15/09/2012
0Два вчерашних реформаторских выступления Виктора Януковича безусловно порадовали. Однако во вторую очередь в памяти всплыла фраза, ставшая уже поговоркой… "а Васька слушает да ест"… Таких "Васек" в украинской Власти невпроворот…М.П.
Віктор Янукович: Свій історичний шанс отримують тільки ті країни, які здійснюють реформи
В умовах економічної кризи свій історичний шанс отримують тільки ті країни, які проводять реформи та мобілізують внутрішні ресурси. Про це Президент України Віктор Янукович сказав у своєму виступі на 9-й Ялтинській щорічній зустрічі.
За словами Глави держави, спроби «перезавантажити» економічне зростання в рамках старої парадигми не спрацюють, оскільки попередня модель розвитку вичерпала свій ресурс.
«У таких умовах свій історичний шанс отримують інші країни, що під час кризи одразу зробили вибір на користь реформ і радикальних трансформацій економіки, соціальної, гуманітарної сфери», – сказав Віктор Янукович.
На переконання Президента, саме такі країни сьогодні мають можливість включитись у глобальні перегони за лідерство і за рахунок динамічних змін, мобілізації внутрішніх ресурсів та створення сприятливих умов і гарантій для інвесторів вийти на передові позиції у новому посткризовому світі.
«Україна має намір та реальний шанс долучитись до цієї конкуренції за майбутнє», – наголосив Глава держави.
Виступ Глави держави під час 9-ї Ялтинської щорічної зустрічі
Пані та панове!
Шановні друзі!
Вже четвертий рік поспіль у світовій економіці зберігається напруження і високі ризики. За періодами стабілізації приходять нові виклики, нові хвилі кризових явищ.
При цьому негативний потенціал невирішених проблем і невивчених уроків продовжує накопичуватись.
Новим центром кризи став Євросоюз, єврозона проходить найкритичнішу смугу у своєму розвитку.
Водночас складна ситуація у США, уповільнюються темпи економічного зростання у Китаї.
Криза світових економічних центрів вже призвела до нестабільності на провідних ринках.
Сьогодні ми знову спостерігаємо глобальну тенденцію до скорочення активності у промисловості. У бізнес-середовищі знову поширюються сумніви у перспективах світової економіки.
На цьому фоні знижуються інвестиції у створення нових виробничих потужностей.
Відкладається реалізація нових проектів, в тому числі у видобувній промисловості і сільському господарстві. І це несе особливу небезпеку з точки зору ресурсного забезпечення розвитку світової економіки в майбутньому.
Накопичуються ризики у секторі фінансів.
Все частіше доводиться чути про необхідність допомоги міжнародних донорів для стабілізації національних фінансово-банківських систем.
В результаті виникають різкі коливання на валютних ринках і ступор на глобальних ринках капіталу.
Це істотно ускладнює доступ до кредитних ресурсів країнам, що розвиваються. І Україна також болісно переживає цю проблему.
Як наслідок, зростає ризик консервації і поглиблення диспропорцій у соціально-економічному розвитку між різними країнами і регіонами світу. І це створює передумови до нових руйнівних криз.
У світі практично зупинився процес створення нових робочих місць.
За даними Міжнародної організації праці кількість безробітних продовжує зростати у глобальних масштабах. При цьому, на жаль, не має ознак того, що у перспективі найближчих років ситуація покращиться.
Найбільше занепокоєння викликає те, що ефективність заходів стимулювання зростання економіки знижується. Натомість, на фоні спаду ділової активності накопичуються проблеми у державних фінансах.
Проблема високих бюджетних дефіцитів і державного боргу продовжує тиснути на економічне зростання багатьох країн.
Виникають ризики розбалансування соціальних систем, істотного падіння рівня життя населення.
Деякі економісти називають ситуацію, що склалась зараз у світовій економіці, «новою нормою».
На їх думку, низькі темпи зростання, високий рівень безробіття, постійна нестабільність на фінансових ринках будуть притаманні багатьом країнами світу. Але, вочевидь, не всім.
Країни, які останні двадцять-тридцять років розвивалися за рахунок нарощування кредиту і споживання, сьогодні дійсно опинились у складних умовах.
Обтяжені боргами держава, корпоративний сектор, домогосподарства більше не можуть нарощувати споживання у кредит. Йде закономірне зниження попиту, відбувається спад ділової активності.
Спроби «перезавантажити» економічне зростання в рамках старої парадигми не спрацюють. І це означає, що попередня модель розвитку вичерпала свій ресурс.
