Хто припинить це свавілля? 

Хто припинить це свавілля? 

Україна давно задихається від нахабних і безкарних злодіїв, які знищують все живе на своєму шляху, вони є однією з причин порожніх мисливських угідь, але влада країни продовжує робити вигляд, що її це не стосується та підморгує так званим зоозахисним організаціям.

Браконьєрство – як явище – існує здавна, і побороти його самою єгерською службою, яка в більшості своїй належить громадським організаціям, – дуже важко. Страждають від браконьєрів не тільки дикі тварини, а й люди, які намагаються їх зупинити.

Портрет браконьєра не можна описати однією фразою. Ззовні ніколи не можна визначити браконьєра – людину, яка знищує тваринний світ, порушуючи закони та моральні принципи. Ним може виявитися будь-хто як особа, що має кошти на сучасну екіпіровку, озброєння та транспорт, так і місцевий селянин, зброєю якого є шматок дроту, з якого він робить петлі. Спіймати на гарячому важко як першого, так і другого. Першого – бо він бачить за допомогою тепловізора єгерів за сотні кілометрів і має всюдихідний швидкісний позашляховик. Другого – бо він знає місцевість, як свої п’ять пальців, знає всі тропи, входи та виходи з лісу і не привертає своєю зовнішністю увагу місцевих мешканців. Вогнепальну зброю, якщо вона і є, він завжди тримає у схроні, не виносячи її з лісу, а здобуту дичину носить у рюкзаку. Такий собі звичайний грибник-мандрівник.

Місце злочину або «я тут гуляю»

У боротьбі з браконьєрами працівники єгерської служби обмежені, не можуть діяти відповідно до ситуації, вони не мають повноважень для ефективної роботи та знешкодження правопорушників. Навантаження на єгерів дуже велике, у них в обходах значні площі територій, у деяких мисливських господарствах для контролю цих угідь навіть немає відповідного транспорту. Закон передбачає, що на одного єгеря має припадати від 5 до 10 тисяч гектарів мисливських угідь у залежності від категорії (лісові чи польові), але більшість господарств не можуть дозволити собі самотужки утримувати відповідний єгерський штат, бо мисливське господарство приносить незначний прибуток, а іноді його взагалі немає, єгері працюють на пів ставки, а то і менше, мають максимальне навантаження, як результат – неефективна охорона. І це тільки верхівка проблеми.

– На охорону державного мисливського фонду впливає, у першу чергу, оснащеність технічними засобами, – розповідає начальник управління мисливського господарства і полювання Держлісагентства Іван Шеремет. – Згадаймо, яким було браконьєрство 30–40 років тому. Браконьєри з фарами ганялися за зайцями, а їх переслідували на УАЗах та «Нивах» єгері, тоді це давало свої результати і таке технічне забезпечення єгерської служби більш-менш відповідало часу. До того ж єгері тоді мали право затримувати та обшукувати браконьєрів, конфісковувати зброю. Суди завжди були на боці користувача мисливських угідь. Нині ж все змінилося. Практично ніхто з браконьєрів не використовує фар. Натомість у них з’явилися потужні джипи, прибори нічного бачення, тепловізори, які безперешкодно «бачать» усіх теплокровних істот, а геолокація чітко визначає маршрути та шляхи відходу. Все це мають право використовувати й єгері, питання лише у тому, чи мають можливість? На жаль, частіше всього не мають такої фінансової можливості, бо мова йде про виживання мисливського господарства у нинішніх умовах. Це, в першу чергу, стосується громадських товариств мисливців, членами яких є пересічні українці.

До того ж, єгерська робота має особливу специфіку. У нас, на відміну від країн ЄС, немає єгерської школи, в більшості це самоучки без відповідних знань, підготовки та навичок. У цьому напрямку взагалі відсутня державна політика. Що можна говорити про єгерів, якщо у закладах освіти ліквідовано спеціальність мисливствознавець, а це головний наставник і вчитель єгерів.

