27/09/2012
0У Паланзі (Литва) 10 – 14 вересня 2012 року відбулася об’єднана конференція двох робочих груп ІЮФРО 7.03.10 "Методологія нагляду в осередках лісових комах і хвороб" і 7.03.06 "Інтегрований захист лісу від комах-дефоліаторів". У конференції взяли участь 64 науковці із 19 країн (Австралія, Австрія, Велика Британія, Естонія, Італія, Латвія, Литва, Німеччина, Нова Зеландія, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, США, Угорщина, Україна, Чехія, Швейцарія, Швеція). На фото: Учасники конференції
Більшість учасників представляли лісові наукові та навчальні заклади, а також центри з питань захисту лісу. Так, у Новій Зеландії ризик для лісу та дерев з боку шкідливих комах, патогенів і інвазійних бур’янів оцінюють у Дослідному Інституті Крон у Сціоні (Crown Research Institute Scion), діяльність якого охоплює плантації, природні та міські ліси (К. Волберт).
Засідання відкрив організатор конференції Р. Васайтіс (Шведський Університет сільськогосподарських наук), який привітав учасників і надав загальну інформацію стосовно програми та організаційних питань.
Координатор 7-го відділення ІЮФРО "Ентомологія" Ф. Лібхолд (Північна дослідна станція Лісової Служби США) доповів о завданнях і структурі ІЮФРО – єдиної міжнародної організації, діяльність якої присвячена дослідженням лісу. ІЮФРО створено у 1892 році і нині об’єднує 15000 науковців із майже 700 організацій із понад 110 країн. Діяльність робочих груп із шифром 7.01.00 присвячена питанням впливу техногенного забруднення та змін клімату на лісові екосистеми, 7.02.00 – патології лісу, 7.03.00 – ентомології.
Діяльність робочих груп ентомологічного напряму охоплює на дослідження шкідників шишок і насіння (7.03.01), галоутворювальних комах (7.03.02), комах і хвороб у лісових розсадниках (7.03.04), екології та управлінню популяціями шкідників кори та деревини (7.03.05), інтегрованому захисту лісу від комах-дефоліаторів (7.03.06), динаміці популяцій лісових комах (7.03.07), методології нагляду в осередках лісових комах і хвороб (7.03.10), стійкості до комах (7.03.11), чужерідних інвазійних видів (7.03.12), біологічний захист від лісових комах і збудників хвороб (7.03.13).
За досягнення у лісовій ентомології ІЮФРО щорічно нагороджує провідних учених спеціальною нагородою імені Дж. Варлі. Таку нагороду у 2007 р. одержав швейцарський ентомолог В. Балтенсвейлер, у 2009 р. В. Маттсон (США), у 2010 р. М. МакМанус (США), у 2011 р. Л. Шафранік (Канада). У 2012 на конференції в Паланзі нагороду ІЮФРО було вручено академіку О. С. Ісаєву (Росія). Його діяльність охарактеризував Ю. Баранчи¬ков (Інститут лісу, Красноярськ, Росія). О. С. Ісаєв – колишній директор Інституту лісу (Красноярськ), у 1988 – 1991 рр. очолював Державний комітет лісового господарства СРСР, а у 1991 – 2004 рр. – Центр лісової екології та продуктивності Російської Академії наук. Він є автором шести і редактором восьми монографій, вивчав екологію шкідників лісів Сибіру, взаємодію дерева й комахи, питання дистанційного зондування лісів, розробив моделі динаміки популяцій комах і теорію спалахів їх масових розмножень. О. С. Ісаєв був організатором конференцій ІЮФРО у Іркутську (1981), Боржомі (1987), Абакані (1989), Красноярську (1993). Шістнадцять його учнів захистили кандидатські дисертації.