Для того, щоб вийти з кризи, цим державам доведеться пройти довгий шлях структурних реформ і глибинних соціально-економічних перетворень. Цілком можливо – довжиною у десятиліття.
В таких умовах свій історичний шанс отримують інші країни, що під час кризи одразу зробили вибір на користь реформ і радикальних трансформацій економіки, соціальної, гуманітарної сфери.
Саме вони сьогодні мають можливість включитись у глобальні перегони за лідерство. І за рахунок динамічних змін, мобілізації внутрішніх ресурсів та створення сприятливих умов і гарантій для інвесторів вийти на передові позиції у новому посткризовому світі.
Підстави для цього сформовані змінами, що вже зараз відбуваються в архітектурі світової економіки.
Ще десять років тому ми мали клуб беззаперечних глобальних лідерів – Велику вісімку. Тоді здавалось, що у світі практично не має кандидатів для включення у цей закритий «клуб» для обраних.
Сьогодні ситуація змінилась. У глобальній економіці з’явились нові центри зростання, перспективні та вже впливові гравці.
До цього процесу формування порядку денного світу, визначення пріоритетів глобального розвитку залучається все більше країн. Формат Вісімки вже трансформувався у Велику двадцятку. І я переконаний, що це не остаточна цифра.
Хочу відмітити ще одну тенденцію. Нині, під впливом кризи ефективність інвестицій у традиційних центрах економічного зростання знижується.
Інвестори починають шукати нові можливості для довгострокового вкладення капіталів, з прицілом на посткризовий період.
Вони звертають увагу на країни, що динамічно розвиваються, які мають перспективу. Мова вже йде не тільки про країни БРІКС.
Величезну увагу міжнародних інвесторів привертають країни з «групи одинадцяти», країни з групи МІСТ – Мексика, Індонезія, Південна Корея, Туреччина.
Саме вони, на фоні глобального уповільнення і важкого процесу трансформацій традиційних лідерів, можуть стати найбільш потужними локомотивами світової економіки у двадцять першому столітті.
Україна має намір та реальний шанс долучитись до цієї конкуренції за майбутнє.
На сьогоднішній день вже очевидно, що система міжнародних відносин, світова економіка увійшли в період серйозних трансформацій.
Під впливом кризових явищ йде помітна перебудова системи міжнародної торгівлі. Змінюють свій напрямок потоки інвестицій, товарів, ресурсів, робочої сили.
Складаються передумови для корекції нинішньої валютно-фінансової системи і змін у глобальному розподілі праці.
Водночас ми стаємо свідками загострення змагання за глобальне лідерство, за перспективу бути серед перших у новому посткризовому світі.
На тлі глобального зниження попиту посилюється конкуренція країн за ринки збуту. В більш широкому сенсі – за збереження у структурі національних економік розвиненого промислового сегменту.
Все більш актуальною стає проблема забезпечення національних економік необхідними ресурсами для зростання – енергоносіями, сировиною, інвестиціями. А вже у найближчій перспективі навіть водними ресурсами.
Надзвичайної ваги в цьому контексті набуває питання продовольчої безпеки.
На жаль,одним із наслідків цієї конкурентної боротьби стає загострення проблем міжнародної безпеки. І сьогодні ми бачимо, як росте напруження і конфліктність у відносинах між різними державами, між різними центрами економічної сили.
Постійно зростають воєнні витрати держав. Якщо б зараз були часи «холодної війни», цілком можна було б сказати про початок нової «гонки озброєнь».
Водночас збільшується кількість і інтенсивність збройних конфліктів у різних регіонах світу.
Більш запеклими стають територіальні суперечки, розморожуються старі конфлікти, формуються передумови для нового зіткнення інтересів.
В цей час як ніколи необхідним стає налагодження постійного діалогу між державами, розвиток всіх видів і форм багатосторонньої дипломатії, посилення співробітництва на регіональному і міждержавному рівні.
Це не тільки дозволить напрацьовувати спільні і прийнятні «правила гри». Досягнення компромісу відкриє можливості для об’єднання зусиль, отримання синергетичного ефекту від партнерства.
Сьогодні Україна докладає максимум зусиль для налагодження стабільних партнерських відносин із своїми сусідами – Росією, з усіма країнами Великої Європи.
Ми завершили роботу над створенням зони вільної торгівлі з країнами СНД.
Ми уважно аналізуємо досвід створення та функціонування таких інтеграційних об’єднань як Митний союз та Єдиний економічний простір.
