Про користь від «невластивих» функцій.

Положення, яке утвердилося в останньому десятилітті в галузі, що лісівники повинні займатися лише притаманною для них діяльністю – вирощуванням лісу та його охороною, одразу сприйнялося колективом Соснівського лісгоспу, що на Рівненщині, зі схваленням. Вбачаючи у такому підході величезні перспективи щодо організації праці, діяльність у напрямку його реалізації широко розгорнув досвідчений керівник, який очолював це підприємство впродовж 18 років, Петро Белюшко. Та в березні позаминулого року, в зв’язку з виходом його на пенсію, підприємство очолив молодий директор Олександр Прохор, який продовжив організаційні перетворення в роботі колективу, розпочаті попередником. Лісгосп стовідсотково перейшов на заготівлі деревини найманими бригадами, завдяки чому одразу скоротилися витрати на отримання кубометра деревини. Та й відпала потреба думати про пальне, запчастини для техніки, бо все це стало клопотами заготівельних виробничих підрозділів. Якщо додати, що на підприємстві, крім того, розмежували роботу з відведення лісосік, окремі контрольні функції, то положення, яке спові­дується верхніми ешелонами управління галуззю щодо кола діяльності колективів лісгоспів, набрало тут реального змісту. Успішно освоювалися лісосіки головного користування, заготовлена деревина реалізувалася, чітко проводилися роботи з лісовідновлення на зрубах та догляду за культурами, створювалися нові насадження – усе злагоджено, відповідно до планів. Намітилося і зростання ефективності виробництва, поліпшувалася і далі якість виконуваних робіт, що відкрило можливості значно підвищувати заробітну платню трудівникам. Усім членам колективу стало вигідно добре трудитися, адже від загальних підсумкових результатів залежить рівень оплати праці кожного члена колективу. Як мовиться, тільки працюй і радій здобуткам.

Та раптом уся ця останніми роками налагоджена гармонія порушується: через поширення в соснових лісах верхівкового короїда та інших шкідників, що стали наслідком природних аномалій, чітко розроблені плани летять шкереберть. Де вже тут до них, коли нікому не відомо, які площі завтра уразять шкідники і їх потрібно буде вирубувати.

Звичайно, соснівські лісівники, як і трудівники інших підприємств галузі, одразу розгорнули боротьбу з цією наругою і такі заходи продовжуються і нині. Ушкоджені дерева доводиться забирати як вибірковими, так і суцільними рубками, оперативно проводячи лісовідновлення на зрубах більш стійкими проти шкідників лісу породами. Але ж при цьому нагромаджувалася і нагромаджується значна кількість непередбачуваної низькосортної деревини. Де ж дівати її, коли традиційні споживачі беруть тільки сировину відповідно до укладених угод. Потрібно було шукати вихід із такої ситуації. І молодий керівник не розгубився. Так, в орендованому в підприємця цеху з переробки деревини, що розташований на території нижнього складу лісгоспу, швидкими темпами налагодили тризмінну роботи. У цьому цеху пішла в переробку низькотоварна деревина, значну частину якої заготовляли на площах, уражених верхівковим короїдом та іншими шкідниками лісу, і за рахунок збільшення додаткової вартості продукції реалізовували її не як сировину, а як заготовки. У цьому цеху мали також можливість від частково пошкоджених кругляків забирати нижні частини, які йшли на пиловник, тобто таким чином за вартістю ця сировина зрівнювалася з якісною деревиною.

Крім того, вже у перші місяці після призначення нового керівника, в лісгоспі для потреб деревопереробки розгорнули за кошти підприємства реконструкцію та ремонт виробничого приміщення, яке не використовувалося, а також будівництво нового цеху. І вже в лютому 2019 року і реконструйований, і новий цехи були запущені в експлуатацію. Для оснащення цехів закупили деревообробного обладнання на суму понад 9 мільйонів гривень. Для роботи на виробництві запросили випускників Соснівського будівельного профтехучилища, а також набрали молодь, до навчання якої залучили викладачів одного із рівненських профільних навчальних закладів. Нині в деревопереробці лісгоспу працює 118 працівників, з яких 33 – в новозбудованому цеху, де встановлено автоматичну лінію «Скайвуд», на якій виконується весь комплекс виробничих операцій. Колектив цього підрозділу трудиться в три зміни.

Як злагоджений механізм під керівництвом начальника цеху Олександра Оніщука, старшого майстра Андрія Пивоварчука, майстра зміни Валентина Кота, бригадира зміни Володимира Трофимчука працює увесь колектив. За минулий рік цехами переробки реалізовано продукції на 92 мільйони гривень, що дорівнює 52% від загального обсягу реалізації усього лісгоспу. Тільки в новому цеху за місяць переробляється 3150 кубометрів лісосировини, а це – 70% в обсязі усієї переробки. Тут виготовляється до десятка видів виробів, зокрема, і меблевий щит, що користується значним попитом.

«А як же з положенням, що переробка деревини, то не справа лісівників?», – крутилося на язиці запитання, коли розмовляв із директором. Правда, його Олександрові Васильовичу так і не задав. Адже навіщо запитувати про те, що і так зрозуміло? Якщо судити за його діями, то не важко збагнути, що правильними молодий директор вважає ті підходи, що за сьогоднішніх умов дають можливість долати виклики часу, приносять прибутки й не шкодять, а навпаки допомагають зберігати й вирощувати високопродуктивні насадження. А саме така віддача намітилася з перших днів роботи новозбудованого лісгоспом цеху.

– Фактично ми нині не проводимо рубок головного користування на ділянках, які не уражені шкідником, – розповідає директор лісгоспу Олександр Прохор. – І все одно нагромаджується позапланова деревина. Та завдяки роботи цеху не тільки поменшало проблем щодо її збуту, а й виготовляємо продукцію з низькопробної сировини, яку реалізуємо за вигідними цінами.

До речі, на Рівненщині є приклади успішної роботи в лісгоспах ще кількох деревопереробних цехів, зокрема, у Клесівському лісгоспі. Характерним для цього лісівничого колективу є те, що поки в державі лише ведуться розмови про переробку деревини, а тут уже щорічно це роблять десятками тисяч кубометрів. У своєму розвитку підприємство постійно модернізується, поповнюється новими сучасними технологічними лініями, різною технікою, обладнанням. Тут випускається продукція, що користується попитом як у нашій країні, так і за кордоном. Та важливим є ще й те, що в цьому цеху переробка базується на безвідходному виробництві. Наприклад, для виготовлення соснового столярного щита та заготовок для огорож використовується низькотоварна деревина, аж до найтонших гіллячок. І цю продукцію реалізовують за цінами, які відповідають виробам із високосортного лісоматеріалу.

Можна сперечатися, чи правильно роблять ці лісгоспи, взявши на себе «невластиві» функції. Однозначно, що в ситуації, яка створилася, такі дії виправдовують себе, адже запобігають марнуванню народного добра та ще й дають значні прибутки, дають змогу створювати додаткові робочі місця, які так потрібні нашим людям, особливо в час випробувань коронавірусом, щоб виживати, не шукаючи заробітків за кордоном. Тож хіба не похвально, що доки інші полемізують, а ці колективи роблять діло?!