19/07/2012
0Крайне важную, а для лесников – больную, тему поднимают авторы статьи. В комментариях на Украинском лесоводе, существующую систему определения ущерба (№666-1) и вообще наказаний на лесные нарушения уже давно называют "дебилизмом". Вот только, как назвать её авторов? Почему они молчат? М.П.
Дзвінок із Закарпаття: невідомі геть «очистили» колись порослий лісом схил гори. Лист з Харківщини: вирізали вільхи на болоті, причому – у заказнику. А назавтра і на власні очі бачимо, як падають здоровенні сосни в бору під Києвом, там, де стільки років радували нас ожинники та суничники, де лисички привітно виглядали з-під товстої шапки глиці.
А за офіційними даними – все гаразд. Так, визнають державні органи різних масштабів та ґатунків, – ліс рубають, бо він же часто саме для того і висаджується – щоб отримати ділову деревину або дрова, які зігріють селянина холодного зимового вечора. За даними Держлісоагенції, браконьєри примудряються спиляти лише якихось 0,2% від щорічного загальнодержавного обсягу лісозаготівель. От дивина! У сусідній Росії офіційно визнається, що браконьєри відкушують шматок куди товщий: від 5 до 15% – різні відомства називають різні відсотки. Може, і у наших чиновників цифри відрізняються?
Цілий рік ми «бомбили» запитами прокуратури кількох областей, міліцейське відомство, навіть СБУ. На частину запитів відповідей так і не дочекалися. Хтось таки відповів, але чіткої картини ніхто не описав. А часто не описав навіть і нечіткої – відписки, відписки, відписки.
Про «санітарів» і санітарні рубки
Не дають ці відомства й інформації про те, наскільки ефективною є українська система виявлення лісопорушень і покарань за них. Трохи відвертішими правоохоронці стають у живому спілкуванні. Так, на семінарі, який для лісників і правоохоронців організувала ще три роки тому на Івано-Франківщині міжнародна програма ФЛЕГ, прозвучали вбивчі дані: з тисячі протоколів про лісопорушення до суду доходить лише сотня. А далі з цієї сотні розглянутих справ покарання призначається лише у десяти випадках – решта справ «розвалюється» з різних причин. Одна з яких – недосконале законодавство.
Ось що думає голова громадської організації «Бюро екологічних розслідувань» Дмитро Скрильников: «У першу чергу Україна потребує як вдосконалення законодавства, так і вдосконалення системи збору даних щодо незаконних рубок. Українська статистика рахує тільки той незначний відсоток порушень, які скоїли громадяни, рубаючи дерева для власних потреб або для дрібного заробітку».
А ось незаконні рубки, скоєні під прикриттям самих лісівників або міліції, до такої статистики не потрапляють. Часто такі рубки проводяться під виглядом так званих «санітарних»: в документах записується необхідність рятувати ліс від шкідників або що він усихає тощо. А насправді рубають здорові, найкращі дерева, з яких потім виходять аж ніяк не дрова, а високоякісний пиловочник. На таких махінаціях отримується колосальний надприбуток, особливо коли деревину вивозять за межі країни. Експорт, як правило, здійснюється малими компаніями та приватними підприємцями, яких важко контролювати. Внаслідок незаконного переміщення деревини через кордон втрати державних лісогосподарських підприємств становлять 0,5 млрд грн (близько 46 млн євро) щороку.
Поліпшити ситуацію можна лише докорінно переписавши правила рубок. Сьогодні ці правила «розкидані» по десятку законодавчих актів та відомчих документів, причому одні часто суперечать іншим. От на цих суперечках і грають порушники.
«Боротьба з бідняком»
Свою точку зору на ситуацію з притягненням лісопорушників до відповідальності має й консультант Світового банку (програма ENPI-FLEG) Олег Сторчоус. Він нагадує, що за незаконні рубки порушника можна притягти до адміністративної, кримінальної та цивільно-правової відповідальності. Аналіз слідчої та судової практики лісопорушень показує, що кримінальна відповідальність найчастіше у нас застосовується не до тих, хто скоїв масштабні крадіжки, а до винуватців дрібних порушень, тих, хто зрубав пару сухостоїв на дрова, тополю на жердину тощо. Таку практику навіть між собою лісники та міліціонери називають «боротьбою з бідняком».
А ми додамо від себе, що там, де ліс крадеться вагонами, немає навіть штрафів. Практика застосування покарань за ці злочини недосконала через прогалини у законодавчому та науковому визначенні самого поняття «незаконна рубка», відсутність кримінальної відповідальності за придбання нелегальної деревини, складність доведення таких фактів. Та і хто буде доводити, якщо такі оборудки неможливі без участі тих самих лісових та міліційних чиновників.