Нинішнім часом Україна вибудовує модель співпраці з Митним союзом, вивчає шляхи співпраці та прийнятні форми інтеграції.
Особливу увагу ми приділяємо питанням трансформації цих об’єднань в Євразійський економічний союз, при якому Україна сьогодні вже має статус спостерігача.
Активно рухаємось до підписання Договору про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
У липні поточного року було парафовано угоду про створення Зони вільної торгівлі.
На даний час у наших партнерів з’явились певні додаткові питання до України. Але я переконаний, що після нинішніх парламентських виборів усі перестороги зникнуть і шлях до повноцінної Асоціації України і ЄС буде пройдений до кінця.
Поряд із розбудовою та поглибленням двосторонньої співпраці з провідними державами регіону, ми зацікавлені в посиленні взаємодії з регіональними інтеграційними об’єднаннями. Перш за все, з Шанхайською організацією співробітництва та з форумом «Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво».
Переконаний, що активна двостороння взаємодія з низкою учасників ШОС та АТЕС – це, насамперед, Росія, Китай та Індія – сприятиме успішній реалізації таких наших намірів.
Українська відповідь на глобальну кризу – це прискорена модернізація.
Сьогодні ситуація в Україні нормалізувалась. Не дивлячись на складність завдання ми зуміли вийти із кризової спіралі і подолати інерцію занепаду.
Нам вдалось це, адже ми вчасно зрозуміли, що нинішню глобальну кризу не вдасться перечекати. Був обраний єдиний можливий вихід – модернізація країни, глибока перебудова всіх сфер життя суспільства і держави.
Цілі і завдання українських реформ чіткі і зрозумілі. Ми поставили собі за мету увійти в число найбільш розвинених країн, лідерів посткризового світу.
І я переконаний, що в нас є необхідний потенціал і політична воля для реалізації цих амбітних намірів.
Ми прагнемо забезпечити довгострокове стале зростання економіки за рахунок вивільнення підприємницької ініціативи і стимулювання інвестицій.
В цьому напрямку йде активне удосконалення регуляторної політики, спрощуються дозвільні процедури, знижується адміністративне і податкове навантаження на бізнес. Саме на це спрямоване прийняття Податкового та Митного кодексів.
Україна намагається стати країною, сприятливою для інвестицій і започаткування бізнесу.
Тому ми постійно працюємо над удосконаленням законодавства для створення у країні вільного конкурентного середовища, надійних правових гарантій для інвесторів, для відповідальних власників.
Ключовою умовою сприятливого бізнес-клімату є наявність в країні чесного і неупередженого судочинства. Саме в цьому полягає зміст судової реформи, що зараз продовжується в Україні.
Ми також працюємо над підвищенням ефективності, і водночас, прозорості та відповідальності влади. Адже корупція і свавілля чиновників є чи не головною перепоною на шляху інвестицій.
Прибрати «корупційний податок» на бізнес – такою є мета реформування адміністративної системи і контролюючих органів.
Цілком очевидно, що у посткризовому світі серед лідерів опиняться ті країни, що зможуть зберегти і забезпечити розвиток свого промислового потенціалу. Передусім високотехнологічних секторів – машинобудування, літакобудування, приладобудування, суднобудування тощо. Тобто тих індустрій, що можуть стати флагманами модернізації економіки, стати замовниками на висококваліфіковану робочу силу. І водночас, задовольнити внутрішній попит на високотехнологічну продукцію, сприяти оновленню виробничих фондів інших галузей промисловості.
Зараз ми готуємо пакет рішень і законодавчих ініціатив, що створюватимуть основу нашої промислової політики.
В Україні будуть створюватись і розвиватись технополіси, технопарки, нові високотехнологічні індустріальні кластери.
Одним з основних пріоритетів реформ є усунення структурних дисбалансів у національній економіці. Тут головний напрямок – укріплення і розвиток внутрішнього ринку, підтримка відповідних галузей, забезпечення зростання купівельної спроможності населення.
І зараз в цьому питанні ми вже досягли істотних успіхів. Свідченням цьому є зростаючі обсяги роздрібної торгівлі. Створення нових робочих місць. Поступове підвищення заробітної платні у цих секторах економіки.
Україна вже має виключне географічне положення на перетині торгівельних шляхів Євразії. Проте до цього часу ми не змогли повню мірою скористатися своїм потенціалом.
Основна проблема – застаріла, підчас практично непридатна для експлуатації транспортна інфраструктура.
Нині ми активно працюємо над усуненням цього недоліку. Багато зроблено в рамках підготовки України до Євро-2012.
