Ворона не знає кордонів 

 Не похож  персонаж на заглавном снимке на серую ворону… Хоть убей – не похож…Были же времена на нашей благословенной земле, когда водились куропатки, перепела, фазаны и зайцы… Судя по утверждению автора,  их “головний ворог” изначально на исконных украинских землях отсутствовал…. Толи его  греки вместе с христианством завезли, то ли москали после полтавской битвы выпустили… В связи с этим, хотелось бы уточнить, кто главный враг куропаток и зайцев, а кто второстепенный? М.П.

Головний ворог качок, сірих куріпок, перепелів, фазанів, співочих птахів і зайців.

Важко уявити, якої великої шкоди завдають сірі ворони фауні України, проте одне безсумнівно: чим менше залишиться ворон, тим більше виведеться фазанів, качок, куріпок і виживуть зайченята.

В усіх мисливських господарствах, де розводять сірих куріпок, фазанів і зайців, а на водоймах качок, не повинно бути місця сірим воронам, болотяним луням, сорокам, гракам, лисицям, бродячим собакам.

За орієнтовними підрахунками орнітологів, 1975 року в СРСР чисельність сірих ворон досягала 100 млн. А це означає, що така армада пожирає щоденно величезну кількість білкової маси тваринного походження (якщо врахувати, що вороні щоденно потрібно 50 г білка).

Восени і взимку більшість ворон живиться на звалищах, у тому числі й падаллю, призводячи таким чином до поширення заразних хвороб, небезпечних для багатьох тварин і людини. У весняно-літній час, коли всі ворони розлітаються по природних комплексах, виводять і вигодовують пташенят, вони збирають данину з усього тваринного царства, знищуючи у величезних кількостях кладки яєць і пташенят найрізноманітніших співочих і мисливських птахів, а також новонароджених дитинчат (від зайчат до оленят).

Протягом трьох місяців виводкового періоду і виховання молодняку, якщо брати в масштабі всього СРСР, 100-мільйонна армія сірих ворон споживає 0,5 млрд кілограмів яєчно-м’ясного корму за рахунок живої природи. Вдумайтесь у ці цифри й уявіть собі, що якби сіра ворона була нечисленною, скільки б у нас водилося дичини! Оскільки в сірої ворони практично немає ворогів у природі, тепер ці цифри в багато разів більші. Мисливці зі стажем можуть пригадати чудові полювання в 70–80 роки, як багато було дичини, причому популяція сірої ворони була помірною.

Спостереження на півночі Швеції показують, що від ворон особливо потерпають фазани. Під час першої кладки у травні, коли рослинний покрив ще не густий, це призводить до сумних наслідків: 95 відсотків яєць фазанів знищує сіра ворона. Тому час виведення пташенят пересувається на більш пізні строки і виводок з’являється уже в досить високій траві. Але й тут сірі хижаки, що зазвичай діють у парі, виявляють самицю, потім одна ворона відвертає її увагу від гнізда, а друга нищить гніздо. Однак у такому випадку втрати все-таки менші і становлять 10–25 відсотків.

За даними ВНДІОЗ ім. професора Разумкова, відомо, що у водно-болотяних місцях сірі ворони нищать більше половини водоплавних птахів (і це не враховуючи хижацького винищення ними хлопунців і каченят). Відчутні втрати. А додайте до цієї проблеми хижацьку діяльність лисиць (до речі, у Фінляндії лисиця вважається найлютішим шкідником), чисельність якої перевищила всі допустимі межі і продовжує зростати, бродячих собак і котів…

Я відвідував міжнародну мисливську виставку IWA в Нюрнберзі. Так ось, проїжджаючи територією Німеччини по кільцю – Дрезден, Нюрнберг, Ганновер, Бремен, Берлін, по автобанах уздовж лісів і полів не бачив жодної сірої ворони, зате на полях повно фазанів, куріпок, качок, зайців, козуль. Дуже багато зайців, качок, співочих птахів і в містах Німеччини. У нас же сумна картина: з ранку до ночі чутно суцільне каркання. У парках часто знаходжу знищені гнізда, роздзьобані яйця співочих птахів, а якось бачив, як пара ворон заклювала молодого їжака. Біля свого будинку в центрі міста, в радіусі 0,5 км, я нарахував шість гнізд сірих ворон, у яких самиці висиджували яйця. Важко уявити, якої великої шкоди завдають сірі ворони фауні України, проте одне безсумнівно: чим менше залишиться ворон, тим більше виведеться фазанів, качок, куріпок і виживуть зайченята.