Пам’ятна нагорода ІЮФРО за досягнення в лісовій ентомології
На конференції було заслухано 36 доповідей і представлено 23 стендових матеріали з питань лісової ентомології, фітопатології та захисту лісу. Їх аналіз свідчить, що у більшості країн Європи на різних видах сосни та дуба поширені ті самі комахи-хвоєлистогризи, що і в Україні (на дубі – листокрутки та п’ядуни, зрідка совки та непарний шовкопряд, на сосні – сосновий шовкопряд, сосновий п’ядун, соснові пильщики, соснова совка). Їх масові розмноження повторюються через певні проміжки часу, причому частота, інтенсивність і тривалість спалахів залежать від лісорослинних умов і структури деревостанів. Найбільш принадними для розвитку масових розмножень більшості комах-хвоєлистогризів є освітлені й розріджені ділянки, зокрема на межі зі зрубами, згарищами, протипожежними смугами. В Україні ще 10 років тому розраховано бальну оцінку принадності ділянок деревостанів для виникнення осередків основних комах-хвоєлистогризів (В. Мєшкова), а на прикладі Дослідного лісництва Степового філіалу УкрНДІЛГА (Херсонська обл.) побудовано прогноз зміни потенційної площі осередків комах-хвоєгризів з урахуванням зміни вікової структури деревостанів (В. Мєшкова, С. Назаренко).
Вручення нагороди ІЮФРО академіку О. С. Ісаєву
В Італії принадність ділянок для поширення соснового похідного шовкопряда (Thaumetopoea pityocampa) визначали за показниками висоти над рівнем моря, експозиції, вологості ґрунту, структури деревостанів (К. Салвадорі та ін.).
В Угорщині за останні 50 років (1961 – 2011 рр.) виявлено тенденцію до зростання площ осередків дубового похідного шовкопряда (Thaumetopoea processionea L.), який не тільки спричиняє дефоліацію дерев, а й викликає алергійну реакцію людей і тварин (Г. Чока). Чисельність метеликів цієї комахи оцінювали за допомогою світлових пасток, які розміщували в різних регіонах Угорщини. Дослідження свідчать, що погодні умови травня-червня та сухі зими найбільшою мірою впливають на чисельність дубового похідного шовкопряда. Якщо потепління триватиме, шкідник пошириться, а небезпека для лесів і здоров’я людини зросте.
Голова секції В. Мєшкова (Україна)
Як повідомляє А. Баттісті (Італія), інший представник цього роду – сосновий похідний шовкопряд (Thaumetopoea pinivora) поширився із Середземномор’я на північ – у 2006 році до широти 5658" (Готланд, південна Швеція). Види соснових похідних шовкопрядів відрізняються за типами сезонного розвитку. Гусениці видів T. pityocampa, T. wilkinsoni, T. enaclade живляться узимку – від серпня до квітня, видів T. pinivora, T. bonjeani, T. libanotica, T. ispartaensis – улітку – від квітня до липня. Життєвий цикл T. pinivora триває 2 роки, причому одночасно розвиваються когорти парних і непарних років (як у соснового підкорового клопа) – в одній зимують яйця, в іншій – кокони. У зв’язку з такими особливостями фенології соснового похідного шовкопряда ускладнюється планування захисних заходів.
Багато досліджень було присвячено короїду-типографу, оскільки він є основним шкідником ялини, яка росте у більшості країн Європи. На півдні Німеччини (Дж. Рейнолд) проаналізовано динаміку короїда-типографа за 20 років, у Словаччині (А. Губка та ін.) вивчено особливості сезонної динаміки льоту типографа та халькографа на феромонні пастки. У Чехії (Б. Міклас та ін.) жуків мітили флуоресцентним порошком та випускали, а потім уловлювали в пастки, розміщені на відстані від 50 до 500 м. Особливості діапаузи короїда-типографа та готовності жуків до розмноження вивчали у контрольованих умовах (20°C та фотоперіод 14 : 10 годин – світло : тінь) (М. Давидкова, П. Долежал, М. Новакова, Чехія). Було доведено, що зменшення тривалості дня восени провокує діапаузу, запобігає ранньому вильоту імаго. Імаго, які пройшли діапаузу, зібрані у січні, лютому та березні, були готові вилітати незалежно від довжини дня, заселяти колоди та розмножуватися.
Велику увагу дослідників було приділено питанням поширення короїдів на вітровалах і доцільності здійснення санітарних заходів. У багатьох країнах доведено, що після проведення вибіркових санітарних рубок поширення шкідників і хвороб не тільки не зупиняється, а навіть прискорюється. Здійснення таких заходів вимагає доволі високих витрат при незначних прибутках від отриманої деревини. Важливим завданням залишається визначення обсягів сухостою, який доцільно залишати в лісі. Такий норматив не може бути однаковим для різних регіонів і лісорослинних умов. Так, у Сибіру залишення сухостою в осередках сибірського шовкопряда та стовбурових шкідників у лісах, які ростуть біля населених пунктів, є небезпечним з погляду можливості поширення пожеж. Іноді навмисне ініціювання пожежі (prescribed burning) виявляється економічно й екологічно вигіднішим, ніж вирубування сухостою, а на такій ділянці поступово відбувається зміна порід.