І в цьому процесі нам активно допомагали компанії із Туреччини, Італії, Німеччини. Сподіваюсь, що надалі наше співробітництво в цій сфері буде продовжено.
Адже сьогодні Україна шукає партнерів для реалізації масштабних національних проектів у галузі інфраструктури, будівництва, транспорту, енергетики.
Наша країна вже закріпила за собою місце одного із вагомих гравців на світовому ринку продовольства.
І ми маємо все необхідно для укріплення своїх позицій. Сприяти цьому буде завершення земельної реформи і створення цивілізованого ринку землі.
Водночас ми будемо працювати над прискоренням реформування всього національного агропромислового комплексу.
Основними завданнями в цьому напрямі стане удосконалення механізмів підтримки товаровиробників, відродження м’ясо-молочної галузі, стимулювання розвитку зерновиробництва, створення розгалуженої інфраструктури аграрного ринку.
Ми поставили перед собою завдання – покращити умови життя наших людей, укріпити національний середній клас, забезпечити допомогу і підтримку тим, хто цього потребує.
Для цього ми розпочали важку, але необхідну реформу системи соціального забезпечення.
Нині йде пошук шляхів підвищення ефективності охорони здоров’я, якості освіти, модернізації системи життєзабезпечення людей.
Всі розуміють, що цей процес буде складним. Але ми досягнемо мети – збудуємо в Україні суспільство соціальної справедливості. Суспільство, в якому кожна людина буде мати гарантоване право і можливість для самореалізації та вдосконалення.
Перед країною дійсно стоїть багато завдань, у вирішенні яких ми сподіваємось на участь і допомогу партнерів.
Хочу ще раз наголосити – ми відкриті до співпраці. У протекціонізмі і замиканні у власних кордонах немає майбутнього для жодної країни.
Ми готові до пошуку взаємовигідних умов для налагодження торговельно-економічних відносин, промислово-інвестиційної кооперації, для реалізації спільних проектів.
Ми прагнемо знайти оптимальне рішення для неконфліктного включення України в систему регіонального розподілу праці. Для створення в регіоні умов для вільного обігу товарів і послуг. І сподіваємось побачити рух назустріч.
Одним із базових пріоритетів для нашої держави є розвиток співробітництва у Чорноморському регіоні. Адже у сучасному світі цей регіон стає геостратегічною ланкою, що поєднує країни Європи, Азії, Близького Сходу.
Тут створюється нова транспортна інфраструктура, прокладаються нові маршрути транзиту енергоносіїв. Йде активне вивчення і освоєння природних багатств Чорного моря, що має велике значення для всіх країн Євразії.
Чорноморський регіон, без перебільшення, стає великим комунікативним вузлом і не тільки в контексті торговельно-економічних відносин або постачання енергоносіїв.
Співробітництво між країнами створює своєрідний цивілізаційний міст, за допомогою якого між Європою і Азією йде обмін культурним продуктом, спільне вивчення історії і творення сучасності.
Саме тому Україна покладає великі надії на всебічну співпрацю із країнами регіону.
Як активний член Організації чорноморського економічного співробітництва ми будемо докладати зусиль для наповнення її діяльності практичним змістом.
Будемо сприяти практичній реалізації положень Декларації про Чорноморське економічне співробітництво.
Україна бачить великий потенціал у поглибленні взаємодії з ключовою країною регіону – Турецькою Республікою.
І мені дуже приємно відмітити, що останнім часом наші відносини набули характеру реального стратегічного партнерства.
У минулому році товарообіг між нашими країнами склав більше 5 мільярдів доларів. У цьому році – більше шести з половиною.
Спільно з нашими турецькими партнерами ми плануємо найближчим часом збільшити його обсяги до 10, а у перспективі – до 20 мільярдів доларів.
Для цього я пропоную прискорити підготовку до підписання між Україною і Туреччиною Угоди про вільну торгівлю.
Із серпня цього року між нашими країнами діє Угода про безвізовий режим. Ми зняли бар’єри для того, щоб громадяни України і Туреччини могли вільно подорожувати, навчатись, відпочивати.
У нас гарні перспективи спільної роботи щодо забезпечення енергетичної безпеки в регіоні. Порядок денний в цьому питанні може бути дуже широкий.
По-перше, це об’єднання зусиль у проектах розвитку і модернізації систем транзиту енергоносіїв. Сьогодні це важливе питання не тільки для України і Туреччини, але й для всіх країн регіону.
