БДЖОЛИНИЙ РАЙ НА БОЛОТІ

Чотири роки тому двоє ентузіастів із Рожищ — Юрій Момот та Костянтин Бальбуза — задумали влаштувати пасіку. Нічого незвичайного у цьому немає, хіба у нас мало бджолярів? Але ця пасіка розташовувалася на околиці міста, а мед бджоли могли збирати хіба… на болоті… Величезна заплава Стиру, що обіймає цю місцину, була всуціль заросла очеретами та лозами…

Почали з того, що у 2009 році взяли в оренду болото — 289 гектарів, — розповідає Юрій Момот. — До нас долучилися Валентин Глушко та Анатолій Волощук. З історичної літератури відомо, що саме тут, на болоті, за царизму жили німці. Вони купували найдешевші землі і самі осушували їх. Ми вирішили повторити це, познаходили сліди давніх каналів, викопаних вручну. Тоді взяли в руки лопати і також вручну почали копати канаву метр на метр і довжиною півтора кілометри.

Так осушили спочатку 60 гектарів болота, потім залучили техніку, і болото все зменшувалося, а луки збільшувалися. Понад Стиром тягнеться природоохоронна зона, тож там каналів не копали. Витримали усі вимоги і меліоративну систему замкнули у невеличку річку Прудник. Ніде правди діти, в інших районах ще чимало закинутих меліоративних каналів та гідроспоруд. І поки вони й далі занепадають, у Рожищах створили меліоративну систему з нуля. Відтак очерет зник, лози вирубали і у заплаві утворилися луки. Їх створювали не просто так, а для того, щоб мати медоноси для пасіки. Адже хлопці cтворили Товариство бджолярів Рожищенського району «Бджолиний рай» (голова — Юрій Момот, секретар — Валентин Глушко).

Разом з Юрієм та Валентином ідемо до Стиру. Навколо розгортається просто-таки квітчастий килим. Здавалося б, нічого цікавого. Але Юрій провів тут справжню екскурсію. Він підходить до чергової квітки, із захопленням розповідає її властивості, медоносність. Ось волошка лучна, поруч сідач коноплевий (ця рослина росте тільки на осушених землях і одразу додамо, що, попри спорідненість з коноплею, жодних наркотичних властивостей не має), живокіст, м'ята, меліса.

— Погляньте, це — вероніка довголиста, добрий медонос, — Юрій підходить до рослини з синіми квітками. — З гектара може дати 350-400 кілограмів меду, цвіте два з половиною — три місяці, тобто ціле літо. Дивіться, всенькі луки навколо у ній — у вероніці довголистій. Ви не зможете осягнути все, бо треба бінокль. Навкруги було болото, а тепер на осушених землях ростуть медоноси.
Далі зупиняємося біля буквиці лікарської, плакуна верболистого тощо. Підходимо до чергового рову, берег якого всіяний будяками. Насправді, це його родич — головатень круглоголовий, культурна рослина, яку у молодому віці використовують на силос для худоби. Також чудовий медонос, від нього йде тонкий медовий запах. Юрій Момот акцентує увагу на бджолах, що раз у раз сідають на кулеподібні голови (так ось звідки назва!), хоча погода похмура і на інших квітах крилатих трудівниць немає. Як з'ясувалося, головатень тут виріс не випадково. Його посадили Юрій з товаришами! І це був тільки початок нашим здивуванням.
Затим повертаємо в інший бік. Виходимо на підвищення, де колись була садиба німецьких колоністів. Нині тут невеликий шматок поля. Виходимо на вал часів Першої світової війни. Його насипали спеціально для облаштування лінії оборони вздовж Стиру. На цьому боці стояли російські війська, а на протилежному — німецькі. Вздовж росте ряд молоденьких лип, верба козяча, акація. Адже й дерев хлопці посадили чимало: кількість саджанців вимірюється тисячами. Хоча акація цвістиме лише через п'ять-сім років, а липа — через двадцять п'ять. «Так сталося, що наші діди не насадили нам лип, — каже Валентин Глушко, — то хоч нашим внукам або комусь іншому будуть медоносити. Може, скажуть, що недарма ми працювали». Відтак підходимо до цікавої рослини з лапатим листям. Це ваточник сирійський, прекрасний медонос. Колись німці-колоністи спеціально його садили поблизу своїх осель.

