Сучасні виклики мають об’єднати всі зацікавлені сторони

Нотатки із круглого столу FSC Україна.

Лісова галузь – потребує змін. У якому саме ключі, з якими пріоритетами та за якими моделями – нині це топ-питання і для Держлісагентства, і для Міндовкілля, і для лісівничих господарств та громадських організацій. Нещодавно проблеми розвитку лісового сектору обговорювались на круглому столі «Лісовий сектор України: пріоритети та інструменти подолання кризи», ініційованому FSC Україна.

Цільова аудиторія зустрічі – народні депутати України, представники органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, причетні до підготовки і прийняття рішень з питань лісового сектору, неурядові організації, наукові і освітні заклади, працівники лісового господарства, представники лісопромислового бізнесу.

Зустріч охопила кілька важливих аспектів: законодавчі норми щодо запровадження сезону тиші та закону про оцінку впливу на довкілля, роль національного стандарту у подоланні сучасних викликів лісового господарства, а також – важливість взаємодії лісових господарств із неурядовими екологічними організаціями.

Закони

Закон про оцінку впливу на довкілля та норма, що в сезон тиші лісгоспи не можуть проводити санітарні рубки навіть аврального характеру, приміром, для боротьби зі шкідниками, давно критикуються експертами. Під час круглого столу лунали думки, що такі норми дискримінаційні, вони блокують діяльність підприємств, наприклад, якщо йдеться про потребу ліквідації стихійного лиха. Разом з тим, ніхто не заперечує, що на всій території лісового господарства повинне діяти безумовне застосування сезону тиші.

«Щодо закону про ОВД, виникає низка питань, що саме хотіли розробники цим сказати. Закон уповноважує лісгоспи разом із Держлісагентством вжити заходи щодо захисту диких тварин. Але яким чином? Друга позиція цього закону – заборона окремих видів діяльності у сезон тиші, – зазначив юрист Олег Сторчоус. – Разом з тим, органи місцевого самоврядуванням мають визначити, де саме впроваджується сезон тиші. Це розбіжність, що має негативні наслідки. Підприємства повинні або не проводити санітарні рубки, або не повинні їх робити там, де органи місцевого самоврядування їх визначили».

За словами юриста, деякі законослухняні лісгоспи санітарні рубки в цей період взагалі не проводять. «Наслідки – порушення виконання лісогосподарських заходів, порушення умов із деревообробниками, виникає потреба у більших санітарних рубках у тих лісгоспах через те, що на 50% у період тиші лісгоспи простоювали, – продовжив експерт. – Також це порушення термінів проведення лісозаготівельних робіт. Тому у мене, загалом, критичне ставлення до цих законодавчих змін».

Директор FSC Україна Павло Кравець зауважив, що це не офіційна позиція організації, та оскільки ця законодавча колізія існує п’ять років, вийшла навіть на репутаційний скандал, який несе ризики для держави, тому треба шукати спільні рішення – що ж робити у цьому випадку? Назагал учасники круглого столу погодилися, що бракує кращого законодавчого врегулювання цих норм, бо нині вони викликають подвійні тлумачення.

Стандарт

Кандидатка економічних наук, доцентка НУБіП Оксана Павліщук звернула увагу присутніх на те, як національний стандарт відповідає на сучасні виклики в лісовому господарстві. За її словами, яка б ідеальна не була концепція лісової політики, досягнути мети без хороших інструментів – неможливо. «Лісову сертифікацію ми розглядаємо як один із інструментів лісової політики. Стандарт передбачає наявність технологій, тобто тих міжнародних умов, які адаптовані до України. Хотілося б, щоб стандарт сприймали як сукупність вимог. Також його треба розглядати як документ, що містить механізми трансформації системи прийняття управлінських і виробничих рішень у лісовому господарстві з урахування сучасних викликів, а це зміни клімату, екологія. Також стандарт містить механізм для уникнення та недопущення негативних впливів на довкілля», – зазначила Оксана Павліщук.

Експертка нагадала, що за стандартом лісові господарства мусять враховувати інтереси усіх зацікавлених сторін на етапі планування та реалізації своєї діяльності. Також стандарт передбачає оцінювання ризиків та здійснення впливів на них, аналіз впливу діяльності підприємства на довкілля, оцінювання корупційних ризиків у діяльності підприємства тощо. «Наприклад, питання ОВД занадто зарегульовано, але це не означає, що його не треба, це якраз елемент запобігання негативному впливу», – додала вона.

Усе це виглядає добре в теорії, а от що на практиці? Не всі підприємства розуміють, як їм комунікувати з усіма зацікавленими сторонами, і, як відзначили учасники зустрічі, часто на рівні держави приймаються важливі стратегічні документи, а думка тих, хто буде ними користуватися, – не враховується.

Взаємодія

Звідси випливає потреба у якісній комунікації між державними структурами, громадськими організаціями та лісовими господарствами. Де шукати спільні точки для конструктивного діалогу? Під час дискусії прозвучала пропозиція, що, приміром, лісгоспам та екологічним організаціям варто було б об’єднатися довкола теми монетизації екосистемних послуг.

Менеджер WWF-Україна Андрій Плига зазначив, що зараз лісовий та громадський сектори повинні виходити на новий рівень співпраці, зважаючи на виклики, які стоять в Україні та світі: адаптація до зміни клімату, збереження біорізноманіття тощо.

«Через таке нерозуміння часто екологи ідуть шляхом законодавчих змін і просто закручують гайки, бо нема діалогу від лісової галузі, так вийшло із ОВД та сезоном тиші. Тому треба переходити від співпраці до діалогу. Наступна зміна – зміна від думки, що екологи лише створюють проблеми, до того, що екоорганізації пропонують вирішення сучасних екологічних викликів. Ми часто сприймаємо це занадто пізно. Про зміни клімату екологи заявляли ще з 1970-х років. Якщо говорити про необхідність відмови від монокультур, то про це йшла мова, щонайменше, із 1990-х років, але це стало зрозуміло, коли всохла значна частина хвойних плантацій», – додав еколог.

Павло Кравець зазначив, що на кожну проблему у лісовій галузі є різні погляди, про що й засвідчила дискусія присутніх, тож без діалогу не обійтися, адже треба шукати спільні рішення для подолання кризи у лісовому секторі.