СВІТЯЗЬКИЙ ВУГОР ДО КИЄВА ДОВЕДЕ

Навіть сьогодні, коли вітрини магазинів завалені чорною і червоною ікрою та іншими морськими делікатесами, на цю волинську рибу добре «клюють» курортники і начальство

За радянської влади, коли мало не кожна запчастина до техніки була дефіцитною, волинських ходоків у міністерствах суворо допитували: «А де ж ваша довга риба?». Вважалося, що на Волині безліч озер, а тому вугрів повинно бути, як у морі, видимо-невидимо. Побутувала легенда, що вугри вилізають з води по ночах і ласують горохом на городах. Їм пересипають зворотний шлях піском і екзотичну рибу складають у мішок.

А тим часом мальків вугра у свій час купили за валюту і доставили літаком в Україну з Франції та випустили в Світязь.
Відтоді минуло десь зо 30 років, а вугри в «українському Байкалі» не вибувають, навпаки — поселились в сусідніх озерах, їх виловлювали навіть у канавах. Найбільш дивно, що донедавна рибалки бачили зовсім маленьких вугрів. Учені ж стверджують, що вони не розмножуються в Світязі, хоча тут глибина озера сягає за 50 метрів і б'ють холодні джерела.
Відомо, що вугор нереститься в далекому Саргасовому морі, після цього гине, а личинки за течією мандрують до берегів Європи майже три роки. І ось, кажуть, що по каналах з Балтійського моря вугри дістаються в Шацькі озера, де живуть їх предки.
Наскільки це відповідає дійсності, вченим видніше. Достеменно лишень відомо, що тепер вугри потрапляють з країн Прибалтики, Польщі в… замороженому вигляді, складені в ящиках по ранжиру. Надалі їх розморожують, коптять і після цього вони становлять конкуренцію аборигенам — світязьким вуграм.

Дізнавшись, що ми не з податкової інспекції, світязька господиня впустила екскурсантів на подвір'я і продемонструвала процес вудження. Ми думали, що це коптильний цех з якоюсь новітньою технологією. З'ясувалося, що це всього-на-всього примітивна залізна бочка, на якій на дроті нанизують делікатесну рибу, а знизу через дверцята підкидають у вогонь дрівця, бажано з вишні або з вільхи, від чого утворюється золотистий колір на вуграх. Господиня розповіла, що виловлених вугрів засолюють на добу, згодом вимочують, коптять, висушують. Власне, своїх технологічних секретів вона не видала.

У неї є постійні клієнти, зокрема, з Києва, котрі не тільки ласують делікатесною рибою на відпочинку, а й 10-15 вугрів везуть як гостинці друзям. Ціна — 220-250 гривень за кілограм столичних гостей не відлякує. Головне, що «фірма» працює із знаком якості лише зі світязькими вуграми. Вони, за її словами, відрізняються від завезених, наче за расовою ознакою: іноземні за смаком пісні, їхня поверхня після коптіння не золотиста, а темна. Напевно, курортники після оприлюднення такої кулінарної таємниці таки «ловитимуть» аборигенів Світязя, а не «клюватимуть» на імпорт. Будемо вважати це ударом по конкурентах нашої знайомої господині. Ось тільки досвідчені браконьєри стверджують, що запаси екзотичної риби зменшуються.

Колись, як розповідають селяни Світязя, виловлених вугрів засолювали в бочках, а коли наставав курортний сезон, їх коптили. Невігласи купували такі вугри і дивувалися: чому всі хвалять такий «дубовий» делікатес? Зараз знатним ласунам пропонують також шашлик з вугра — маринують, як і звичайне м'ясо. Ну, а юшка з вугра, як тут рекламують, є цілющою. На Світязі усе оздоровче, бо дороге. Знайомство з вугром на сковорідці також залишає приємні враження, особливо, якщо за рибу не платив з власної кишені.
Про вугра як корисну рибу для селян годі й говорити. Студенти доставляють вугрів на дегустацію професорам. Кажуть, деякі волинські науковці встеляли шлях цією рибою до Львова та Києва в період захисту дисертацій. Медики обіцяють негайне одужання хворим, вгледівши в їхніх руках довгі пакунки. Чимало першокласних будинків у Світязі в минулому також виросли на кістках вугрів (це не стосується митників, у них інші джерела прибутків).

Напевне, читачі думають, що кореспонденти неабияк поласували королівською юшкою з вугрів, прихопили із собою копчених, яких бачите на знімках. Еге, як кажуть у народі, не для пса ковбаса. Перш за все, на вугра завжди добре «клювало» начальство. Це волинська валюта, якою місцеві жителі не розкидаються, самі не споживають. Це для високого начальства з області та ще вищого — зі столиці, яке так прагне влітку проводити семінари та наради на берегах Світязя. Схоже, вугри всупереч природі таки розмножуються в озері, бо всім керівникам вистачає — повзуть у багажники автомобілів. Хай тільки підлеглі перевіряють, чи не імпортна підробка.

Авторитетно стверджуємо, що після споживання домашньої пахучої сушеної ковбаси під місцеву лікувальну самогонку з'являється абсолютна нехіть і навіть презирство до розрекламованого вугра.