Разбирайтесь самостоятельно…

Ниже размещенная статья появилась почти месяц назад в газете Высокий Вал и была тиражирована лесопромышленными сайтами Украины.

Конечно, я её видел, но размещать не стал, хотя … и придерживаюсь того принципа, что лесники и деревообработчики имеют право знать всё, что о них пишет открытая пресса: чёрное – белое… без разницы… Однако, было в этой статье  нечто "тухлое", злое и  очень не профессиональное. Сам разбираться в ситуации  я не мог и решил просто на время "закрыть  глаза"… Внутренне, я  был уверен в том, что появится человек, которого не смутит авторитет  "Высокого  вала" и который прояснит ситуацию. И такой человек появился… Многие лесники его хорошо знают… я тоже знаю, но пока только заочно, – по чудесным очеркам и фотографиям. Сегодня с чистой совестью размещаю обе статьи рядом, – читайте, анализируйте, делайте выводы… М.П.

Як на Чернігівщині турки безкарно знищують ліси (фото)

Чарівна Чернігівщина, яка ще може похизуватися своєю природою, мимо волі, чи то за безглуздою політикою містечкових чиновників, поволі скочується до того, щоб стати сировинним придатком для іноземних «інвесторів».

Най цінніше, що в нас є – ліси, сьогодні безкарно знищуються турецько-грузинськими «інвесторами», які облаштувалися на Чернігівщині.

І як не сумно це констатувати, саме наші містечкові чиновники, які живуть на цій землі та мали б дбати про неї, сприяють у всьому цим загарбникам. Інакшого виразу до їх діяльності важко підібрати. Бо хто, як не загарбник, знищує ліси та вивозить все найцінніше за кордон, полишає після себе занедбану і ні до чого не придатну землю.

Історія корюківських загарбників

У м. Корюківка, на території колишньої меблевої фабрики з 2009 року розмістилося виробництво по обробці деревини. Власником пилорами є зареєстрована в Києві фірма ТОВ «Ванеса», яка з 2002 по 2009 роки працювала у Белгород-Дністровску Одеської області.

Власниками цього ТОВ є виходець з Грузії Іван Думбадзе та його партнер громадянин Туреччини, куди власне і відправляється весь пиломатеріал.

На Чернігівщину вони перебралися з 2009 року, аби отримати необхідний їм ресурс.

Але, є цікавий факт того, що ще в 2009 році у ТОВ «Ванеса» закінчився термін дії дозволу на проведення робіт з обробки деревини виданий Держгірпромнаглядом (www.dnop.com.ua ). А новий вони так і не отримували.

Власне відразу постає питання. Чому підприємство яке зареєстровано в Києві та не маючи дозволів на даний вид діяльності, успішно облаштувалося на Чернігівщині і вже в продовж трьох років випилює наші ліси?

Знищують по 30 тис. кубів на рік (офіціально)

Об’єми лісу, які випилює ТОВ «Ванеса» на Чернігівщині просто вражаючі!

Так, згідно інформації розміщеної на сайті «Асоціації деревобробних підприємств Чернігівської області» (http://drevprom.com.ua/?p=54), ТОВ «Ванеса» в 2011 році обробила близько 30 тис. кубічних метрів сосни.

Як ви думаєте, чи залишилась ця деревина в Україні?

Ні, жодного куба пиломатеріалів в Україні реалізовано не було.

На сайті ТОВ «Ванеса» vanesawood.com.ua жодної інформації з цього приводу також немає. Достеменно відомо, що вся продукція яка виробляється на пилорамі ТОВ «Ванеса» в Корюковці відправляється до Туреччини.

То який зиск має держава та й сама Чернігівська область і Корюківський район, який наразі виступає лише як виробнича база, а точніше сказати «сировинний придаток» турецько-грузинських підприємців.

Сумнівна вигода полягає лише в тому, що ТОВ «Ванеса» скуповує ліс на корінні та сплачує лісгоспам по 460 грн. за куб. та експлуатує близько 60 мешканців Корюківського району задіяних на пилорамі, які до того ж не мають жодних соціальних гарантій.