Україна лишає серед пріоритетів порядку денного створення спільно з Росією та іншими нашими партнерами консорціуму з експлуатації, модернізації та розвитку української газотранспортної системи.
Ми також розглядаємо й інші шляхи спільної з нашими партнерами експлуатації ГТС, враховуючи зростаючі потреби країн Європейського Союзу у природному газі.
По-друге, спільна робота щодо диверсифікації джерел і шляхів постачання нафти і газу. Це є ключовою умовою забезпечення національної енергетичної безпеки всіх країн регіону.
По-третє, пошук оптимального формату для забезпечення співробітництва в освоєнні природних ресурсів Чорного моря. Передусім, розвідки родовищ та видобутку енергоносіїв на шельфі наших країн.
По-четверте, спільна реалізація програм у галузі ядерної енергетики. У цій сфері Україна готова взяти участь у програмі створення та експлуатації атомних електростанцій. Зокрема, в частині їх будівництва та підготовці обслуговуючого персоналу.
З огляду на зростаючу вагу Чорноморського регіону як транзитного вузла, вважаю перспективною співпрацю у реалізації масштабних інфраструктурних проектів.
Зокрема, маю на увазі налагодження транзиту вантажів із Туреччини до країн ЄС через Україну.
Сьогодні у наших двосторонніх відносинах існують великі досі незадіяні можливості співпраці у сфері освіти, впровадження інновацій, спільних наукових досліджень.
Для того, щоб повною мірою їх використати, необхідно налагодити стабільні зв’язки між науково-дослідними центрами наших країн. Ініціювати спільні науково-дослідні розробки у перспективних галузях науки і техніки.
Думаю, в інтересах обох країн сьогодні працювати над укріпленням продовольчої безпеки.
Спільно шукати відповіді на виклики стихійних лих і техногенних катастроф, опікуватись проблемами екології Причорномор’я. Це те, що ми можемо і повинні робити разом.
Пані та панове!
Дорогі друзі!
Дуже часто на заваді повноцінній реалізації потенціалу економічної співпраці між країнами стають не специфіка правових або економічних умов, а банальне незнання, стереотипи. На цьому тлі виникають уявні страхи про відсталість чи «не-європейськість».
На жаль, Україна зіткнулась із цим під час підготовки і проведення Євро-2012. Серед громадян деяких європейських країн були широко розповсюджені негативні стереотипи щодо України.
Іноді вони навіювались цілеспрямовано, іноді були результатом необізнаності. І на перших етапах це стало серйозною перепоною для приїзду гостей.
Але вболівальники переконались, що Чемпіонат дійсно проходив на найвищому рівні, і вони відчували себе в колі друзів.
Україна не просто відкрила себе Європі і світові, вона підтвердила свою невід’ємність від європейської цивілізації.
Приклад з Євро-2012 беззаперечно доводить необхідність проведення більш активної геокультурної політики для країн, що прагнуть стати визнаними лідерами, частиною сучасного цивілізованого світу.
Сьогодні вже недостатньо лише економічно відкритись світу. Необхідно, щоб світ відкрив і зрозумів тебе. Це завдання сьогодні актуальне і для України, і для Туреччини.
У нас є для цього всі можливості. Наші країни знаходяться там, де колись була колиска Середземноморської цивілізації. Де народжувалась культура еллінізму, яка стала предтечею і духовним витоком для європейської Епохи Відродження.
У стародавній Смирні – сучасному Ізмірі за однією із версій дослідників творив свою «Іліаду» і «Одіссею» Гомер. В Туреччині знаходиться і увічнена сліпим поетом Троя.
На теренах сучасної України побував і легендарний Геракл. Тут у величному Херсонесі сходились торгівельні шляхи від скіфів до еллінів, і далі до Риму.
Я навожу ці приклади для того, щоб показати наш геокультурний потенціал. Ми можемо запропонувати свою історію творення сучасної Європи, своє розуміння витоків і коріння європейської цивілізації. Своє уявлення про її історичні центри.
Уряд Криму працює над створенням центру чорноморських досліджень. Вважаю це доброю і перспективною справою.
Це дасть поштовх до нових наукових досліджень, до розкриття нової невідомої, або забутої історії Європи.
Для наших країн буде і практичний результат – розвиток туризму, індустрії послуг, транспорту. Головне – ми дамо світу новий ключ до розуміння нинішніх України і Туреччини.
Ми пояснимо наше прагнення і історичне право стати нерозривною частиною Великої Європи.
Спільними зусиллями ми зможемо це зробити. Я в цьому переконаний.
Дякую за увагу.
