22/08/2012
0Нещодавно Волинь відвідав доктор біологічних наук, професор, керівник Західного відділення Лісівничої академії наук України, директор Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва імені П. С. Пастернака, завідувач лабораторії лісознавства та лісівництва, завідувач кафедри біоекології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Василь Парпан. Василь Іванович привіз із собою групу науковців. Що досліджували чи чого шукали вчені на Поліссі, дізнаємося із перших уст.
– Василю Івановичу, з якою ціллю приїхали на Волинь?
– Більше 10 років у Волинському обласному управлінні лісового та мисливського господарства проводять цікаві лісогосподарські заходи. Це – рубки, які можна віднести до системи поступових, нерівномірно-поступових та смугово-поступових – тобто ті способи рубання, які дуже широко використовуються за кордоном, а саме – у Чехії. Із 17 млн куб. м деревини, яку заготовляють у всій Чеській Республіці, 14 дістають саме цим способом. Ці методи є надзвичайно прогресивними, перспективними. А суть перспективності полягає в тому, що розраховуємо на природне відновлення лісу. Тобто ліс як самовідновна екологічна система має відновлюватися природним шляхом. Начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богдан Колісник попросив, аби ми науково узагальнити досвід державних підприємств «Маневицьке ЛГ», «Ратнівське ЛГ», «Ковельське ЛГ», де проводять такі рубки, дали відповідні пропозиції та рекомендації щодо широкого провадження цього способу рубання. Наша група науковців протягом тижня вивчатиме в першу чергу, що дуже цікаво, структуру деревостану, яка надходить у рубку, його будову. Маємо спеціальні технології, новітні прилади, знімаємо все на електронну техніку, вносимо до комп’ютерів. Усі зібрані матеріали передамо в управління. Пізніше вивчатимемо відновні процеси, які відбуваються під наметом лісу. Досліджуємо, що сформувалося на тих зрубах, які були зроблені 5-10 років тому. Результати – надзвичайно цікаві. Ось у Чорторийському лісництві (Маневицький лісгосп) маємо феноменальні дані: на зрубі при застосуванні необхідних технологій, підготовці ґрунту, певному догляді формується прекрасне природне відновлення. Відфільтроване, відчищене, відшліфоване на відповідному еволюційному шляху. Принаймні – за останні 200 років… Маємо стійкий сосновий деревостан. Тобто не створюємо новий ліс, висаджуючи культури, не затрачуємо кошти на розсадники, догляди, збирання насіння, його сертифікацію. Працює сама природа. А ми, за потреби, лише трохи допомагаємо. Це дуже перспективно.
Спеціалісти, які працюють сьогодні на Волині, трудилися у Карпатах, на Поліссі. Узагальнюємо досвід. У вересні-жовтні будуть розроблені певні рекомендації і передані в Укрліспроект, вони вже візьмуть наші напрацювання в плани організації господарки. Відтак буде реалізована та втілена в життя праця і доробки лісівників Волині.
– Ці висновки можна буде використати у всій Україні?
– Сосна виростає у відповідних умовах. Маємо Мале Полісся, за яким я захищав кандидатську. У Малому Поліссі ці рекомендації можна буде використовувати повністю. Жовківський лісгосп, Радехівський, Рава-Руський лісгоспи (Львівщина), також ці рекомендації можна буде застосувати у Житомирському та Київському Поліссі. Словом, на тих територіях, де виростає сосна. Знаєте, навіть не думав раніше, що у суборових типах можна так успішно відтворювати сосну природним шляхом. У чому тут родзинка? Деревостан, який рубаємо, зводимо один раз. Зрубали вузьку лісосіку – у висоту чи півтори висоти дерева, підготували ґрунт і залишили на 3-4 роки. Тим самим не робимо пошкодження покриву, не втручаємося. А все засівається, відновлюється саме. Можна трохи сприяти відновним процесам. Бо дійсно – добре, коли потрапляємо у насіннєвий рік. А як ні? Тоді вже треба допомогти. Розрихлити ґрунт-підстилку.
Це – один із найперспективніших способів рубок головного користування у соснових лісах. До речі, цей принцип я описав у правилах рубок головного користування у Карпатах. У гірських умовах такий спосіб змушує обов’язково використовувати канатний транспорт. Там трактор на лісосіку не заїде, а мусить стояти канатна установка, яка витягає деревину на дороги. Ще раз наведу приклад Чехії: там трактора на лісосіці немає. Він стоїть на дорозі. Таким чином ми не пошкоджуємо ґрунт, зберігаємо підріст, стіни лісу використовують свою функцію, засівають. Так формується нормальна, стабільна, саморегулююча екологічна система.
– Скільки людей працює сьогодні на Волині?
– Дев’ять осіб: 2 кандидати наук, 2 старших наукових співробітники, інженери. Серед них є й спеціалісти, які закінчували Шацький лісовий технікум і які працюють у нас уже більше 35 літ. Я їх спеціально залучив сюди, аби вони приїхали на рідну землю, подивилися і зробили щось корисне на благо малої батьківщини. До того ж, хочу, аби наша група побачила культуру, менталітет волинян, нехай повчаться прикарпатські, карпатські, закарпатські хлопці нового.
– Є чому у волинян повчитися?
– Так… Щойно дзвонив одному помічнику лісничого з Івано-Франківщини і казав: приїдь подивися, який порядок має бути в лісі. Тут усе відшліфовано. А яка у вас тут кухня, які люди привітні…
– Василю Івановичу, іще одне запитання. Ми говоримо, що потрібно, аби не порушувався ґрунтовий покрив. Проте сьогодні досить широко продукується ідея використання пеньків. Напевно, так просто корінь дерева не витягнеш? Треба заходити з технікою…
– Пам’ятаю 70-ті роки минулого століття, коли на Малому Поліссі я збирав матеріали і писав дисертацію: там заготовляли пеньковий осмол. Тобто пеньки вже тоді намагалися використовувати. Чесно скажу: це негативно впливало на навколишнє середовище. Потрібно було вдаватися до підривних робіт і подібного. Все це однозначно порушувало нормальний стан ґрунтового покриву. Не треба людині так глибоко пробиратися у природні системи, бо ми й так дуже далеко зайшли. А відтак маємо багато проблем, котрих навіть не розуміємо. Хочу повідомити, що у співпраці з професором Стойко підготував дуже серйозну статтю «Індикація зміни клімату за останні 100 років». Найкращим індикатором, який не виступає обманливо, є дерево. Воно дуже чітко реагує на навколишнє середовище і його зміни. За останні 100 літ температура у біосфері підвищилася на 1 градус. Відтак кажу студентам, читаючи лекції з екології: є Івано-Франківськ і Снятин Чернівецької області. Через зміну кліматичних умов сьогодні Снятин розміщений на рівні Івано-Франківська. А це – 100 км, що має дуже важливе значення для рослин і тварин. Півтори тисячі років вони адаптувалися до умов, а тут раз – і за останні 100 літ клімат змінився! Змінилася температура і рівень ґрунтових вод.
Думаю, що питання експлуатації природних ресурсів (у нашому випадку – лісових), їх комплексного використання має відбуватися розумно з позиції його Величності Лісу.
Розмовляла Оксана ЧУРИЛО
Фото автора
Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» (серпень 2012 №8/11)