У Татрському національному парку (Р. Якуш, Словаччина) виявлено території з високим ризиком заселення короїдами після вітровалів з урахуванням характеристики рельєфу та мікроклімату, які визначають сприйнятливість насаджень до короїдів.
М. Кніжек (Чехія) проаналізував просторово-часову динаміку поширення короїдів у природних лісах після пошкодження лісу ураганом Кирил 2007 року з урахуванням структури насаджень, лісорослинних умов, просторової структури лісів, складу порід та історії вітровалів на ділянці. Наслідки масового розмноження короїда-типографа для насаджень вивчали дендрохронологічними методами. Щороку картували свіжий сухостій, заселений короїдами, причому окремо враховували ділянки, де вітром звалено 100, 50, 20, 10 і 1 дерево.
В Італії (Д. Андреїс та ін.) розроблено карти ризику поширення короїда-типографа з урахуванням висоти над рівнем моря, діаметра й висоти дерев, густоти насаджень.
Хвойні породи виробили ефективну систему захисту від короїдів, що дає деревам змогу відлякувати або вбивати жуків, запобігати вилупленню личинок, вбивати їх, запобігати росту симбіонтів жуків. Потрібно багато жуків, щоб подолати захист живого дерева, інакше дерево їх убиває. Якщо щільність атак короїдів перевищує критичний поріг, жуки вбивають дерево і успішно розмножуються. З метою мінімізації заселення жуками живих дерев здійснюють очищення вітровалів, санітарні рубки заселених дерев, використовують феромонні пастки та зрізані ловильні дерева. Відомі 2 гіпотези стосовно того, що приваблює короїда-типографа заселяти дерева. За однією, перші жуки вибирають дерево завдяки наявності летючих речовин (первинних атрактантів), а за другою – вибір випадковий. У Чехії (Б. Калінова) аналізували летючі речовини від ловильних дерев і їх електроантенографічну активність для жуків короїда-типографа.
У Польщі вивчали популяційні показники короїда-типографа (В. Гродський та ін.) на різних фазах осередку його масового розмноження. Цими авторами було показано раніше (2004), що довжина тіла жуків зростає при більшій кількості заселених дерев на 1 га, а частка самок зростає у фазі проградації. Було поставлено питання, чи відрізняються показники популяції на окремих ділянках в один вегетаційний сезон, чи є зв’язок між цими параметрами та фазою спалаху, чи можливо розрізнити ці показники у просторі в один сезон та використати для прогнозування. Дослідження проведено у трьох осередках, у яких спалах масового розмноження короїда-типографа знаходився на різних фазах – стабілізації, кульмінації та ретроградації. Було побудовано мапи інтенсивності відпаду ялини (об’єму заселених дерев на 1 га) та параметрів популяцій жуків. Одержано лише попередні результати.
Значна кількість доповідей була присвячена особливостям поширення й динаміки чисельності лісових комах і збудників хвороб у зв’язку зі змінами клімату, зокрема появі нових інвазійних видів. В. Суховольський (Росія) запропонував математичні моделі для визначення ризику закріплення інвазійних лісових комах на нових територіях.
У Швеції зареєстровано, що фауна короїдів із середини ХІХ сторіччя до 2000 року не змінювалася (О. Лінделоу). У 2005 році шестизубчастий короїд поширився по всій Швеції. Загалом за останні 12 років виявлено 7 нових видів – Ips cembrae, I. amitinus, Pityophtorus pityographus, Phloeosinus thujae, Xyleborinus attenuatus, Cyclorhipidion bodoanum та Trypophloeus dejevi, деякі з яких можуть у подальшому бути небезпечними шкідниками.
У Словенії на ільмах поширився пильщик Aproceros leucopoda (М. де Грот, Т. Хауптман), якого уперше в Європі виявлено у 2003 році у Польщі та Угорщині. У Швейцарії хвою нижніх гілок ялини у густих молодих деревостанах пошкоджують мінери Epinotia tedella, зрідка E. pygmaeana та E. nanana (Б. Форстер).