Зрозуміло, що весь прибуток, разом з дорогоцінним українським лісом осідає в Туреччині, і лише, незначна його частина повертається назад, аби скуповувати ще більше лісу.

Щодо Корюківки, де облаштувалась ТОВ «Ванеса», то слід відзначити, що жодного зиску район і місто не отримали – ані податків, ані соціальних витрат, ані благодійництва.

Варто лише відзначити нещодавнє розпорядження голови Корюківської РДА за №89 від 24.02.2012, в якому п. 3.7 значиться наступне: «Вирішити питання реєстрації в 1 кварталі ТОВ «Ванеса» та ТОВ «Екострім» та разом з відділом статистики в Корюківському районі ввести по звітності ці підприємства до основного кола промислових підприємств».

Насправді дивовижно, як підприємство працює впродовж трьох років і випилюючи сотнями гектарів Корюківськи ліси, досі не мало а ні реєстрації, а ні дозволів на ці роботи, а тим більше не сплачувало податки?

Тай не віриться в те, що містечкові чиновники про це не знали.

Чиновницька безвідповідальність

Насправді, виникає відчуття, що відбувається гра в одні ворота, на яких з нашого боку стоять безвідповідальні керівники, такі як голова Корюківської РДА Олександр Довгаль та його заступник Микола Ющенко, секретар міськради Леонід Малиш, районний прокурор Андрій Криворучко, начальник податкової С.В.Привала та інші. Саме вони без докорів сумління допускають все, щоб ТОВ «Ванеса» вже три роки безкарно і без жодних перешкод знищувало Чернігівські ліси, не сплачувало податки, не отримувало дозволів та багато іншого.

Всі ці чиновницькі персонажі виникли не випадково. Бо лише поверхневе вивчення ситуації з лісовим господарством на Корюківщині показав їх особисту причетність до безкарної роботи ТОВ «Ванеса».

У такому випадку постає питання особистої зацікавленості Корюківських чиновників, які так палко полюбили ТОВ «Ванесу» і вже впродовж трьох років закривають очі на все, що там відбувається. А вищенаведене розпорядження голови РДА цьому лише підтвердження.

Варто відзначити і те, що юридичним супроводом і залагодження питань в ТОВ «Ванеса» займається Анатолій Помаз. Той самий Чернігівський природоохоронний прокурор який отримав 5-ть років за хабар та два роки тому був звільнений достроково.

Та й на останок слід відзначити, що деревину в ТОВ «Ванеса» перед відправкою до Туреччини обробляють хімічними антисептируючими речовинами «Сенесто-В» та «Сенеж», використання яких повинно відбуватися за наявності очисних споруд.

Але, ці вимоги до виробництва, як багато іншого, в ТОВ «Ванеса» просто ігноруються, на що місцеві екологи лише покірливо закривають очі.

Ось вам і божевільна країна, з її безвідповідальними містечковими чиновниками, які за власної копійкової вигоди віддають природні багатства та й ще дозволяють труїти власний народ.

 31.05.2012 р.
Віталій КУЛИК

http://newvv.net/economic/region/217080.html

А нам своє робить!

Лісівників Сіверщини обурили розміщені на “Високому Валу” матеріали “Як на Чернігівщині турки безкарно знищують ліси” та “Історія корюківських загарбників”, які , немов відро помиїв, вихлюпнуло на читачів це інтернет-видання. Складається враження, що сюди можна “зливати” будь-який бруд і наклепи. Звісно, замовні, проплачені.

Ростуть чернігівські ліси на радість людям, для загального добра . І кожної весни та осені хороші людські руки висаджують десятки тисяч сіянців, які через роки, дбайливо доглянуті, перетворюються у розкішні зелені масиви.

Тому й ображені працівники державних лісогосподарських підприємств (лісівнича професія така ж нелегка, як і хліборобська), що горе-автор і їм каменюку-звинувачення услід кидає: ліс нищать, а ви стоїте осторонь чи, може, допомагаєте грабіжникам? Виходить, і державна лісова охорона теж даремно хліб їсть?!