Крім того, прав у єгеря – ніяких немає. Навіть якщо єгерю вдається перестріти порушника, навіть із здобиччю, зупинити браконьєра силою та зафіксувати факт злочину він не може. А те, що і вдається зафіксувати у вигляді складеного протоколу, для судів виглядає не переконливо, порушник, зазвичай, заявляє: «Я йшов лісом, гуляв, побачив вбиту тварину, підійшов і тут на мене накинувся єгер… Я – не я, і здобич – не моя…» Нині більшість судових рішень виправдовують дії браконьєрів і вони залишаються непокараними.

Спробуй доведи та покарай

Повторюємо і це важливо: зупиняти злочинців, які вчинили неправомірні дії в мисливських угіддях, утримувати із застосуванням фізичної сили чи обшукати браконьєрів, працівники єгерської служби не мають повноважень. Максимум, що може єгер – скласти протокол, якщо погодиться правопорушник, а також викликати поліцію, яка, зазвичай, не встигає приїхати на місце злочину. Шукай потім вітру в полі. У минулому 2019 році в Україні було складено 2860 протоколів за частиною 1 статті 85 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». Уявіть, скільки було скоєно правопорушень без протоколів, без суду і слідства? Накладено штрафів на суму 624 тис. грн. Стягнуто, за попередніми даними, 592 тис. грн. Це мізерна сума у порівнянні зі збитками, які понесли мисливські господарства від дій браконьєрів.

– У більшості випадків важлива доказова база, тому що законодавство так працює, що довести, що це вчинила саме ця людина, дуже важко. У нас доволі мало випадків, коли працівникам мисливського господарства, єгерській службі суди довіряють беззастережно, незважаючи на те, що саме вони відповідають за дотримання закону, виявляють порушення та знають усі подробиці, що сталися на місці затримання, – зізнається Іван Шеремет.

Звичайно, є і такі затримані порушники, які визнають свою провину і добровільно відшкодовують збитки, завдані мисливському господарству. Комусь легше заплатити незначний штраф – копійки у порівнянні з вартістю їхнього спорядження, зброї та транспорту.

Треба наголосити, що нині у нашій країні за браконьєрство, тобто за незаконне добування диких тварин, у більшості випадків передбачена адміністративна відповідальність. Щоб притягнути грабіжника природи за кримінальним кодексом, охоронцям потрібно зафіксувати збитків на суму, не меншу за 200 тис. грн, що практично не реально.

– В Україні істотна шкода, за яку передбачена кримінальна відповідальність, дорівнює приблизно 240 тис. грн, – пояснює Іван Шеремет. – Сума збитків за одну незаконно добуту козулю – 30 тис., оленя – 50 тис. грн. Грубо кажучи, браконьєру треба настріляти 8 козуль, щоб притягнути його до кримінальної відповідальності. Зазвичай, якщо браконьєра затримують і є беззаперечні докази, то він отримує покарання у вигляді штрафу, відшкодовує збитки, завдані мисливському господарству, і на цьому все. Це не зупиняє людей продовжувати займатися цією справою.

Без дичини немає ні полювання, ні браконьєрства

Втім, кількість складених протоколів на браконьєрів, як зазначає Іван Шеремет, не може бути показником діяльності мисливського господарства. Браконьєрство завдає великої шкоди, але не протоколи визначають ефективність роботи єгерів. За словами начальника управління, нині індикатор ведення мисливського господарства – наявність дичини в угіддях, боротьба з хижими, шкідливими тваринами.

– Показник якісного ведення мисливського господарства, на що спрямована його робота – наявність дичини. У чому полягає господарська діяльність користувачів мисливських угідь? В організації та проведенні полювань, наданні послуг мисливцям, охороні дичини та біотехнічних заходах. На полювання не їдуть просто посидіти на природі та відпочити. Мисливець має за мету добути якийсь трофей. Тому дичини повинно бути достатньо. Не буде дичини – не буде доходів, мисливське господарство буде збитковим, відповідно не буде за що утримувати єгерську службу. Про яку охорону тоді можна говорити?