Ясенева златка Agrilus planipennis має походження зі східної Азії та далекого сходу Росії, де вона ушкоджує ослаблені дерева. Вона атакує зовнішньо здорові дерева на американському континенті та спричиняє відпад ясенів. Нині цього шкідника виявлено у Європейській Росії (Ю. Баранчиков, Росія), й вона може проникнути у Європу. У 2006 році златка пошкодила ясени у Москві, у 2012 р. поширилася на захід і північ – до Вязьми (230 км від Москви) та Сергієва Посаду (50 км від Москви). Також її виявлено у Гжелі (40 км на Захід) і в Пущино (100 км на південь).
Популяційні показники пильщика Profenusa pygmaea порівнювали в Угорщині та Киргизстані (К. Туба, Угорщина). У Європі це поширений вид, який не завдає шкоди, а у Киргизстані спричиняє помітне пошкодження крон. У Європі у природних умовах цього пильщика знищують ентомофаги Scambus inanis та Grypocentrus sp., а у Киргизстані відсутні природні вороги цієї комахи. У Європі літ імаго відбувається з другої декади червня до початку липня, у Киргизстані – з третьої декади травня до початку липня (на 3 – 4 тижні триваліший). У Європі для пильщика характерне статеве розмноження, у Киргизстані – партеногенез.
У Карпатах у Польщі (В. Гродський та ін.) на 4 ділянках на висоті 500, 800, 900 і 1100 м н. р. м. досліджували біорізноманіття в ялинових насадженнях. Оскільки кліматичні показники змінюються з висотою над рівнем моря, зазначені дослідження дають змогу прогнозувати можливі зміни видового складу рослинності, комах-фітофагів та їх природних ворогів, угруповань ектомікоризних грибів і збудників кореневих гнилей.
У Чехії (К. Лукашова та ін.) щільність вхідних отворів короїда-типографа та плодючість самок весняного покоління виявилися більшими, ніж зимового покоління.
У південно-західній Німеччині триває всихання дуба, спричинене комахами та збудниками хвороб (Х. Делб). Серед комах-листогризів поширені листокрутки, п’ядуни, совки (зокрема Orthosia cerasi) та дубовий похідний шовкопряд. Пошкоджені дерева часто відновлюють крони за рахунок сплячих бруньок. Рання деревина дуба, яка відіграє роль у накопиченні води, формується до закінчення розкриття бруньок із запасних ресурсів вуглеводів, які накопичилися попереднього року. Водночас цей запас знижується внаслідок зменшення фотосинтезу при пошкодженні листя комахами або борошнистою росою та пошкодженні листя, що відновилося. Діаметр судин зменшується. Ослаблені дерева атакує дубова двоплямиста златка, що призводить до їх загибелі.
З 2010 року в Австрії (Б. Перні) реєструється збільшення відпаду дерев модрини Larix decidua усіх класів віку. Серед причин ослаблення дерев – зменшення кількості опадів, морози, рани в результаті проведення лісогосподарських заходів, шкідливі комахи Dasyneura kelleri (D. laricis), Coleophora laricella, Adelges laricis, A. geniculatus, Zeiraphera griseana, Tetropium gabrieli, короїди, соня. Збудник Mycosphaerella laricina поширюється на деревах після заселення попелицями. Meria laricis та Hypodermella спричиняють передчасне скидання хвої.
Усихання бука в Угорщині (Г. Яник) у 2003 – 2005 рр. було спричинено спалахом Agrilus viridis після екстремально сухих 2000 – 2003 рр.
Нову хворобу ясена виявили у 1990 р. у Польщі та Литві, потім вона поширилася у 25 країн Європи. Водночас мало відомо стосовно біології та шляхів поширення гриба. Її збудник – аскоміцет з анаморфою Chalara fraxinea T. Kowalski (2006) та телеоморфою Hymenoscyphus pseudoalbitus V. Queloz, C. R. Grunig, R. Berndt, T. Kowalski, T. N. Sieber&Holdenrieder (2010). Симптоми хвороби – передчасне в’янення листя та опадання, некрози на листі та корі, відмирання верхівки та пагонів, рак пагонів, гілок і стовбура.
В Україні також виявлено ознаки поширення цієї хвороби (Давиденко, 2011). У Європі започатковано COST проект FRAXBACK "Відпад ясена в Європі: розробка рекомендацій і стратегій збалансованого управління".