За результатами державного обліку лісів, підпорядкованих Держлісагентству України ( ця робота була проведена в 2011 році), їх площа зросла на 353 тис. га , а площа вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок збільшилась на 212 тис. га. Загальний запас деревини в державі зріс на 8% — до 1, 51 млрд. кубометрів. Так стверджує голова Держлісагентства України Віктор Сівець.

А Чернігівщина — край лісовий, в лідерах ходить. І в змозі не тільки себе забезпечити деревиною, а й достатньо її підготувати на продаж.

Сьогодення —складне й проблемне— наполегливо вимагає інтенсивної переробки деревини. Нині активно ведуться пошуки альтернативних джерел енергії. ( Протягом останніх років всі переконалися, що купований природний газ можна називати у містах і селах “золотим”. Так він “витрушує” бюджет кожної сім’ї і держави).

У сусідній Білорусі на порядку денному у працівників лісової галузі одне з головних питань про модернізацію деревообробки. Ідеться про виготовлення паливних гранул з відходів деревини. Звичайно, для них потрібні спеціальні котли, виробництвом яких і займається французько-білоруська фірма.

Своїми добрими партнерами, з якими треба йти пліч –о- пліч, вважають лісівники Чернігівщини деревообробні підприємства. ТОВ “Ванеса” — одне з них. Це — національний виробник з іноземними інвестиціями (турецькими), відомий в Україні . Керівництво “Ванеси” зазначає, що Чернігівський регіон, зокрема багата на ліси Корюківщина його відразу зацікавили.

Директор ТОВ "Ванеса" Подкоритов В.І. контролюєт якість отпускаємой продукції

ТОВ “Ванеса” з’явилося у Корюківці 2009 року і стало орендувати одне з приміщень колишньої меблевої фабрики: було завезено обладнання для лісопильного цеху, який і запрацював, виготовляючи обрізні матеріали будівельного призначення.

Потрібно підкреслити важливу деталь: на території колись знаменитого підприємства з 2001 року вже “господарював” Анатолій Миронович Бондар ( народився в Корюківці, але постійно мешкає в Білорусії). У нас він займався бізнесом. Нічого серйозного самостійно так і не організував (заснував кілька приватних підприємств, які ставали боржниками, збанкрутували) , але вміло заманював жертв- інвесторів. 2010 року “Ванеса” пристала на пропозицію Бондаря збудувати пеллетний завод та розпочати виробництво деревинних гранул і вклала в ідею кошти.

Переробка відходів виробництва

Цей вид діяльності досить затребуваний, адже й від власного виробництва лишилося чимало відходів, і держлісгоспам свої нікуди дівати. Так зазначає Корюківська районна газета “Маяк” і додає: “Місцевому бюджету за минулий рік Анатолій Миронович Бондар винен 113 тис. грн. за оренду. Крім того, заборгував ще й перед “Укрпромбанком” півтора мільйона гривень. Банк звернувся до суду, виграв, і виконавча служба виставила на продаж усе його майно на території колишньої меблевої фабрики, яке й викупило у березні цього року ТОВ “Ванеса”.

А. М. Бондар зник (він є громадянином Білорусії), а його борги лишилися в Україні…”

Та цей крутій вирішив нагадати про себе і знову вийшов у світ “з помиями” на “Високому Валу”.

Олександр Довгаль, голова Корюківської районної державної адміністрації наголошує: ” Переробка деревини актуальна, як ніколи: час вимагає. На Корюківщині маємо два держлісгоспи. Тирса, десятки тисяч кубометрів дров… І як впоратися з цими відходами без переробного виробництва? Соромно в такому лісовому краї купувати дорогий газ. Навколо нас ліси, скільки деревини гниє, пропадає. А ми взимку мерзнемо. Котли потрібні такі, які білоруси вже навчилися виробляти.

А “Ванеса” себе непогано зарекомендувала . До того ж , у неї є необхідний дозвіл до 2017 року. У нашому районі приживається й прибалтійський бізнес. Хай працюють інвестори на користь людям”.