Фахівець наводить дані: у 2010 році кількість протоколів доходила до 10 тис. за рік, у наступні роки знижувалася до 7 тис. та навіть до 4 тисяч. Нині ця цифра на рівні близько 3 тисяч. І тут не можна вимірювати все за принципом «чим більше – тим краще». Розвиток мисливського господарства та ефективність єгерської служби потрібно оцінювати за кількістю голів диких мисливських тварин.

Щоб зрозуміти реальний стан галузі, потрібно підходити комплексно. В Україні нараховується близько 1200 користувачів мисливських угідь. У кожного користувача є своя, визначена мисливським упорядкуванням оптимальна щільність диких тварин і до неї потрібно прагнути мисливським господарствам. Комусь цього вдається досягнути і вони можуть похизуватись поголів’ям, як на заході. Але загалом, Україні ще далеко до рівня країн ЄС. Приміром, у Німеччині щорічно добувається один млн голів козулі, у нас – 12 тисяч. І при цьому поголів’я дичини у них не знижується, а навпаки. Це і є показником ефективності. До того ж, після епідемії африканської чуми свиней у нас набагато зменшилося поголів’я дикого кабана, на якого орієнтувалася більшість наших господарств. Нині вони потребують переорієнтації, один із таких напрямків – розвивати індивідуальне полювання на козулю, розведення та полювання на фазана.

Щодо охорони мисливських угідь у країнах Євросоюзу, то там все працює ефективніше. Крім класичної єгерської служби, діють державні мисливські служби охорони та контролю. Працівники цих служб мають поліцейські повноваження, можуть зупиняти машини в межах мисливських угідь, робити обшуки, оглядати транспорт тощо – все, щоб гарячими слідами виявити та довести злочинні дії.

– Щоб створити таку службу, потрібно передбачити це держбюджетом, знайти фізично підготовлений персонал, навчити їх усьому, оснастити технічними сучасними засобами та надати більше повноважень, ніж ті, які нині є у єгерів. Наприклад, у Білорусі служба охорони тваринного світу має все вище перераховане. З боку держави потрібен комплексний підхід і розуміння загрози мисливським тваринам державного мисливського фонду, – вважає очільник управління мисливського господарства та полювання Держлісагентства України.

Законний захист

Інша справа – посилення юридичної відповідальності для користувачів мисливських угідь та невідворотність покарання для браконьєрів.

– На сьогодні у Верховній Раді зареєстровані законопроєкти № 3200 і № 3200-1, які передбачають змінити суму істотної шкоди. Запропоновано встановити суму істотної шкоди, завданої мисливському господарству, в розмірі 20 тис. грн, тобто в 10 разів меншу нині існуючої. Це дасть можливість притягати до кримінальної відповідальності правопорушника навіть за незаконне добування козулі, не кажучи вже про інших, більш цінних копитних тварин, – говорить Іван Шеремет.

Крім цього, вищезгаданими законопроєктами теж передбачено кримінальну відповідальність за перебування осіб у межах мисливських угідь із тепловізійними приладами, які на сьогодні широко використовуються для незаконного добування дичини. Як вважають фахівці, ці норми суттєво впливатимуть на таке злісне явище, як браконьєрство.

Законодавці хочуть збільшити і суми штрафів. Нагадаємо, нині відповідно до ч. 1 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено штрафи: від мінімальних 102 грн до максимальних 1020 грн.

– Одна тисяча гривень нині – це не значна сума для такого злочину, – говорить Іван Шеремет. – Стримуючий чинник геть маленький. Більшість браконьєрів, які мають відповідне спорядження, дорогий карабін, тепловізійний прилад, обладнаний автомобіль – це не зупинить.

Для покращення ситуації у мисливському господарстві та посилення боротьби з браконьєрством пропонується багато рішень – від зменшення навантаження на єгерів до збільшення штрафів та створення незалежної державної служби мисливської охорони. Фахівці та експерти висловлюють різні думки та пропозиції, обговорюють та сперечаються. В ситуацію повинна втрутитись держава та допомогти користувачам мисливських угідь охороняти мисливських тварин, бо вони належать народу України, а не браконьєрам. І часу на це не так багато, проблема ускладняються з кожним роком.

Тетяна ФІЛІППОВА,“Лісовий і мисливський журнал”