23/07/2012
0Так іще називають ботанічний заказник загальнодержавного значення «Воротнів», що розташувався за 17 км від обласного центру Волині. Повітря тут таке свіже, що від його чистоти починаєш п’яніти, краса – словами й фотографіями не передати. То – шматочок земного раю, де забуваєш про всі негаразди і лікуєшся цілющою миттю…
Ботанічний заказник площею 600 гектарів створили у серпні 1978 року. Тут починається Волино-Подільська височина. Тому місцевість достатньо рельєфна – є навіть ухили до 45 градусів. Цікаво, що у 1956 році у селі Воротнів відбувалися зйомки фільму «Сліпий музикант», де не оминули кадрів із цією зеленою розкішшю.
– Заказник унікальний тим, що на його території переважають дубово-грабові насадження, з домішкою сосни, берези, ялини, осики, вільхи, – розповідає лісничий Воротнівського лісництва Віктор Романюк.
Сьогодні більшість дубів на цій території мають вік понад 110 років, а деякі навіть сягають 170 літ.
– При в’їзді у заказник росте дуб-старожил 10 метрів в обхваті, якому приблизно 240 років, – додає Віктор Сергійович.
А й справді: природа тут – особлива. Свого часу сюди були завезені дерева з Київського дендропарку, Закарпаття, Австрії, Поль¬щі, Німеччини і навіть Північної Америки. Сьо¬го¬дні тут росте близько 900 видів трав’я-нистих рослин, серед яких є рідкісні, занесені до Червоної книги: любка зеленоколірна, зозулині черевички справжні, вовчі ягоди пахучі, во¬роняче око, астранція велика. Останній вид, до речі, рідкісний для рівнини. Тваринний світ – не менш різноманітний: червонокнижні борсук, лелека чорний, сорокопуд сірий, дятел сірий, середній і великий. Водяться також лисиці, зайці.
Особливий Воротнівський заказник ще й через те, що розміщується на межі лісостепової зони та зони мішаних лісів. Таким чином флора і фауна поєднує в собі представників двох зон: Полісся та лісостепу.
– У Воротнівському заказнику не можна проводити рубки головного користування, прохідні рубки, – зазначає тоді ще головний лісничий ДП «Ківерцівське ЛГ» Тетяна Неводнічик. – Ми проводимо лише очистки лісу від захаращення, вибіркові санітарні рубки. Тут також заборонено збирати гриби, ягоди, заготовляти лікарські рослини. Бо там, де ступає нога людини, місцини витоптуються.
На цьому родзинки не завершуються. У Вортнівському лісі заховався колодязь із джерелом, яке в народі називають Холодною криницею. Існує цікава історія, як у давнину мешканці села хотіли виміряти глибину джерела, прив’язавши до найдовшої 30-метрової мотузки камінь. І що ви думаєте? Плескоту води об камінь так і не почули…
З Холодної криниці витікає річка Зеленка, підживлюючи каскад із п’яти штучно створених ставків, які доповнюють цю красу та багатство краєвидів.
До речі, на цій території майже немає комарів, хоча одного-двох спритників побачити таки вдалося. Коли йдеш розлогою алеєю ялин, що вишикувалася біля одного зі ставків, під ногами розповзається в різні боки щось чорне і маленьке. Мабуть, то павуки чи якісь комахи. Приглядаємося ближче – жаби, такі мініатюрні, завбільшки з ніготь! Страшно ступити зайвий крок, щоби не втрутитись у їхні жаб’ячі справи…
Свого часу маленьку Швейцарію відвідували такі відомі постаті, як Едіта П’єха, Людмила Зикіна, партизанський генерал Федоров, а також радянські космонавти й американські діячі.
Тетяна САСЮК
Фото автора
Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник» (липень 2012 №7/10)