Прислухаймося й до вагомого слова головного інженера Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Олександра Кириченка: “Працює у Корюківці завод по переробці відходів деревини. За добу він випускає 25 тонн пеллетів. Якщо цей результат перемножити на 7, то отримаємо серйозну цифру відходів деревини, з якої й “вийшли” гранули. Добре, що до нас, на Чернігівщину, їдуть серйозні інвестори. І хто б за національністю вони не були (один з керівників “Ванеси” грузин), ці люди працюють для України.

Пеллетний завод

Бачте, пеллети нині закупляють у Європі — німці, поляки. Для гранул потрібні такі котли, яких українці ще не виробляють. У білорусів крига вже скресла, французи підсобили — і котли є. Що ж до “Ванеси”, то скажу, що це — надійний партнер держлісгоспів області. І закуповує вона продукцію прозоро, на аукціонах. До речі, є й такі учасники торгів, які виграють лот, але не вибирають деревину, не викупляють її. З “Ванесою” таких казусів ніколи не було.

Микола Гордієнко був головним агрономом в КСП “Коцюбинське ” (с. Савинки). Коли господарство розвалилося, чоловік довго шукав роботу і знайшов її на переробному заводі, перекваліфікувався. На підприємстві його роботою задоволені. Адже Микола Гордієнко — хороший раціоналізатор, працює інженером. Його сушильна установка схожа на АВМ, якою колись сушили в колгоспі зерно. Тільки ж на нинішній встановлені німецькі матриці.
Микола Гордієнко

Петро Погребняк, директор ДП “Корюківське лісове господарство”, говорить , що його підприємство з “Ванесою” — добрі сусіди. У кризовому 2008 році ТОВ подало руку допомоги лісівникам, деревину купувало. А такі речі не забуваються…

Заслужений лісівник України Микола Засько, директор Н.-Сіверського держлісгоспу занепокоєний тим, що в Краснохутірському лісництві другий рік минає, як стали всихати ялинники. Суху ялину треба заготовляти. А куди її дівати? У Європі криза, попит на деревину зменшився. Саме в таких нелегких ситуаціях і пізнаються партнери. Прийшла на допомогу “Ванеса”, викупляє сушняк.

Директор ДП “Добрянське лісове господарство” Іван Горохівський, заслужений працівник лісового господарства України, розповідаючи про надійне партнерське плече “Ванеси”, відмічає також її активну участь у щорічних обласних змаганнях вальників лісу. Валерій Подкоритов, генеральний директор ТОВ, неодмінно приїздить на цей конкурс, спілкується з виробничниками і вручає переможцям цінні подарунки. Лісоруби поважають цю небайдужу і творчу людину.

Валерій Іванович став одним з ініціаторів створення Асоціації переробників деревини на Чернігівщині. До її складу увійшло 37 учасників. Головна мета — аби лісівники і переробники разом співпрацювали, були хорошими партнерами. Громадою завжди надійніше складні проблеми вирішувати. Особливо сьогодні…

Микола ТИЩЕНКО, Чернігівське ОУЛМГ

Фоторепортаж із ТОВ «Ванеса», фото автора

http://drevprom.com.ua/?p=184

Ну оно понятно… Николая Тищенко все лесники, которые умеют надавить на клавишу компьютера,  – знают. А кто такой Виталий Кулик и чьё "болото" он хвалит?  Давайте почитаем… Прошу учесть, что материал размещен на сайте фирмы Ванесса, которая прямо задета публикацией  В. Кулика. Однако, в ответной заметке  речь идет о совсем другом человек…М.П.

Залетный бизнесмен из Беларуси

Бизнес, как и любой другой вид деятельности, основан на расчетах. Если они верные и своевременные – успех гарантирован, если нет, то провал тоже гарантирован. Впрочем, в последнем случае общий провал планируемой деятельности может способствовать личному обогащению отдельных, не очень щепетильных личностей.

