13/09/2012
0Партія деревини готується до відправки. Фото Ірина КОСТЮК
Державне підприємство «Маневицьке лісове господарство» вважається одним із найпотужніших в області за усіма показниками: тут налагоджена робота лісопереробного відсіку, консервного цеху, а паралельно — і лісничих, які пильнують лісову територію щоденно та без відмовок. А пишатись у лісгоспі справді є чим. По-перше, він єдиний на Волині має сертифікат якості, що дає «зелене світло» для безперешкодного збуту лісової продукції не лише в Україні. Тож переробні цехи працюють цілорічно у дві зміни. По-друге, господарство налагодило потужне виробництво соків і всіляких консервацій — рівних в області годі й шукати. Крім хорошої слави, працівники лісгоспу тішаться постійною зайнятістю та заробітками, які в середньому сягають більше трьох тисяч гривень на місяць. Чим «живе» Маневицьке лісове господарство, дізнавалися «Відомості».
Найперше, що впадає у вічі, коли прибуваємо до лісгоспу в Маневичах, — це ошатний вигляд будівлі: алеї розчищені, східці вимиті. А всередині — офіс європейського рівня. Директор лісового господарства Анатолій Іщик каже, що з дев’яти лісництв, які входять до Маневицького лісгоспу, ремонт залишилося завершити лише в одному. У правдивості цих слів ми мали змогу переконатися: Маневицьке, Черевахівське, Карасинське, Новочервищанське лісництва, де встигли за день побувати «Відомості», практично нічим не поступаються одне одному зовні. Що вже казати про людей, які там працюють: щирі та віддані роботі, лісничі ладні були годинами показувати свої обійстя. Та спочатку зупинімося на найцікавішому — вирубці лісу та процесі заготівлі та переробки деревини.
Волинський ліс затребуваний у європі
Заступник директора з виробничої частини Анатолій Комар узявся проводити екскурсію своєю «парафією» — цехом, де ріжуть дерева на дошки, які потім вантажать на автомобілі та відправляють на фанерний комбінат. Далі по курсу — цех із виробництва європіддонів.
— Цехи не зупиняються, робота є постійно. Кожен лісгосп цим займається, та в межах області наш — найбільший. Із другорядної деревини виробляють європіддони, цінний асортимент відправляють на деревообробні комбінати України та за кордон. Наприклад, підприємству «Кроноспан Україна» постачаємо тирсу для виготовлення ДСП, за кордон переважно їде низькосортна деревина, — розповідає пан Комар.
Розпитали ми і про ліміти на вирубку лісу, зокрема про те, хто та яким чином визначає об’єми, дозволені для вирубки.
— Є комплексна лісовпорядна експедиція ВО «Укрдержліспроект», яка визначає обсяги лісу, який можна зрубати. На основі цих розрахунків і складаються плани по заготівлі деревини. Укрдержліспроект — єдина в країні державна організація, що здійснює лісовпорядні експедиції, які досліджують вік дерев, бонітет, і після досягнення певного віку рослини позначаються для рубки. Такі експедиції проводять раз на десятирічку, — продовжує Анатолій Комар.
— Чи вистачає цих лімітів, аби забезпечити потребу господарства? — цікавимось у заступника директора. Той коротко відповів, що з цим проблем поки не виникало.
Маневицькі «закрутки» годують не лише волинян
Тішаться на господарстві й результатами, яких вдалося досягти консервному цеху. Нині його працівники виробляють уже 28 найменувань продукції. Асортимент вражає, як і склад консервованої продукції.
— Ми виготовляємо п’ять видів березового соку — з цукром, із настоєм шипшини — «Бадьорість», із сухофруктами — «Поділля», а також із додаванням яблучного соку. Є ще натуральний яблучний. Консервуємо огірки, гриби, кабачки, томати, компоти зі слив, брусницю, ожину, горобину перетираємо з цукром, — розповідає директор лісгоспу Анатолій Іщик, ведучи складом заготовленої продукції.
До речі, фрукти й овочі господарство закуповує у місцевого населення, а березовий сік збирає самостійно. Єдине, чого не вистачає, то це томатів — їх доводиться везти з півдня країни.
За словами пана Іщика, консервації на складі довго не стоятимуть. Уже є замовлення з Польщі на 50 тисяч «закруток», 15 тисяч банок поїде до столичних магазинів. Незначна частка продукції залишиться в межах області — передовсім нею частуватимуть у бюджетних закладах.
— Із супермаркетами — вічна проблема, — каже Анатолій Андрійович. — Гроші від реалізації вони не повертають місяцями, а часом і до року тягнуть, тому з ними співпрацювати не виходить.
У лісників робочий день може й не закінчуватися
Кипить робота і у лісництвах. Олександр Швець, який працює лісничим Маневицького лісництва, розповів про свою роботу швидше з професійного погляду. Мовляв, працюють лісові робітники у поті чола над охороною лісу, заготівлею насіння та його сушкою.
— Самі висіваємо та маємо свій посадковий матеріал. За рік саджанець сосни сягає 10-12 см, а тоді його вже можна висаджувати на вирубану територію. Навесні посіяли — і вже наступної весни можна садити. Цьогоріч уже засаджено 25 га лісовими культурами, на наступний рік готуємо ще 200 тисяч саджанців, — каже пан Швець.
А от лісничий Новочервищанського лісництва, яке в силу історичних обставин розташоване на території Камінь-Каширського району, Віталій Пащук розповів про буденне життя лісових сторожів. Його він вивчив добре, бо за плечима має майже три десятки років роботи у лісі.
— Поняття «робочий день» для нас не існує. Це – цілодобова праця. А зазвичай уже о пів на восьму ранку я даю вказівки майстрам лісу, що вони мають зробити сьогодні, а ті звітують, що зробили вчора. Їхня основна робота — це охорона лісу від самовільних рубок, пожеж і браконьєрів, — каже лісничий Пащук. — Браконьєри у наші угіддя не йдуть — бояться. Якось було, що браконьєр тільки-но перейшов межу з боку Любешова, сів у бесідці пообідати, а я одразу на нього склав протокол, мовляв, раз із гвинтівкою, то мусиш мати дозвіл ходити лісом. Він пішов. Люди вже звикли. Їм простіше взяти відстрільні картки та спокійно полювати.
Віталій Пащук розповів, що найбільше у роботі дошкуляють дикі звірі, скажімо, лосі. Є, каже, на території лісництва ділянка площею 20 сотих, яку скільки б не засаджували молодими деревами, все одно їх сохаті нищать. А якщо загородити те місце парканом, то вони знайдуть інше, де б поласувати верхівками молодих саджанців.
З початку року в Новочервищанському лісництві 16,2 га лісу засіяно молоденькими саджанцями, ще 12,5 га оброблено культиватором для природного відновлення.
На фото: Наступної весни молоді сосонки пересадять на місце зрубаного лісу
До слова, підготовка лісових масивів для самозасіювання вважається пріоритетом у роботі Маневицького лісгоспу.
— Треба зрубати так, щоб ліс природно відновився. Наша основна мета — сприяти природному відновленню, щоб зменшити витрати на штучні лісові насадження. Якщо ми садимо на гектар приблизно десять тисяч сіянців, то на природно відновлених ділянках маємо 40-50 тисяч. Були на території нашого лісгоспу такі випадки, що відновлювалося до двохсот тисяч дерев, — наголосив директор Анатолій Іщик.
