22/08/2012
0На портреті, намальованому відомим художником Л. Неймарком, Микола Михайлович Моісеєнко – у формі працівника лісової галузі (НА ФОТО). її відомий у Шацькому районі лісівник і педагог не скидає вже … 48 років! Рівно стільки він присвятив справі примноження та охорони лісу, що завжди був і залишається четвертим за важливістю (після повітря, води і землі) природним компонентом у житті людини.
Принципом бережного ставлення до лісових багатств викладач керується і в своїй діяльності в Шацькому лісовому коледжі:
– Не виховувати молоду зміну – все одно, що ліс вирубати, а молодий не посадити.
Микола Моісеєнко народився 21 серпня 1937 року в Білорусі, селі Ледешнє Климовицького району Могильовської області. Ліс рано ввійшов у його життя. Хлопець, що ріс у воєнні роки, полюбив білоруські ліси, в яких знаходили собі прихисток народні месники – партизани. Згодом ще більше полюбив волинські, назавжди зв'язавши з ними свою долю в мирний час. Війна принесла лихо в сім'ю, забравши від дітей батька. Не довго після цього прожила і мама. Маленького Миколу взяв на виховання старший брат, що жив на Луганщині. Там закінчив школу, потім трудився на будівництві ГЕС у Карелії, служив в армії. В Москві вивчився на зв'язківця і два роки працював ним у Чехословаччині. В 1959-му здійснив свою мрію, вступивши до Львівського лісотехнічного інституту. До сих пір в альбомі Миколи Михайловича зберігається вирізка з газети «Вільна праця» за 25 серпня 1960 року, де студент Моісеєнко згадується як один з кращих і такий, що працює на виробничій практиці з особливим ентузіазмом та енергією, подаючи приклад іншим. Саме на практиці чоловік познайомився зі своєю майбутньою дружиною Галиною Степанівною, з якою незабаром і одружився. Відразу після того, як отримав диплом про вищу освіту, влаштувався на роботу в Цуманське лісництво. Кар'єрними сходами піднявся від помічника лісничого, інженера з охорони і захисту лісу – до лісничого. Передовий досвід установи, що славилася в районі своїми здобутками, незабаром перейняло створене з ініціативи Миколи Моісеєнка шкільне лісництво. Юні лісівники нарівні з дорослими садили ліс, доглядали за посівами в розсаднику, виготовляли і вивішували шпаківні, обгороджували мурашники. Апогею діяльність школярів досягла тоді, коли на виставці досягнень народного господарства СРСР Цуманське шкільне лісництво зайняло високе III місце, і учасники привезли з Москви бронзову медаль.
1974 рік став переломним у житті Миколи Михайловича, бо саме тоді він був призначений головним лісничим Шацького учбово-досвідного держлісгоспу і визнав селище – центр озерного краю – своєю другою малою батьківщиною. Заслуги молодого спеціаліста в лісовій справі не лишилися непоміченими вищим керівництвом, тому в 1989-му він став директором держлісгоспу і Шацького лісного технікуму. В цьому ж році за значні успіхи Шацький лісгоспзаг був занесений на обласну Дошку пошани. Закипіла-завирувала лісогосподарська діяльність під керівництвом грамотного і досвідченого директора, потягнулися до сонця зелені саджанці, що нині вже шумлять лісами. В держлісгоспі тоді працювали цехи переробки деревини, консервний, лозоплетільний, виготовлення хвойного борошна, смолоскипидарний завод, ремонтно-механічна майстерня. Вся продукція мала успішний збут.
– Якщо в 1974 році держлісгосп випускав промислової продукції на 740 тисяч рублів, то в 1991-му – на 3 мільйони. Сьогодні тільки ріжуть ліс і відправляють сировиною, цехи лякають пусткою, кількість працівників установи зменшується в десятки разів, – із сумом резюмує колишній керівник.
Радує Миколу Михайловича те, що зі студентських аудиторій випустив у світ не одне покоління лісівників. Є серед них директори лісгоспів і лісничі, провідні спеціалісти і викладачі. Вже 15 років, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Микола Моісеєнко викладає в коледжі лісову ботаніку. Відчуває себе молодшим у товаристві студентів, тішиться з їхньої допитливості і бажання творити майбутнє лісу.
А ще не так давно свою лісівничо-педагогічну діяльність Микола Моісеєнко поєднував із журналістикою. Нема нічого дивного, що він як людина освічена, грамотна, з чудовим відчуттям мови був на громадських засадах дописувачем до багатьох обласних і районних періодичних видань. Писав про новини в лісовій галузі, здобутки колег-лісівників, боротьбу з шкідниками лісу, а також матеріали про унікальну природу Шацького національного природного парку, порятунок тварин і птахів. Фахівця, здібності якого так яскраво і різнобічно проявилися, помітили і залучили до створення «Літопису волинського лісу», «Земні зорі», у цих книгах знайшлося місце для розповідей про непересічну особистість Миколи Моісеєнка.
До того ж наш земляк – активний громадський діяч, бо двічі обирався депутатом районної ради і аж шість разів – селищної; разом з іншими активістами ініціював створення Шацького району; 45 років є членом Комуністичної партії, 17 – був першим секретарем Шацького райкому компартії. В арсеналі відзнак має три медалі: «За доблесну працю», «Ветеран праці», «20 років Незалежності», а також багато грамот районного, обласного, всеукраїнського і колишнього всесоюзного рівнів.
Микола Михайлович зізнається, що не добився б цих успіхів, якби не сім'я. У парі з дружиною Галиною Степанівною протоптано стільки життєвих стежок-доріг, що й не злічити. Виростили двох дітей: Олександра і Руслану, котрі пішли шляхом батька і нині працюють у сфері лісового господарства; дочекалися трьох чудових внуків. 3 особливим теплом дідусь Микола розповідає про внучку Іванну – розумницю, відмінницю, успіхами якої пишається вся велика родина. От 21 серпня – день 75-річного ювілею Миколи Михайловича – чудова нагода зібратися родичам, колегам і знайомим за святковим столом. У розмовах – улюблена тема про ліс, а в численних побажаннях тому, хто його плекав, – безмежна любов і повага. Неозорі ж площі зелених насаджень, яким дарував життя славний лісівник, з вдячністю вклонятимуться йому впродовж цілих століть.
З ювілеєм!
Прес-служба Волинського обласного управління
лісового та мисливського господарства