Именно о такой личности и пойдет речь в данной статье. Итак, имя нашего героя – Бондарь Анатолий Миронович. Урожденный г. Корюковка Черниговской области, но постоянно проживающий в Беларуси. Личность гражданина Бондаря легендарной не назовешь, хотя в какой-то мере она вполне поучительна – в плане учебы на чужих ошибках. Ошибка же людей, имевших неосторожность иметь дела с Анатолием Мироновичем, заключается в одном – в доверии этому человеку. Особенно, если кроме душевных порывов, господину Бондарю доверяли еще и денежные средства. Если душевные порывы все же оставались с доверителем, то денежные средства, увы, исчезали навсегда.

Сферу деятельности господина Бондаря империей не назовешь, но на небольшое королевство кривых зеркал вполне потянет. Об эффективности бизнесмена Бондаря А.М. можно судить по следующей схеме.

Следует отметить, что ЧП Ламинат было довольно успешным и прибыльным бизнес-проектом, но недолго. Анатолий Миронович не считал нужным оплачивать поставки сырья, аренду оборудования и помещений. Настал момент, когда у арендодателей лопнуло терпение и они просто попросили Бондаря А.М. очистить от себя занимаемые им помещения. А всего-то и требовалось – своевременно оплачивать выставляемые ему счета, чего Анатолий Миронович страшно не любил делать. Вот брать, это другое дело. Брать в долг он всегда любил, почему-то считая при этом, что возвращать долги совсем не обязательно.

Внешне господин Бондарь вполне респектабелен. Причем настолько, насколько он заинтересован в своей очередной жертве. Партнером с ним в принципе быть не возможно, а вот жертвой – всегда пожалуйста.

Бондарь А.М. поначалу всегда встречает с объятиями

Помимо респектабельности, живого характера и легкости в общении обладал он и некоторыми материальными козырями. Например, комплексом недвижимости бывшей мебельной фабрики г. Корюковки. Ничего серьезного он там самостоятельно так и не организовал. Комплекс медленно, но верно разрушался по причине своей невостребованности и отсутствия реальных инвестиций. А вот наживкой для потенциальных жертв-инвесторов он служил исправно.

Следы не сбывшихся надежд. Горы обойных отходов захламляют всю бывшую территорию мебельной фабрики.

Очередную жертву, как правило, долго водили по полуразрушенным и захламленным цехам, затем угощали кофе с печеньем и давали понять, что жертве подвернулась уникальная возможность раскошелиться на уникальный проект. О том, что вся уникальность проекта заключалась исключительно в корыстном интересе Бондаря скромно умалчивалось.

Комплекс послужил и залогом для получения кредита в банке на сумму в 200 тыс. дол. США. Кредит, кстати, брался для закупки оборудования для пеллетного цеха. Частично такое оборудование было даже поставлено, но поставщик не получил за него ни цента. Кредитные же деньги ушли в известном только Бондарю направлении. В результате отсутствия финансирования и недостающего оборудования дальнейшее строительство пеллетного цеха было приостановлено до появления новых инвесторов.

Подвернувшиеся вскоре американцы со шведами в силу своей дотошности и нежелания бросать деньги на ветер кастинг у Бондаря А.М. не прошли. И тут встречается ему бизнесмен Думбадзе И.Г., который Анатолию Мироновичу поначалу всецело верит и, доверяет ему в оперативное управление денежные средства. Более того, делает г-ну Бондарю заем на сумму 1,6 млн грн. Вскоре г-н Думбадзе начинает замечать, что выделяемые им денежные средства начали уходить как вода в песок, не оставляя после себя никаких следов. Вместе с исчезновением денег у Думбадзе начинает исчезать и доверие к партнеру. Рулить денежным потоком Анатолию Мироновичу больше не доверяют, чем наносят ему травму, не совместимую с дальнейшей совместной деятельностью партнеров. Жить на берегу денежного потока и не иметь возможности купаться в нем для Бондаря становится невыносимым обстоятельством и одновременно стимулом для разработки различных ухищрений.

Расписка Бондаря А.М. в получении денег от Думбадзе И.Г.

Вам нужна проектная документация для получения разрешительных документов? А мне срочно нужны деньги. Как говорится, баш на баш. И приходилось «башлять», а что делать, если разрешение нужно получать. В таком же разрезе решались и все остальные деловые вопросы между партнерами по совместному бизнесу.

