24/07/2012
0У жовтневому номері «Лісового вісника» під рубрикою «б’ємо на сполох» була надрукована стаття «Дерева помирають стоячи», де піднімалася тема всихання цінних дубових деревостанів у заповідних урочищах. Йшлося про перетин інтересів лісівників та громадськості. Екологи переконують, що урочище Сваловичівська дача потрібно зберігати у такому стані, як зараз, лісівники стверджують, що дерева, яким більше 100 років, відмирають. Пошкоджені насадження стають справжніми розповсюдниками хвороб, які вражають і молоді, повні сили деревця. Відтак пошкоджені дерева треба прибирати. І прибирати вчасно, аби використати хоча б дещо із ураженої деревини. Проте згідно зі статусом заповідності, господарська діяльність на таких об’єктах обмежена. /Предлагаем высказаться М.П./
Ми надіслали запит на ім’я тодішнього міністра екології та природних ресурсів України Миколи Злочевського з проханням роз’яснили ситуацію та допомогти вирішити проблему всихання лісових масивів. Проте жодної відповіді так і не отримали. Зробивши повторний запит, уже на ім’я нинішнього міністра Едуарда Ставицького, все ж отримали такого довгоочікуваного листа за підписом заступника міністра Ігоря Вільдмана.
«Мінприроди розділяє стурбованість у зв’язку з масовим усиханням дубових насаджень на території Полісся, в т. ч. – на території природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ). Для збереження природних лісових комплексів необхідне проведення цілого ряду заходів, включаючи санітарно-оздоровчі, в т. ч. – санітарні рубки.
Водночас автор статті не зовсім правильно пов’язує проблему незадовільного санітарного стану насаджень із доцільністю збереження лісових масивів на територіях та об’єктах ПЗФ, зокрема заповідних урочищ, пропагуючи термінове проведення рубок, не враховуючи специфіку та режимність територій ПЗФ, тобто ставиться під сумнів доцільність їхнього існування.
Проведення санітарно-оздоровчих заходів на територіях ПЗФ як необхідних для збереження лісових екосистем, передбачені Положеннями про об’єкти та території ПЗФ або Охоронними зобов’язаннями. Водночас проведення цих заходів можливе за умови виконання вимог статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд» (далі – Закон), згідно з якою спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу.
Зокрема в Положенні про національний природний парк «Прип’ять-Стохід» (на території парку розміщене урочище Сваловичівська Дача), затвердженому наказом Мінприроди від 08.10.2007 р. № 514, передбачено проведення санітарних заходів відповідно до Проекту організації території парку (далі – Проект), а у разі термінової необхідності за клопотанням науково-технічної ради парку, з дозволу Мінприроди, можуть проводитися заходи, в т. ч. – санітарні рубки, пов’язані з ліквідацією осередків шкідників та хвороб, не передбачені Проектом.
Що стосується заповідного урочища місцевого значення Цуманська Пуща, то режимом території (Охоронне зобов’язання від 16.05.2005 р. № 10, зареєстроване Державним управлінням екології та природних ресурсів у Волинській області), природокористувачу дозволена господарська діяльність лише в межах встановленого ліміту у відповідності з дозволом на спеціальне використання.
Проте державні лісогосподарські підприємства Волинської області порушують вимоги Закону, проводячи санітарні рубки на території ПЗФ без встановлення відповідних лімітів та відповідного дозволу. Процедура встановлення лімітів вимагає наявність відповідних наукових обґрунтувань, підготовлених спеціалізованими науковими установами, в яких були б передбачені способи та методи проведення запроектованих заходів та їхній вплив на збереження природних комплексів на територіях ПЗФ.
Збереження природних комплексів на території ПЗФ включає в себе також такий важливий елемент, як наявність певної кількості сухостійної деревини, що передбачено Проектом. Наявність старих дерев і мертвої деревини (природного відпаду у формі сухостою чи валежника) є обо’язковою ознакою природної лісової екосистеми. Старі дерева і мертва деревина, насамперед –крупномірна, є в певній кількості необхідним незамінним середовищем існування значної (до 30%), передусім раритетної, компоненти природної лісової біоти. Крім того, відповідно до вимог наказу Державного комітету лісового господарства від 22.11.2010 р. № 403, при відведенні лісосічного фонду, включаючи санітарні рубки, цінні та рідкісні дерева, занесені до Червоної книги України, плюсові дерева, насінники або їхні групи, дерева з наявністю дупел та гнізд птахів не підлягають вирубуванню і залишаються на лісосіках із занесенням їх до польової перелікової відомості та подальшим внесенням до лісорубного квитка як такі, що не підлягають вирубуванню. Але державні лісогосподарські підприємства практично ігнорують ці надзвичайно важливі складові лісових природних комплексів, не приділяючи цьому належної уваги.
Зважаючи на викладене, прошу в подальшому при підготовці проблемних матеріалів щодо ведення лісового господарства в межах територій та об’єктів ПЗФ враховувати вимоги Закону України «Про природно-заповідний фонд», інших чинних нормативних актів, які визначають правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів, а також вимоги Проектів організації території, Положення про території та об’єкти ПЗФ, які визначають режим територій природно-заповідного фонду».
З листа бачимо, що все відбувається природним чином. Тобто дерева, які масово всихають у заповідному фонді, згідно зі статусом території, на якій ростуть, мають на це так би мовити повне право. А те, що заповідна місцина перетворюється на мертву і страшну лісову казку, де, піднімаючи очі вище кущика, бачиш сухе гілля – нормальний природний процес. Як колись зауважила одна з моїх колег, із такого дерева й хреста не витешеш. І вона права. Дерева, які своїми сухостоями підпирають небо, наче самі перебувають на кладовищі надій на життя. Як на мене, зберігати природу – це аж ніяк не давати їй загинути. Зберігання передбачає вивчення проблеми і її знешкодження. Легше за все розповідати про те, що хтось неправий, бо піднімає цю тему. Треба подивитися глибше. Науковці мають працювати на місцях. Із Києва важко роздивитися всю Україну. Тим більше політика уряду сьогодні націлена на збереження екологічного різноманіття, збільшення лісових масивів та озеленення країни.
Оксана ЧУРИЛО
«Лісовий вісник» №7 (10)