Є проблема, і її необхідно розв’язувати, потрібні конкретні справи. Необхідно повернутися до практики 80-х років, коли за пару лапок давали два патрони, ну хоча б один! Місячник з відстрілу сірих ворон в Україні проводиться щорічно з 1 квітня до 1 травня в період висиджування пташенят. Цього часу явно недостатньо. Сіра ворона висиджує і вирощує пташенят протягом трьох місяців, а починає щільно сідати на гнізда з 15 квітня, і тому перша половина квітня щодо відстрілу сірих ворон малоефективна. Доводилося бачити і в травні гнізда з сірими воронами, але відстрілювати їх уже було не можна. На моє прохання, 2000 року дозвіл на відстріл сірої ворони мені було продовжено до 15 травня. За цей час я відстріляв на гніздах сірих ворон стільки ж, скільки за весь квітень! Тож час відстрілу потрібно встановити з 15 квітня до 15 травня.

У розмові зі мною мисливствознавці говорили, що полювати на ворон у місячник тиші не можна. Чому? Розлякується дичина? Але стрільба ведеться конкретно по гнізду, по вороні, що близько сидить. У середньому за виїзд ми відстрілюємо 10–25 ворон, витрачаючи на це близько 40 патронів. Який же це фактор тривоги, адже стріляємо в конкретний час не в одному й тому самому місці. Часом за день проїжджаємо до 100 км по мисливському господарству, шукаючи гнізда.

У Німеччині відстріл сірої ворони з муляжем пугача і манком триває протягом усього року, і це там не вважається фактором тривоги, а називається боротьбою з сірою розбійницею. До речі, цей метод практикую і я, використовуючи два муляжі пугача. Таке полювання цікаве і результативне. На одному місці можна відстріляти 5–6 сірих ворон за півгодини.

Читаючи статтю в мисливському журналі HUBERTUS «Ефективний відстріл ворон» (авторД. Джордж Бернд Вайс), я був здивований тим, що автору протягом кількох років на ділянці 800 га не вдавалося знищити більш ніж 40–45 ворон за сезон. Дві ворони за день вважається задовільним результатом, і не щодня ще вдається підстрелити. У мене одразу промайнула в голові думка: слабаки вони, а не мисливці. Ми за два виїзди відстрілюємо стільки, скільки вони відстрілюють за сезон (а сезон у них – протягом усього року). Однак згодом зрозумів, що це результат методичного й цілеспрямованого спільного полювання багатьох мисливців. Просто в них чисельність сірої ворони мінімальна.

Відстрілом сірої ворони займаюся з 1985 року. За цей час добре вивчив повадки сірих ворон і маю досвід боротьби з ними. Усередньому за сезон відстрілюю до 200 птахів-руйнівників, причому дві третини – на гніздах. Хочеться відзначити, що багато правильних мисливців розуміють суть цієї проблеми й беруть активну участь у боротьбі проти сірої ворони.

Отже, на мою думку, слід зобов’язати працівників мисливських господарств і членів мисливських товариств боротися з сірою вороною таким чином:

1. Протягом усього року дозволяти полювання на сіру ворону з муляжем пугача і манком.

2. З 1 травня, коли на кладках з’являються пташенята, в усіх мисливських господарствах і містах знищувати в міру можливості сірих ворон.

3. У мисливських господарствах відловлювати сірих ворон з допомогою живопасток.