— З квітня засаджено 45 гектарів ваточником сирійським. Замітьте, засаджено вручну, а не засіяно, — розповідає Валентин Глушко.— Для посадки довелося накопати не один віз корінців. По всій околиці шукали місця, де росте ваточник. Вісім-дев'ять чоловік працювали два місяці. Треба сказати, що нам в роботі сприяє влада. Школярі допомагали садити ваточник, із районного центру зайнятості направляли робітників для вирубування лози.

Нахиляюся до рожевого дрібного цвіту: звідти йде медово-бузковий запах. Тим часом Юрій Момот зриває рослину з пишними біло-жовтими суцвіттями. Лабазник (інша назва — гадючник в'язолистий) не є добрим медоносом, але відмінний пилконос. «Понюхайте, як пахне: «Шанель №5», — співрозмовник простягає мені суцвіття. Думаю, й насправді цей м'який ніжно-цікавий запах прикрасив би жінку не гірше відомого французького бренду. Чомусь погано прийнявся лофант анісовий — за властивостями женьшень номер два. Проте поодинокі стебла лофанта таки є.

Як стверджує Юрій, на цих луках у заплаві Стиру росте 80 відсотків трав, які значаться в енциклопедії лікарських рослин. І йому важко не повірити. З весни до осені луки квітують, тож бджоли постійно мають взяток на місці — справжній тобі бджолиний рай. На цей раз без лапок. Ще важче сприйняти те, що тут кілька років тому було болото. Проте медоносні луки — доконаний факт. Фактично, це показовий приклад, як можна окультурити болото. Можна ще багато розповідати, бо оглядини луків тривали близько години, рослин — прірва, а співрозмовники трапилися знаючі і цікаві. Та довелося таки повертатися до пасіки.

Вона розташована біля підніжжя пагорба. Аби підвищити рівень грунту, свого часу довелося завезти двадцять вантажівок землі. Рядами стоять пронумеровані (щоб знати, де яка бджолина сім'я) вулики. Треба сказати, що вони оригінальної конструкції. Ще школярем Юрій Момот займався бджолярством, але коли пішов служити в армію, пасіку збули. Фельдшер за професією, він має і педагогічну освіту, викладав в технікумі. Після скорочення «пішов на свій хліб» — став підприємцем. А чотири роки тому вирішив знову прилучитися до пасічникування.

Вулика Юрій вирішив зробити власної конструкції. Він більший, аніж звичайний, має подвійні стінки, утеплений пінопластом. Шар фольги додатково захищає від втрат тепла. Вулик вміщає 14 великих рамок (в перерахунку на звичайні — 31 рамку). Знизу є висувна шухляда, завдяки якій хатку для бджіл можна швидко очистити та провітрювати у спекотну погоду. Пасічник стверджує, що бджолина сім'я у такому вулику розвивається швидше, бо немає втрат тепла. Одна рамка вміщає до восьми кілограмів меду. Недавно вилетів рій, який заважив близько чотирьох кілограмів. А оскільки навколо немає ні промислових підприємств, ні сільськогосподарського виробництва, то можна сказати, що пасіка розміщена в екологічно чистому місці. І мед зібраний на різнотрав'ї насправді цілющий.

Головний урок, який можна винести із організації роботи «Бджолиного раю» — багато можна зробити власними руками. Просто треба не чекати, поки хтось щось зробить для тебе, а братися до роботи. Як четверо рожищенських хлопців, котрі шлях до «Бджолиного раю» почали із копання каналів вручну.

ЗА ТРИ РОКИ ПОСАДЖЕНО В ЗАПЛАВІ СТИРУ
– 3,4 тисячі саджанців акації білої;
– тисячу дерев липи;
– 450 саджанців верби білої;
– 3,5 тисячі — верби козячої;
– тисячу саджанців верби тритичинкової;
– 500 кленів;
– близько тисячі саджанців калини та черемхи;
– 800 кущів сніжноягідника.

МЕДОНОСНІСТЬ ДЕЯКИХ ТРАВ
– волошка лучна — 200 кг/га;
– сідач конопляний — 150 кг/га;
– вероніка довголиста — 350-400 кг/га;
– плакун верболистий — 350-420 кг/га;
– головатень шароголовий — 1000-1200 кг/га;
– ваточник сирійський — 1000 кг/га.