05/09/2020
0Як волинські лісівники та науковці єдине в Україні гніздо скопи досліджували.
Гніздо червонокнижного орла скопи дослідили та зафільмували лісівники Черемського природного заповідника та науковці на Волині. Зараз це єдине документально підтверджене гніздо рідкісного орла в Україні!
– Вперше дослідження скопи у нас розпочались ще у 80-х роках минулого століття. Фактично, це було єдине задокументоване місце гніздування червонокнижного орла в Україні. Коли ця територія у 2001 році була офіційно встановлена природним заповідником, дослідження почалися знову. Велике болото, густі непрохідні зарості… Тож червонокнижний птах, який завжди цурається цивілізації, має дуже надійне місце прихистку. Крім того, зовсім поруч розташовані досить великі водойми із рибою – основним харчуванням скопи. Відстань у декілька кілометрів для орла із розмахом крил десь у півтора метри зовсім незначна, – розповідає директор заповідника Віталій Деркач. – Втім, навіть у такій глушині скопа досить полохлива… Бо ми вже фіксували, як вона щоразу переносить своє гніздо далі й далі у самий центр болота. Можливо, раніше десь люди випадково її й потурбували.
Зараз спостерігаємо на території заповідника одного птаха. На вигляд це молодий птах, який постійно мешкає у нас. Більше поки що не бачили. Якщо він будує родинне гніздо, отже, десь може бути й пара? Але за скопою дуже важко спостерігати. Птах літає дуже високо, а оселяється у нетрях, куди людині практично неможливо дістатись. Тому, аби побачити гніздо скопи, нам довелося провести справжню спецоперацію…
«Мрія Сусаніна»…
– Цього року ми вирішили провести спостереження у червні-липні, коли болота дещо підсохли… В інший час туди практично неможливо дістатись. Тоді вже знали, що скопа збудувала гніздо на самій верхівці сухої величезної сосни, заввишки близько 17 метрів, що стоїть у самому центрі трясовини, – розповідає Віталій Деркач. – Тож своїми силами та за допомогою науковців з українського Товариства охорони птахів, які діють у нас за програмою «Дика природа Полісся», вирішили дослідити це гніздо. Зйомки запланували провести за допомогою квадрокоптера. Техніку нам надали у обласному ОУЛМГ. Бо на ту сосну вилізти неможливо. До того ж, головне було не потурбувати орла. Тому зйомки та дослідження вирішили робити вдень. Коли скопа на полюванні…
Це була, дійсно, спецоперація… Бо хоча болото підсохло, рівень води там то по груди, то по шию. Справжня «мрія Сусаніна»… Інколи з єгерями та науковцями провалювались у трясовину… На щастя, не втопились. Ми хотіли максимально наблизитись до сосни, аби запустити квадрокоптер. Знайшли місце, запустили у повітря дрон та зробили більш-менш вдалі фото та відеокадри. Тож ми маємо документально підтверджений факт гніздування скопи в Україні. Це вагомий успіх для подальшого наукового дослідження перебування у нас цього рідкісного птаха.
На жаль, у гнізді, біля нього та біля дерева не було жодних ознак пташенят. Ані пуху та пір’я, ані шкарлупи чи недоїдків… Можливо, пташенята вже вивелись із гнізда та полетіли? До речі, у минулі роки коло гнізда скопи у нашому заповіднику таки виявляли шкаралупу від яєць… Отже, таки виводить у нас потомство.
Задля спостережень за тваринами та ефективної наукової роботи й заходів із охорони природно-заповідної території наші німецькі колеги та партнери вже передали нам чотири камери-фотопастки. Планується передача ще апаратури. Тож ми щиро вдячні їм за вагому та ґрунтовну співпрацю.
Єдиний в Україні родинний дім скопи?
Як каже Віталій Деркач, «волинську» скопу час від час спостерігають на сусідніх із Черемським заповідником територіях:
– Так, її вже бачили на великому та глибокому Білому озері у сусідній Рівненщині. То, мабуть, наш птах. Бо ця територія межує із нами. Тож він літає туди харчуватись. Теоретично скопа може ще гніздуватись в українському Поліссі у басейні річки Прип’ять. Але поки що документальних підтверджень цьому немає. Ми їх не зустрічали. Бо там глухі ліси неподалік білоруської території. Дістатись туди можна лише з дозволу прикордонників… Не кажучи, про якісь наукові дослідження, фото- й відеозйомку. Тож поки що питання залишається відкритим. Перелітні скопи з Росії, Білорусі, Прибалтики, що летять на південь восени, а навесні повертаються додому, часто зупиняються у нас. А от цей наш птах у нас єдиний, – зазначає директор заповідника.