Вскоре кредитор – «Укрпромбанк» подал судебный иск на возмещение Бондарем А.М. суммы полученного им кредита. Отдавать же Бондарю или не хотелось, или уже нечего было отдавать. Банк – организация серьезная. Вскоре он добился ареста имущества Бондаря А.М., которое было описано и продано на аукционе. Залоговое имущество Бондаря выкупил Думбадзе И.Г., которому, Анатолий Миронович тоже сильно задолжал (1,6 млн. грн).

Лишиться последнего своего козыря в охмурении потенциальных жертв было выше сил и благоразумия Бондаря А.М. Пустыми обещаниями мало кого покоришь. Осталась у господина Бондаря А.М. последняя надежда на информационное воздействие на широкие общественные слои населения. Поскольку суть дела мало кто знает, а чтобы разобраться в деталях требуется немало времени и усилий, на что не у каждого есть время и желание, то задача в принципе проста – обгадить бывшего партнера и как можно сильнее. Пусть отмывается. А заодно обгадить и всех остальных, кто не поддержал господина Бондаря в удовлетворении его имущественных и финансовых претензий. «Кто не за меня, тот против меня. А кто против меня, того я уничтожу. Хотя бы морально» – примерно так.

А в борьбе на уничтожение все средства хороши. Тут уж выбирать не приходиться. Если нет реальных аргументов, то моментально выдумываются мнимые. Ложь и клевета становятся верными союзниками Анатолия Мироновича. А подручных для грязной работы за деньги всегда найти можно.

“Как на Черниговщине турки безнаказанно уничтожают леса”, – под таким названием 31.05.12. появляется статья в интернет-издании “Высокий вал”. Автор статьи – Виталий Кулик. В разделе о проекте говорится:

“Высокий Вал”- Интернет-издание, которое ставит за цель максимально широко и объективно отображать политическую, экономическую, культурную жизнь Черниговской области и Украины. Телерадиокомпания “Высокий Вал”- независимая медиа-структура, которая в своей деятельности придерживается принципов открытости и прозрачности, традиций классической журналистики с беспристрастной и сбалансированной подачей информации.

“Объективностью, независимостью и беспристрастностью” пропитана вся статья. В качестве неопровержимых вещественных доказательств на фотографиях изображены уничтоженные породы древесины – дуб и береза, с которыми ООО “Ванеса” никогда не работала. Для сведения автора: ООО “Ванеса” занимается переработкой хвойных пород – сосны и ели. Но это так, мелочи. Главное – пришли захватчики, турки с грузинами и Виталий Кулик бьет в набат о нависшей над Черниговщиной, да и над всей страной угрозе.

На самом деле угроза исходит от самого Виталия Кулика и заказчика этой статьи.
Во-первых, разжигание национальной розни. Виталию Кулику невдомек, что пришедшие турки с грузинами являются гражданами Украины, что большую часть сотрудников и работников ООО Ванесы составляют граждане титульной национальности – украинцы. О каком захвате идет речь? Граждане Украины трудятся на предприятии Украины.
Во-вторых, предприятие имеет иностранные инвестиции турецкого происхождения, но что в этом плохого? Правительство Украины не только приветствует иностранных инвесторов, но и всячески их поощряет. Благодаря иностранным инвестициям создаются рабочие места, пополняется бюджет страны, развивается экономика в регионах и т.д.

«Турки на корню скупили весь лес Корюковщины и вырубают его сотнями гектаров», – такой хлесткой фразой хотят слепить образ врага, безнаказанно действующего на просторах Украины. Фраза звонкая, но ложная и клеветническая. В Украине лес на корню не продается. Заготавливается он постоянными лесопользователями – гослесхозами, агролесхозами, военными лесхозами, спецлесхозами. Продается лес исключительно на аукционах теми же лесхозами, где его может приобрести любой деревообработчик. В ООО “Ванеса” одним из инвесторов является турок, но все сотрудники являются гражданами Украины, даже если они и других национальностей. Вот Бондарь хоть и родился в Украине, но являетесь гражданином другой страны. Почему-то автор статьи в этом никакой угрозы не видит. Хотя в данном случае угроза есть. Только она не связана с гражданством или национальностью Бондаря, а исключительно с его махинаторскими наклонностями: взял кредит или в долг на территории Украины и вывез деньги за пределы государства. Сам-то господин Бондарь всегда был лоялен к любым национальностям и гражданствам, лишь бы они его кредитовали.

