03/10/2012
0У навколишніх лісах, що прилягають до сіл Плескачівка, Шевченка, Сунки, Голов’ятине, Малий Бузуків Смілянського району у багато разів побільшало лисиць і диких свиней.
– Раніше цих тварин бачили рідко. Нині ж лисиць можна побачити серед білого дня, – розповідає колишній керівник одного з сільгосппідприємств Петро Підгорний. – Бігають вони під самісінькими хатами селян. Популяція стала зростати після того, як п’ять років тому лісові угіддя і землі запасу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Міжгір’я" передали якомусь київському мисливському господарству. Загалом киянам виділили 450 гектарів. Причому не цілісно, а по шматку на кожному полі.
– Тепер, – додає головний агроном "Міжгір’я" Анатолій Борисович Білан, – балом правлять єгері. Є поля, куди нашим механізаторам важко заїхати технікою. Доводиться або вирізати дерева, або робити кілометрові маневри.
Гірше того, ранньою весною вепри знищують посіви озимих, а восени – потрошать городи і кукурудзу. Лише в одної пенсіонерки качанисту повністю знищили на 5 сотках. І не тільки в неї. Збитки так ніхто й не відшкодовує.
Після відвідин лисиць в домогосподарствах вищезгаданих сіл різко зменшується поголів’я птиці. Лише в родини Танцюр, яка живе в урочищі Синьогубівка села Плескачівка, вкрадено дюжину бройлерів. Убивати тварин у населеному пункті селяни не можуть: за таке передбачено штраф у сумі понад 10 тисяч гривень. Опудала, які ставлять на городах, не відлякують звірів. Дехто рекомендував огородити за селом городи колючим дротом, але де взяти пенсіонерам кругленьку суму.
– Куди ми тільки не скаржились на мисливське господарство – даремно, – каже Петро Васильович. – Скрізь – глуха стіна.
За матеріалами: www.pres-centr.ck.ua
