12/09/2020
0Про наслідки та запобігання захворювання на сибірську язву.
У попередніх номерах часопису була низка статей шановного Володимира Виприцького про сікача, де автор торкався сибірської язви – хвороби, яку дикий кабан може переносити і яка загрожує життю людини, особливо мисливця. Я хочу зупинитися на цій дуже актуальній темі.
Сибірська язва – це гостре інфекційне захворювання всіх домашніх і багатьох видів диких тварин, а також людини, яке існувало на Землі з давніх-давен.
Гомер, Овідій і Вергілій описували це захворювання, коли спостерігали мор серед тварин. Перші спогади про значне поширення сибірки відзначається у літописі, датованому першим тисячоліттям нашої ери. Збереглися відомості, що в 1607 році в Центральній Європі від сибірки загинуло близько 60 тис. осіб. Далеке ХХVІІ ст. теж має негативні наслідки від сибіркових епізоотій, особливо відзначалася загибель цілих сімей кушнірів, тобто людей, які мали безпосередній контакт зі шкірами загиблих тварин.
У 1630-х роках академік Х. Г. Гмелін, подорожуючи Сибіром, спостерігав це захворювання серед тварин і людей та описав його. Тоді його називали по-різному: постріл, земляний постріл, вогняний веред тощо. Саме він уперше почав вживати назву «сибірка» («сибірська язва»).
Тільки в 1876 році Роберт Кох виділив чисту культуру збудника і дав йому назву Bacіllus anthracis, а видатний Луї Пастер у 1880–1881 роках розробив і поширив першу вакцину проти сибірки.
Збудник хвороби – споротвірний організм, здатний за певних умов розмножуватися в землі та зберігати життєдіяльність і вірулентні властивості впродовж десятків років.Серед диких тварин найсприйнятливіші до захворювання олені, коні, кози. Стійкіші до сибірки – вепри, хутрові звірі, собаки і коти.
Джерелом збудника є хворі тварини і носії, а місцем зберігання – заражений ґрунт. Поширюють хворобу м’ясоїдні тварини.
Сибірка вже перестала бути стихійним лихом. За останні 10 років було зареєстровано лише 39 спалахів сибірки. Але… це дані тільки по сільськогосподарських тваринах, а тварин, які живуть у лісах, ніхто не перевіряв і не проводив щеплення. Тому будьте вкрай уважні й обережні на природі. Розтин підозрілих туш неприпустимий, тому що доступ кисню веде до утворення спор збудника і забруднює ними навколишнє середовище: землю, воду, тварин і людей. З м’ясом, шкурами, вовною, кістками забитих хворих тварин спори можуть переноситися на тисячі кілометрів. Дикі і домашні тварини, хижі птахи, гризуни також сприяють поширенню збудника.
Інкубаційний період хвороби буває 1–3, рідше до 14 днів. Перебіг хвороби в різних видів тварин різний, але загалом короткий. Смерть при швидкому перебігу настає в перші години. Шкірна форма хвороби (утворення карбункулів) у копитних триває 5–7 днів і менше. У собак вона спричиняє геморагічне запалення шлунка й кишок (супроводжується кров’яним пiнистим проносом), високу температуру і прогресуюче схуднення.
Людина найчастіше захворює карбункульною формою. Заражається при цьому через тріщини, садна та інші поранення шкіри рук, обличчя та інших відкритих частин тіла. При цій формі на місці проникнення бацили утворюється синювато-червоний вузлик, який перетворюється потім на темно-червоний пухирець, що містить червонувату рідину. Через деякий час пухирець лопається, тканини на цьому місці відмирають,а поруч утворюються такі самі вузлики і пухирці. Весь цей процес супроводжується високою температурою. У разі відсутності лікарської допомоги настає загальне зараження крові і смерть.
Але цього можна уникнути, якщо серед мисливців є людина, яка може розпізнати хворобу в загиблої тварини або у впольованої здобичі. Ретельне проведення загальних ветеринарно-санітарних заходів – організація скотомогильників, біотермічних ям, своєчасне знезараження трупів і місць, забруднених бацилою, а також додержання правил особистої гігієни – надійний захист проти спалахів сибірки.
Хочу вас застерегти, навiть якщо ви розiтнули здобич – погляньте одразу на кров, яка вона – чорна чи яскаво-червона, i на селезiнку – вона при сибiрці майже чорна. Якщо таке трапилось, а вашi руки були оголенi, то пiсля пiдтвердження дiагнозу компетентними установами, негайно пройдіть курс антибiотикотерапiї, а от із вашим одягом, на жаль, доведеться розпрощатися, бо спори бацил ще довго можуть перебувати на ньому i спричиняти повторне зараження вас i вашої сiм’ї. Пам‘ятайте про це.
Якщо дивитись територiально на поширення цiєї зарази, то її найменше в гiрських районах: Карпатах та Криму, найбiльше – у Вінницькій, Луганській, Донецькій, Одеській і Хмельницькій областях.
Отже, поiнформований – означає озброєний. Бажаю вам здоров’я!
