Смертельна хвороба

Трихінельоз та його наслідки.

Відкриття сезону полювання на Буковині на парнокопитних диких тварин – це значна подія. До неї готувались і в Глибоцькому районі. Було проведено епізоотичне обстеження мисливських угідь, а з мисливцями проведено навчання з питаннь післязабійної ветеринарно санітарної експертизи туш відстріляних тварин та використання під час полювання собак. Однак без пригод не обійшлося…

Наприкінці листопада група мисливців із 17 осіб уполювали дикого кабана на території мисливських угідь Валя-Кузьмінського лісництва цього району. В гаражному приміщенні с. Тарашани розібрали тушу, розділили її між учасниками полювання, а залишки м’яса згодовували свійським тваринам. Через два дні єгер цього лісництва пробу (ніжки діафрагми) доставив до державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи у смт Глибока для дослідження на трихінельоз. Компресорним методом трихінелоскопії в одному зі зрізів виявлено личинку трихінели (Trichinella spiralis). Упродовж двох годин діагноз було підтверджено регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини.

Під час проведення епізо­отичного розслідування стало відомо, що м’ясо вживали 36 осіб. Отож вони наразилися на небезпеку інфікування трихінельозом.

Рішенням державної надзвичайної протиепідемічної комісії при Глибоцькій районній державній адміністрації мисливські угіддя Валя-Кузьмінського лісництва Глибоцького району оголошено неблагополучними з причини трихінельозу, на них накладено карантин і затверджено план заходів щодо ліквідації осередку захворювання. На їх виконання у неблагополучному пункті проводять комплекс протиепідемічних, протиепізоотичних заходів, спрямованих на запобігання небезпечній хворобі, адже на території цього лісництва нараховується 200 борсуків, 120 лисиць, 75 диких свиней, 10 вовків.

Варто зазаначити, що в області не виявляли трихінельозу протягом 50 років. Проте за останні три роки виявлено 3 випадки захворювання: в Кельменецькому (2) та Глибоцькому районах (1). Вірогідне джерело інфекції – міграція диких кабанів із межуючих областей, Республіки Молдови та Румунії, в яких реєструється це захворювання.

Слід наголосити, що трихінельоз – це гостре чи хронічне захворювання тварин, збудником якого є живородна нематода роду Trichinella. Статевозрілі гельмінти паразитують у кишечнику тварин і людей, а личинкова стадія у поперечно-посмугованих м’язах. Сприйнятливі до захворювання свині, коні, собаки, коти, дикі кабани, ведмеді, вовки, лисиці, борсуки, пацюки, миші та інші всеїдні та м’ясоїдні ссавці, а також люди. За характером епідеміологічних спалахів (масовість, раптовість) захворювання схоже на інфекційні хвороби (ВРЗ, дизентерія, тиф, туляремія), а за перебігом і рівнем смертності у випадках інтенсивного зараження не має собі рівних.

Перебіг хвороби залежить від кількості личинок трихінел, які потрапили в організм з ураженим м’ясом.

У людей початок захворювання характеризується розладами функцій травного каналу: нудота, блювання, відсутність апетиту, болі в животі, запор, що змінюється проносом, іноді з домішками крові. З’являється лихоманка, головний біль, запаморочення, відзначається підвищена еозинофілія, температура може досягати 40° С. Такий стан триває в середньому 7–8 днів і збігається з розвитком трихінел у кишечнику.

Трихінели стійкі до дії несприятливих чинників. За температури +12° С зберігають життєдіяльність близько 2-х місяців, +15–20° С – 20 днів. У солоній і копченій шинці можуть жити понад 1 рік. Під час варіння шматка м`яса завтовшки 8 см трихінела гине лише через 2–2,5 години. Основним джерелом зараження трихінельозом є свинина, а також м’ясо диких кабанів, ведмедів.

Людина найчастіше заражається трихінельозом, коли вживає недостатньо термічно оброб­лене м’ясо.

Тварини заражаються, коли з’їдають інвазовані личинками трихінел продукти забою свиней (обрізки, кухонні відходи, субпродукти), тушки хутрових звірів, а також інвазовані трупи собак, котів, пацюків. Життєздатність м’язових трихінел зберігається у тварин роками, в людини – понад 25 років.

До прижиттєвих методів діагностики належить метод імуноферментного аналізу та експрес-тести «Епіскрін АВ трихінельоз.Набір для виявлення антитіл до Trichinella spirallis», що рекомендовані для використанні на полюваннях мисливцями.

В основі профілактики трихінельозу лежить розрив ланцюга «свиня, деякі дикі тварини – людина» Величезне значення в роз’єднанні такого ланцюга має особиста профілактика захворювання людини. Роз’яснювальна робота повинна забезпечити людей знаннями про цю небезпечну хворобу, особливо про шляхи і джерела зараження, заходи особистої та громадської профілактики. Певна частина населення порушує закон про обов’язкове дослідження свинини на трихінельоз, цьому також сприяє неурегульованість юридичної відповідальності за порушення закону про обов’язкову трихінельоскопію. До комплексу заходів, передбачених чинною Інструкцією входить:

• ♦ обов’язкова 100% ве­те­ри­нар­но-санітарна експертиза свинини, м’яса диких кабанів, ведмедів, борсуків;
• ♦ контроль за перевезенням свиней із неблагополучних щодо трихінельозу господарств;
• ♦ заборона безконтрольного подвірного забою свиней і продажу м’яса на стихійних ринках;
• ♦ обов’язкова доставка (подвірними забійниками тварин) в установу ветеринарної медицини, яка обслуговує цю зону, ніжок діафрагми, язика або міжреберних м’язів для дослідження на трихінельоз;
• ♦ заборона використання незнезаражених відходів забою та субпродуктів ІІ категорії в корм свиням;
• ♦ введення карантину в неблагополучних щодо трихінельозу господарствах;
• ♦ оголошення неблагополучного пункту оздоровленим, якщо протягом 3-х років не виявлено випадків захворювання та виконано в повному обсязі комплексний план ліквідації осередку;
• ♦ організація широкої са­ні­тар­но-просвітницької роботи з використанням усіх форм пропаганди (лекції, бесіди, виступи по радіо, телебаченню, в пресі, випуск листівок, пам’яток, бюлетенів).