«Бригада»
Є ще так звані «бригади» – групи злочинців, які валять ліс сучасними бензопилами, вивозять його потужною технікою, збувають крадене на «ліві» пилорами. Це, так би мовити, щось середнє між селянином, який зрізав кілька дерев для власних потреб, і великими крадіжками з використанням службового становища.
Часто для боротьби з «бригадами» не вистачає кваліфікованих фахівців серед лісівників, працівники лісової охорони не знають, як правильно затримати порушника, як правильно скласти протокол тощо. А одна не там поставлена кома – і адвокат легко «витягує» порушника з халепи. Не варто забувати й того, що Адмінкодекс відчутно застарів, деякі статті його не змінювались вже понад чверть віку!
Заважає боротьбі з браконьєрством і погана взаємодія між відомствами. Лісове браконьєрство часто не має для міліції першочергового значення, тому вона й нехтує фактами незаконних рубок, не порушує кримінальних справ. Особливо складно змусити міліцію працювати, якщо злочинців не вдалося спіймати на гарячому. Домогтися проведення нормального слідства у таких випадках – це ціла епопея. Внаслідок такої «співпраці» буває, що й лісова охорона сама не фіксує самовільних рубок, якщо не вдається виявити їх винуватців, розуміючи, що такі справи безперспективні. Така взаємна недовіра не йде на користь подоланню лісової злочинності.
Про постанови з суперечливими наслідками
Окремого обговорення варті питання цивільно-правової відповідальності за незаконні рубки – коли порушник повинен, окрім передбаченого адміністративного або кримінального покарання, відшкодувати збитки, завдані лісу. Тут теж немає ні ладу, ні елементарної логіки. Зокрема, потребують кардинального перегляду постанови, якими затверджено розміри такс за незаконні рубки дерев. Нині чинними є чотири документи: перші три прийнято наприкінці 1990-х, остання – постанова № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» запроваджена 2008 року, вона змінила іншу, аналогічну, прийняту ще 1996 року.
«Розмір завданої шкоди згідно з цими документами, – каже Олег Сторчоус, – визначається шляхом замірів діаметру пня зрубаного дерева. На кожний діаметр встановлено свою таксу. При цьому розмір шкоди розраховується без урахування породи дерев (і для «дров'яної» тополі, і для дуба, деревина якого коштує майже тисячу доларів за кубометр, такси однакові – авт.). Не враховується також категорія лісу, де було вчинено незаконну рубку. Як наслідок, розмір шкоди за незаконну рубку звичайної верби біля річки у два з половиною рази більший за шкоду від незаконної рубки реліктового дерева у заповіднику. Офіційна статистика твердить, що до реального впливу на порушників підвищення такс не призвело, навпаки сума відшкодувань зменшилася».
Постанова №665 зробила усіх лісників лісопорушниками. Адже за існуючого технологічного оснащення наших лісгоспів неможливо зрубати дерево, не пошкодивши при цьому якесь із сусідніх. А за кожне таке пошкодження за постановою №665 належить заплатити чималу суму відшкодувань. Хоча і зрубане, і пошкоджене дерево на балансі усе того ж лісгоспу – хай би лісники самі вирішували, як ту шкоду самим же собі й зменшити. Але Держекоінспекція не хоче зважати на те, що лісгосп і так зазнав збитків від того, що одне дерево впало на інше. Інспектор «накручує» ще й купу збитків. Через дію постанови №665 наші лісогосподарські підприємства по суті поставлено «на межу фолу», коли лісгоспу може бути нараховано сотні тисяч гривень штрафних санкцій. Наприклад, торік екологічна інспекція Київської області звернулася з позовом до одного з лісогосподарств з вимогами сплатити десять з половиною мільйонів гривень (!) за нібито незаконну рубку, обраховану за вказаною постановою. Позовні вимоги не було задоволено через необґрунтованість, але сам факт!
«На часі прийняття нового документу. Існуючі такси за незаконні рубки та розміри майнової відповідальності за лісопорушення потрібно узгодити з економічними реаліями життя та екологічною цінністю дерев», – каже Олег Сторчоус.
І насамкінець додамо, що законодавчі зміни мають бути такими, щоб повернулося розуміння лісу як екосистеми, щоб до нього не ставилися лише як до складу «майбутньої дошки». Потрібно бачити ліс як організм – як це роблять у Європі. Отож потрібно гармонізувати українське законодавство з європейським. Оце і був би один з тих кроків України до європейської спільноти, про які так багато говорять наші владці. Говорять, але ніяк не зроблять. Мабуть, ми вибрали не ту владу. Що ж, пора виправляти помилки.
Фото Валерія ЛОВЧИНОВСЬКОГО
«Селянська правда», №80, 12 ЛИПНЯ 2012
