системи. Витрачено на ці посадки , разом з доставкою посадкового матеріалу до місця роботи,150 рублів 15 коп.» . У тих балках, які найбільше для цього підходили, гатили греблі й утворювали ставки. У посушливих умовах степу вони служили водопоями для великої рогатої худоби та овець, в них розводили рибу.
У архівних документах за 1913 рік написано: «Ранньою весною на схилах та прибалкових смугах Мостівських балок посаджено однорічних саджанців лісних деревних порід на площі 2,75 десятин (майже 3 га). На схилах балок робили по горизонталям тераски, на яких і висаджували дерева. Причому на крутих схилах робили необхідний нахил. Прибалкові смуги перед посадкою дерев орали плугом. Після закінчення робіт, розпочали роботи з облаштовування греблі в Дворянській балці, першого кам’яного ставка в балці №1. Роботи закінчили до 1-го липня. Греблю насипали в найвужчому місці балки. ЇЇ довжина 60 саж. (близько 120 м), висота – 1,2 саж. ( більше 2м), ширина зверху – 1 саж.(2 м) , ширина знизу – 5 саж. (10м). Щоб вода не змогла просочитися під греблею, перед тим, як її насипати, викопали канаву на всю довжину балки шириною 2 арш. (майже 1,5 м), глибиною 1,5 арш. (1м) й забили глиною». Слід зазначити, що такі ставки, як і лісонасадження, позитивно впливали на мікроклімат. Заліснені та загатовані балки захищали дороги та земельні угіддя, які раніше розмивали потоки води.
Лідія БАКОЦЬКА, лісничий Мостівського лісництва ДП «Веселинівське лісове господарство».
Контактний телефон ПРЕС-СЛУЖБИ: (0512) 46-00-24.
http://mikolaivlis.mk.ua/view_post.php?id=332