У Швеції досліджували можливу роль насіння ясена звичайного у перенесенні збудника хвороби (Р. Васайтіс). Насіння збирали у Латвії та Швеції, частину, що залишалися на дереві з минулого року, а решту – поточного року. У насінні виявлено 30 видів грибів, у т. ч. C. fraxinea.
При інвентаризації стану лісів у Латвії у 2005 – 2006 рр. виявлено, що близько 22 % дерев ялини уражені серцевинною гниллю, яка може поширюватися за висотою стовбура на понад 7,7 м. Найбільш поширений гриб, пов’язаний із цією хворобою, Heterobasidion parviporum. Показано, що ураження ялини цим збудником може впливати на видовий склад мікоризних грибів і деякі морфологічні характеристики коренів (Д. Клавіна). Доведено збільшення кількості та розмірів плодових тіл на деревах із збільшенням кількості пошкоджень кори (Л. Бруна). Оцінено стійкість 4 – 5-річних сіянців ялини та сосни різних походжень до збудників губки H. parviporum та H. annosum. (А. Залума).
Тривалий досвід Скандинавії та Канади свідчить, що вилученням пнів і садінням стійких видів дерев можливо забезпечити зменшення поширення інфекції. Водночас у Латвії, де у 1957 – 1959 рр. вилучали пні та оцінювали результати досліду у 1975/1978 та 1984/1985 рр., виявлено, що ефективність цього заходу знижується з часом, а також при цьому зменшуються біорізноманіття та продуктивність екосистем. Н. Архіпова досліджувала частоту виявлення серцевинних гнилей, видовий склад грибів і втрати продукції деревини внаслідок розвитку гнилей у сірої (Alnus incana) та чорної (A. glutinosa) вільхи, висаджених в осередках губки в Латвії. У зв’язку з високою частотою виявлення гнилей і збільшенням поширення їх по висоті стовбурів з віком (у віці 60 років 20 % дерев містять гниль), зроблено висновок про доцільність зниження обороту рубки швидкорослих порід (не тільки Alnus, але й Populus, Betula, Salix) для забезпечення зменшення концентрації збудника Heterobasidion у середовищі.
В. Мєшкова (Україна) доповіла попередні результати вивчення ролі стовбурових комах у перенесенні збудників хвороб сосни звичайної та кримської на згарищах. Як відомо (Мозолевська, 1974), загальна шкідливість стовбурових комах визначається фізіологічною, технічною шкідливістю та кількістю генерацій. Водночас фізіологічна шкідливість визначається спроможністю комах заселяти життєздатні дерева, пошкоджувати їх при додатковому живленні та переносити збудників хвороб. Деякі комахи, які завдають незначну шкоду деревам, заселяючи тонкі гілки, водночас посилюють негативну дію, переносячи збудників хвороб при додатковому живленні або при заселенні дерев. Одним із таких видів є короїд Orthotomicus suturalis.
К. Давиденко (Україна) вивчала видовий склад грибів, пов’язаних із волохатим лубоїдом Hylurgus ligniperda у соснових лісах Лівобережної України. Цей жук завдає шкоду сосновим культурам у перші роки їх життя. Із жуків волохатого лубоїда виділено 46 видів грибів, переважно офіостомових, які спричиняють синизну деревини.
К. Давиденко (Україна) оглядає крону модельного дерева на березі Балтійського моря
Дослідження естонських (Т. Дренхан) і фінських (І. Сібул, Р. Касанен, Е. Вайнио) науковців довели, що гриб Heterobasidion parviporum, який поширюється базидіоспорами та нестатевими конідіямине, не руйнується при проходженні через травний тракт великого соснового довгоносика. Тому при живленні довгоносика на деревині, заселеній грибом, інфекція може потрапляти у здорові рослини.
Голландську хворобу ільмових у Новій Зеландії (Окленд) виявлено у 1989 році, причому ізольовано лише один штам збудника Ophiostoma novo-ulmi (К. Волберт). Програма захисту насаджень включає проведення нагляду тричі на сезон, використання феромонів жуків Scolytus multistriatus, які переносять збудників цієї хвороби, проведення санітарних рубок із знищенням інфекційного матеріалу, а також використання специфічного вірусу (d-фактору), який спричиняє уповільнення споруляції гриба. Незважаючи на це, хвороба поширилася на південь і схід.
