25/06/2012
0– Мальовнича природа на кордонні біля села Кошари Шацького району варта уваги художників, письменників та кіно-фотомитців, – мовив якось член громадської ради ВОУЛМГ, колишній прикордонник Валерій Пневський.
– А чи не провести нам там пленер художників? – вхопився за цю думку знаний громадський діяч Українського Фонду Культури Геннадій Сарапін.
– Для цієї акції я б виділив будиночок, що знаходиться неподалік Білорусії та Польщі, – одразу запропонував Валерій Миколайович.
І ось вже знані українські художники сходять з автобуса у поліській глибинці. Вісімдесятичотирьохрічний Феодосій Олександрович Сивоха, що приїхав підводою забрати поважних гостей, дорогою розповідає про многотрудне життя поліського села Кошари. Його назва походить чи то від риболовецького знаряддя, чи від літніх пристанищ для овець, яких вже ніхто у селі не тримає. Колись село стояло на березі Західного Бугу, мало 76 хат, але 1940 року, за перших совєтів, усіх жителів вивезли у Ківерцівський район. За німця частина жителів повернулась у рідне село, але в 1946 році їх знову виселили, на цей раз за півтора кілометра, а на місці сільської вулиці проорали контрольну смугу і встановили колючий дріт. Зараз у селі є тридцять хат, із них половина стоять пусткою, у селі живе тридцять два жителі, серед яких є сім школярів та троє дошкільнят. Ні церкви, ні школи, ні клубу, ні медпункту, ні крамниці у селі нема. Нема й роботи. Та є троє коней, три корови і три кози на всіх. Ось у такому селі і відбувався цей унікальний пленер, який організатори назвали «На заставі». Бо ж будиночок, де мешкали художники, – не лише крайня хата села, а й України. Звідси 40 метрів до Білоруського і кілометр до Польського кордонів.
Феодосій Олександрович обвіз художників по всіх мальовничих місцях, розповів про власну долю, життя односельчан, показав пам’ятні і дорогі з дитинства куточки Прибузького лісоозер’я. У пленері брало участь десять художників, серед них випускниця Львівської академії друкарства Ольга Новак, житомирянин, член НСХУ Сергій Носок, рівненчанин Денис Мялов, млинівчанин Олександр Шостак, ковельчанка Світлана Слободянюк, яка виступила ще й спонсором. Два тижні пролетіли як один день.
Художники написали Кошарські піщані гори, мальовничі ліси, озера Ритець та Пулемецьке, сільські краєвиди і луговиння. Мистецька подія мала неабиякий резонанс серед селян, які всіляко намагалися підтримати митців, підгодовували їх городиною, ділилися молоком і навіть риби в озері Пулемецьке на юшку допомогли зловити. Наприкінці пленера біля сільського хреста митці, як і годиться, влаштували заключну виставку своїх робіт, запросили навіть пограти в «арт-галереї» «Біля Фігури» гармоніста із сусідньої білоруської Томашівки Володимира Лиса. Зійшлися усі жителі села, дуже високо оцінили роботи митців, похвалили за великий талант і увагу до їх рідного вже згасаючого села: «Хоч на картинах залишиться пам’ятка для нащадків». І були навіть танці просто неба, чого давно вже тут не траплялося.
– Це було надзвичайне дійство, – каже Геннадій Сарапін. – Воно надовго запам’ятається як сільським жителям, так і художникам. А ще про цей край промовлятимуть живописні полотна, які, я сподіваюся, невдовзі зможуть побачити на різноманітних виставках наші співвітчизники.
…Відвозив до автобуса художників так само підводою вже депутат Пульмівської селищної ради Олександр Цірупа, бажав митцям довгих років життя і творчих успіхів.
– Хто знає, чи буде тут ще колись таке дійство? – казав чоловік. – Хіба що якийсь із меценатів побачить ваші картини та й захоче цю предивну красу вберегти бодай на полотні.
Цьогорічна ж мистецька акція-пленер «На «Заставі» стала можливою завдяки старанням Геннадія Сарапіна, члена Громадської Ради ВОУЛМГ Валерія Пневського та директора ДП «Шацьке УДЛГ» Андрія Любінця.
На фото: в «арт-галереї» «Біля Фігури» .
Фото учасників пленеру.