Бондарь А.М. ведет переговоры с турецким предпринимателем Али

«Вся прибыль вместе с драгоценным украинским лесом оседает в Турции»… Очередной перл заказной статьи. Почему вся? А лесхозы, которые выращивали и заготавливали лес, ничего за это так и не получили? А производители, автомобильные и железнодорожные перевозчики, порты Украины? А рабочие в виде зарплаты с уплатой всех налогов в бюджет? А арендная плата предприятия за землю в местные бюджеты? Как видим далеко не вся прибыль оседает за рубежом, большая ее часть все же остается в Украине. Да и экспорт способствует притоку валюты в государство, что уже неплохо и во всех странах мира экспорт поддерживается государством.

«ООО «Ванеса» эксплуатирует около 60 жителей Корюковского района», – считает автор заказной статьи. С каких это пор работа считается эксплуатацией, а не получением средств для обеспечения своего существования? Кстати, как заявила одна из работниц лесопильного цеха ООО “Ванеса”:
«Если раньше, работая у Мироновича (Бондаря) я получала зарплату нерегулярно и часто с большими задержками, то работая на “Ванесе” я всегда получаю зарплату вовремя и могу уверенно планировать свои расходы». Эта же работница рассказала случай, когда получая у Мироновича зарплату 600 грн в месяц она как-то попросила у него ссуду на 1,5 тыс. грн, чтобы оплатить сыну общежитие в учебном заведении. Заботливый о гражданах Украины Миронович ей ответил: – Тысячу гривен дам, остальное сдачей бутылок насобираешь.
Вроде бы мелочь, но многое говорит о человеке. Не зря говорят: «Дьявол скрывается в мелочах».

«У ООО “Ванеса” закончился срок действия разрешения на проведения опасных работ, а нового они так и не получили», – звучит очередное обвинение. Автору, видать, проверять сей факт было лень, да и не ставил он перед собой такой цели. Цель-то иная – оболгать и обгадить. На этом фоне самому обвинителю выглядеть безгрешным и непорочным. Хотя сам Миронович сроду не имел никаких разрешений на свой лесопильный цех от того же Держгірпромнагляду, на который ссылается подкупленный им писака. Реальность же такова: закончился срок старого разрешения, ООО Ванеса получила новые разрешения. Так что до 2017 г., уважаемый Виталий Кулик, можете спать спокойно. В любое время можем удовлетворить ваше неуемное любопытство и показать вам лично упомянутые разрешения, чтобы вы не вводили в заблуждение общественность и не писали клевету под видом “объективности и беспристрастности”.

«Древесину в ООО “Ванеса” перед отправкой в Турцию обрабатывают химическими антисептирующими препаратами “Синесто-В” и “Сенеж”, применение которых должно осуществляться только при наличии очистных сооружений», – очередное бредовое обвинение якобы в нарушении экологических требований. Ни автор, ни его заказчик даже не вдумались в то, о чем они пишут. Какие очистные сооружение? Что ими очищать? Указанные препараты сертифицированы и когда-то широко применялись всеми лесхозами Черниговской области. Сами по себе они не ядовиты. Был случай на одном из деревообрабатывающих предприятий, когда рабочий по своей инициативе нырнул в ванну за упавшим в нее ведром. Искупался в антисептике с головой и никакого отравления при этом не получил. Конечно, пить его не рекомендуется. А что касается очистных сооружений, так препараты довольно дорогие и их никто никуда не сливает, а довольно бережно и экономно расходуют. Пакет после макания в раствор выдерживается над ванной до полного стекания раствора в ванну. Это можно увидеть и на фотографиях на сайте ООО Ванеса. Оставшийся раствор на зиму сливают и хранят в спецтаре на складе предприятия. Так что ни одна капля даром не пропадает, тем более, что раствор обходится по 70 грн за 1 кг. Непосвященный во все эти тонкости читатель может подумать, что гробится природа, хотя ничего подобного и близко нет. Но все детали умышленно опускаются, чтобы создать нужное впечатление. Впечатление, как видим, ложное. Да и обработка древесины антисептиком длилась недолго и давно уже не производится по причине своей дороговизны.