Чорний сосновий вусач Monochamus galloprovincialis поширений у лісах багатьох країн. Він завдає шкоду при додатковому живленні у кронах, при заселенні дерев і лісоматеріалів, а також може переносити соснову нематоду (Bursaphelenchus xylophilus) при додатковому живленні та відкладанні яєць. У Польщі (Л. Суковата) випробували феромонні пастки різної конструкції та хімічного складу феромонів при різному розміщенні для вилову цього вусача.
Серед заходів захисту лісу від шкідливих комах провідне місце посідають інсектициди, які реєструються у кожній країні згідно з міжнародним і національним законодавством. Витрати на реєстрацію препаратів оплачують фірми-виробники. Питання випробування нових інсектицидів не є предметом наукових досліджень, за винятком оцінювання впливу їх на біорізноманіття та компоненти лісового середовища.
У Австрії захист зрізаної деревини ялини при зберіганні та запобігання вильоту жуків із уже заселеної деревини забезпечується технологією "Storanet", причому зрубану деревину складають у купи та накривають сіткою. У другому випадку колоди складають у вигляді трикутної піраміди "Trinet", усередину якої вміщують диспенсери з феромоном (Б. Перні).
У Румунії (К. Чорней та ін.) проти травневих хрущів застосовують гранули препарату Нематорин 10 G (фостіазат) – 40 – 60 кг/га (залежно від заселеності), розчин Варрант 200 SL (імідаклоприд) – 11,5 л/га та Вантекс 60 CS (гама-цигалотрин) – 8,3 л/га, розчинені у 10 т води/га, за допомогою крапельної іригаційної системи.
Варрант 700 WG може бути використаний також проти великого соснового довгоносика та коренежила Hylastes cunicularius з нормою витрати 300 – 500 г /100 шматків кори, викладених як приманки.
Проти комах-дефоліаторів (зеленої дубової листокрутки та п’ядунів на дубі, американського білого метелика та Nycteola asiatica на тополі) застосовують FOG 5 (екстракт піретруму та піперонілбутоксид) у нормі витрати 4 – 5 л/га за допомогою аерозольного генератора (Swingfog).
Від пошкодження дикими тваринами культури захищають репелентами: цертозаном, флюголом, вайсом та епсом. Норми витрати препаратів для захисту вишні та гледичії солодкої у розсадниках становлять 0,2 – 3,9 кг / 1000 сіянців, широколистяних (дуби, клени) і хвойних порід (ялини, ялиці, сосни) на плантаціях – 0,5 – 16,0 кг/1000 сіянців.
Для зменшення поширення кореневої губки у Латвії з 2007 року зареєстровано препарат "Rotstop", який містить спори Phlebiopsis gigantea і застосовується для обробки пнів хвойних дерев (Т. Гатнієкс та ін.).
Чеськими вченими досліджено збудників хвороб короїдів (К. Лукашова, Я. Голуша, М. Турчані). Переважно це – кишкові нематоди та найпростіші. Незважаючи на доволі широкий видовий склад патогенів короїда-типографа, вони не відіграють помітної ролі в регулюванні його чисельності.
У Литовському Інституті Лісівництва (А. Баджунайте) досліджено можливості використання проти соснового шовкопряда ентомопатогенного гриба Cordyceps militaris Link. Вивчали поширення цього гриба у насадженнях, оптимальні умови для його культивування in vitro та патогенність. Ефективний препарат на основі цього гриба ще не одержано.
На екскурсії учасники конференції оглянули насадження сосни гірської на Куршській косі. Цю породу було завезено в Литву на початку ХІХ сторіччя для стабілізації рухомих пісків прибережних дюн. Нині ці ліси є важливою складовою Національного парку, який є у списку світової спадщини ЮНЕСКО. Ця лісова порода адаптувалася до сухих і бідних ґрунтових умов і росте на 25 % території Куршської коси. Частину перестиглих лісів сосни гірської замінили на сосну звичайну. Ці насадження є полігоном для різних фітопатологічних, мікологічних і ентомологічних досліджень, зокрема вивчення біорізноманіття комах і грибів після пожеж.
