Класики лісівничої науки 

Нам усім ще належить повною мірою оцінити їх внесок у справу розбудови факультету, інституту, університету, галузі, зрозуміти їх велич і значення для лісівничої науки та фахової освіти, вклонитися їх життєвому подвигу та гідно продовжити їхню справу.

У далекому 1934 р. вперше переступив поріг лісогосподарського факультету видатний український учений, корифей у галузі лісових культур, лісівництва, геоботаніки й екології, доктор сільськогосподарських наук, професор Дмитро Данилович Лавриненко. Народився він 2 липня 1913 р. у с. Локнисте на Чернігівщині в сім’ї сільського вчителя. Після закінчення семирічки у м. Чернігові вступив до землевпорядної лісової школи, яка в 1930 році була реорганізована в лісомеліоративний технікум. Із 1931 р. дипломований спеціаліст за направленням працював спочатку районним лісоводом Решетилівки на Полтавщині, а потім – лісоводом у Добрянському лісгоспі на Чернігівщині.

Д. Д. Лавриненко

У 1934 р. Дмитро Данилович вступив на лісогосподарський факультет Українського лісотехнічного інституту, який закінчив із відзнакою в 1939 р. Тут він залишився працювати асистентом кафедри загального лісівництва. З осені 1940 р. Д.Д. Лавриненко навчався в заочній аспірантурі під керівництвом завідувача кафедри лісових культур, проф. В.Е. Шмідта.

З перших днів і до кінця Великої Вітчизняної війни Дмитро Данилович перебував у лавах діючої армії. За проявлені мужність і героїзм його нагороджено орденом Червоної Зірки та чотирма медалями.

З грудня 1945 р. Д.Д. Лавриненко працював спочатку молодшим науковим співробітником Ботанічного саду АН УРСР, а з організацією в липні 1946 р. Інституту лісівництва (з 1955 р. – Інституту лісу) АН УРСР перейшов на роботу до нього, де і працював до злиття Інституту з УкрНДІЛГА. Упродовж 1956 –1966 рр. в інституті очолював відділ лісових культур.

Наукову роботу розпочав ще студентом КЛГІ з вивчення унікальних дубових насаджень Тростянецького лісгоспу на Сумщині. Молодий науковець у дипломній роботі вперше обґрунтуввав специфічну взаємодію дуба та ясена у насадженнях Лісостепу. Подальші дослідження цих об’єктів уже в повоєнні роки стали основою кандидатської дисертації «Дубово-ясеново-модринові культури», яку Д.Д. Лавриненко захистив у 1947 р.

Підвищений інтерес до розкриття механізму взаємодії деревних порід і глибоке розуміння основ лісової типології визначили напрямок подальших наукових пошуків Дмитра Даниловича. Проведені ним дослідження в північному Лісостепу (1946–1948 рр.), південному Лісостепу та Степу (1949–1951 рр.) і на Поліссі (1954–1955 рр.) дали можливість Д.Д. Лавриненку вже у 1959 р. захистити докторську ди­сертацію на тему: «Взаємодія ясена з дубом та іншими породами в лісах України». У 1961 р. йому було присвоєно звання професора за спеціальністю «Лісові культури».

В УкрНДІЛГА Дмитро Данилович головну увагу зосередив на розробці науково обґрунтованих типів лісових культур для України.

У 1966 р. Д.Д. Лавриненка було обрано завідувачем кафедри загального лісівництва УСГА, на якій він працював до виходу на пенсію в 1977 р. Лекції Дмитра Даниловича відзначалися глибоким змістом, діалектичним підходом до трактування процесів та явищ, які відбуваються в лісових насадженнях.

Д.Д. Лавриненко опублікував 5 монографій, 8 брошур і понад 140 наукових статей. Під його керівництвом захистили дисертації 17 аспірантів.

Глибокі знання своєї справи, широка ерудиція в питаннях лісівництва, виняткова працездатність, інтелігентність, простота та людяність принесли Дмитру Даниловичу заслужену повагу співробітників, колег і студентів.

1 листопада 1979 р. Дмитра Даниловича не стало. Поховано його на Байковому кладовищі в м. Києві.