И так далее и тому подобное. Можно еще много приводить подобных примеров, но они все однотипны по своей конструкции и сделаны на одну колодку. Берется какой-то факт, искажается до нужного заказчику значения и преподносится некоторым СМИ, которые за плату и без всякого стыда и совести затем печатают непроверенные факты в своих изданиях. Таким же объективным подходом отличилась и газета “Весть” в статье “Бизнес на Черниговщине”, автор – Валентина Остерская. Когда их спрашиваешь, почему они это делают, то они честно отвечают:
– Так нам же заплатили!
– Так вы же клевету распространяете, где же ваша журналистская этика?
– Так нас же запугали. Да и не стоит на это обращать особого внимания, тираж у нас небольшой, мало кто его читает. А если кто и прочитал, то скоро забудет.
Да уж, зато деньги останутся. А пятна, как известно, и на солнце есть.

Все это было бы смешно, когда бы не было так грустно. Помимо словесных баталий господин Бондарь А.М. предпринимал и самую настоящую баталию – вооруженный рейдерский захват своего бывшего комплекса недвижимого имущества, который был якобы им когда-то продан третьему лицу. Новый хозяин объявился во главе вооруженной до зубов ватаги решительных парней, которым было не до шуток. Надо отдать должное Черниговскому УБОП, который сработал профессионально и обезоружил захватчиков, чем вызвал сильный гнев у Бондаря А.М. Во все инстанции были направлены его письма о творящемся беззаконии в отношении его беззаконных действий. То есть законы должны соблюдать законопослушные граждане, а тем, кто считает себя выше закона, их соблюдение совсем не обязательно. Чувствуя, что в последнем случае запахло банальной уголовщиной, организаторы рейдерского захвата пошли на подкуп одного из главных свидетелей, пообещав ему 20 тыс. дол. США.

Как видим, ничто не чуждо бизнесмену Бондарю А.М. в достижении его сомнительных целей. За деньги он находит исполнителей своих акций, журналистов, готовых написать любую ложь и клевету.

В наше время жить и заниматься бизнесом можно где угодно. Вот только независимо от местонахождения за свои дела и слова нужно отвечать. За махинации с кредитами Бондарь А.М. уже ответил своим имуществом. Настало время отвечать за ложь и клевету. Анатолий Миронович, оно вам надо? Не лучше ли посвятить себя внукам и более спокойному времяпрепровождению? В мире так много интересного, стоит ли себя ограничивать исключительно одними аферами.

Анатолий Миронович активный пользователь Интернета. Он иногда заходит на страницы сайта “Ванесы” и тщательно их изучает на предмет получения материала для последующей фабрикации «компромата».
Как пел В.Высоцкий:
«А потом в нормальном свете представляет в черном цвете
То, что ценим мы и любим, чем гордится коллектив…»

Ну да Бог с ним. Мы бы о нем и не писали, если бы он сам не напрашивался своей клеветнической деятельностью. Учитывая это, можно считать данное письмо открытым письмом Анатолию Мироновичу.
К нему есть только один вопрос: «До каких пор?»
И единственное пожелание: «Худой мир лучше доброй ссоры».

ООО “Ванеса” является национальным производителем уже более десяти лет и успешно продолжает свою деятельность. При этом никогда и ничего она у других не захватывала, а всегда решала все производственные вопросы в рамках правового поля. Это рабочая фирма, которая занимается реальными делами. Возможно кому-то не нравится такое положение дел. Так, собака лает, а караван идет.