Для запобігання поширенню ерозії ґрунту та пересування пісків на Куршській косі ділянки дюн, де можна ходити, огороджені
Лісові пожежі призводять до порушень грибних угруповань деревини та ґрунту і впливають на збереженість грибів, які викликають гнилі у кореневих системах. Досліджували частоту виявлення Heterobasidion та Armillaria в осередках кореневих гнилей на ділянках, охоплених пожежами, та без впливу пожеж (В. Лігіс, Литва). Результати свідчать, що на піщаних ґрунтах після лісових пожеж знижується частота виявлення збудника кореневої губки в осередках. Структура грибного угруповання деревини розвивалася різними шляхами, залежно від субстрату (зрізані, спалені, вбиті хворобою дерева). Збудник кореневої губки не розвивався на свіжих пнях, незважаючи на високий ризик поширення інфекції на території. Грибні угруповання на звичайній і гірській соснах різні, тобто заміна P. mugo на звичайну може призвести до втрати мікобіорізноманіття.
Змішані колонії сірої чаплі (Ardea cinerea) та великого баклана (Phalacrocorax carbo) на Куршській косі є найбільшими в Європі, але вони завдають великої шкоди рибному господарству та сосновим лісам. Оскільки ці птахи захищені законодавством, штучно зменшити їх чисельність заборонено. Площа усохлих насаджень у районі поселення цих птахів зростає.
Дерева, які загинули внаслідок впливу колоній сірої чаплі та великого баклана
Під час поїздки у Литву ми ознайомилися з основними науковими напрямами досліджень установ, пов’язаних із захистом лісу.
Так, Литовський Лісовий Дослідний Інститут (Каунас-Гіріоніс) останнім часом об’єднано з Литовським інститутом садівництва та Литовським Сільськогосподарським Інститутом у Литовський Дослідни-цький Центр Сільського господарства та Лісівництва, причому Лісовий Дослідний Інститут перейменовано на Інститут Лісівництва. Незважаючи на реорганізацію, у компетенції Інституту Лісівництва залишилися фундамен¬тальні та прикладні дослідження, поширення наукової та технічної інформації про лісове середовище, підготовка науковців з питань лісознавства та наук про навколишнє середовище. Інститут виконує 8 проектів за державним замовленням, а також бере участь у 12 проектах за замовленням комерційних підприємств, у тому числі лісових, 10 проектів за замовленням Міністерства Навколишнього Середовища, Дослідної Ради Литви, Міністерства Сільського Господарства Литви та інших відомств, 3 проекти Державної дослідної програми "Екосистеми Литви: зміни клімату та вплив людини", 2 проекти наукових команд, 6 проектів COST, 6 проектів FP, 3 проекти SNS, проект за програмою розвитку міст (2004 – 2013) та інші.
Міні-автоклав в Інституті Ботаніки
Камера для мікологічних досліджень в Інституті Ботаніки
Зокрема у відділі екології розробляють проекти "Дослідження основних екологічних чинників у збалансованості лісових екосистем у контексті змін клімату", "Обіг вуглецю в лісах Литви на домінантних мінеральних ґрунтах", "Вплив чужорідних видів дерев на біорізноманітя, структуру та стійкість лісових екосистем", "Порушення популяцій місцевих деревних порід, нинішнє та прогнозоване поширення порід під впливом змін клімату". Проекти відділу захисту лісу та управління дикими тваринами – "Вплив ентомопатогенного гриба Cordyceps militaris на комах-дефоліаторів соснових лісів південної Литви", "Виявлення та тестування заходів захисту від хрущів і грибних хвороб у розсадниках і на плантаціях", "Просторовий розподіл хребетних і безхребетних тварин, наявні та можливі шляхи міграції у лісових екосистемах на межі Литви та Білорусі", "Облік негативного впливу оленів на лісові плантації та рекомендації щодо методів обліку" тощо.
Дослідження лісових фітопатогенних грибів і бактерій проводять в Інституті Ботаніки, який останнім часом об’єднано з Інститутом Екології та Інститутом Екології та Географії в Національний Дослідницький Центр (Вільнюс).
Фахівці цього інституту приїжджали в Україну у межах спільного шведсько-литовсько-українського проекту стосовно поширення шкідливих комах і збудників хвороб сосни на згарищах і приймали на стажування наших фахівців з питань діагностики збудників хвороб сосни та ясена. Творче співробітництво українських і литовських колег триватиме.