100 років від дня народження, як і проф. Д.Д. Лавриненку, у цьому році виповнюється доктору технічних наук, професору Тимофію Тимофійовичу Малюгіну, відомому вітчизняному науковцю з механізації та автоматизації лісогосподарських робіт, діячу вищої школи, знаному далеко за межами України, яскравому продовжувачу справи свого вчителя професора І. М. Зими.

Т.Т. Малюгін

Народився Т.Т. Малюгін 1 травня 1913 р. у робітничій сім’ї на Донеччині. Після закінчення семирічної школи навчався у слюсарній майстерні й одночасно на курсах креслярів-конструкторів.

У 1936 р. Тимофій Тимофійович вступив до Київського політехнічного інституту. На курсі разом із ним навчався видатний вчений сучасності – нинішній президент Національної академії наук України, академік Борис Євгенович Патон. Відмінник навчання, іменний стипендіат Т.Т. Малюгін з перших років навчання виявив неабиякі здібності до вивчення технічних дисциплін і жадобу до наукової діяльності.

У 1941 р., після завершення з відзнакою навчання у КПІ та отримання диплома інженера-механіка Тимофій Тимофійович працював за направленням на Київському авіазаводі. На початку війни взяв участь у спорудженні оборонних об’єктів на підступах до Києва. Під час окупації столиці працював у майстерні робітником, а з перших днів після визволення міста був активним учасником його відбудови.

З 1947 р. Т.Т. Малюгін викладав технічні дисципліни (теоретичну механіку, опір матеріалів) студентам факультетів Київського лісогосподарського інституту. Молодий викладач брав активну участь у розбудові навчальної й матеріально-технічної бази закладу та працював над кандидатською дисертацією на тему: «Исследование влияния упругого сцепа на изменение тягового усилия при вспашке», яку успішно захистив у 1956 р. Завдячуючи неабиякому таланту науковця, широкій ерудиції, винятковій пам’яті, працездатності та новаторству Тимофій Тимофійович виріс у провідного фахівця з механізації лісогосподарських робіт і став найближчим помічником свого вчителя проф. І.М. Зими, під керівництвом якого в 1971 р. захистив докторську ди­сертацію на тему: «Теоретические и экспериментальные исследования комплектований машинно-тракторного парка равнинной части Украинской ССР». У ній Т.Т. Малюгін вперше у СРСР розробив нові підходи та науково-обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації складу машинно-тракторного парку лісогосподарських підприємств із застосуванням економічних методів та електронно-обчислювальної техніки, які суттєво підвищили ефективність комплектування та використання машин і механізмів у лісовій галузі країни.

Упродовж 20 років (1975–1994 рр.) Тимофій Тимофійович очолював кафедру механізації лісогосподарських робіт і лісоексплуатації, яка стала завдяки його роботі однією з найкращих у країні. З характерною для нього енергією, проф. Т.Т. Малюгін активно зміцнював матеріально-технічну базу кафедри. Саме в цей період на території кафедри збудовано ангар для зберігання лісогосподарської техніки та проведення занять, а на території Дзвінківського лісництва Боярської ЛДС облаштовано навчальний полігон і машинний двір площею 1200 кв. м.

Тимофій Тимофійович – автор понад 180 наукових робіт із питань комплексної механізації та автоматизації лісогосподарського виробництва і 17 авторських свідоцтв на винаходи та відкриття. За впровадження винаходів у народне господарство його нагороджено знаком «Изобретатель СССР». Підручник «Механізація лісогосподарських робіт», написаний ним у співавторстві з проф. І.М. Зимою, в якому викладено основні положення та конструкції лісогосподарських машин та особливості експлуатації машинно-тракторного парку, тривалий час був базовим у всіх ВНЗ СРСР. Він і нині користується популярністю серед студентів вищих навчальних закладів.

Помер Т.Т. Малюгін 3 червня 1995 р., похований на Байковому цвинтарі в м. Києві.

Притаманними для класиків-лісівників рисами, не залежно якостей характеру, були ерудованість та інтелігентність у поєднанні з принциповістю й об’єктивністю у відстоюванні своїх наукових і фахових поглядів, надзвичайна Людяність і готовність до самопожертви задля Лісу та Вітчизни. Здобувши визнання, вони залишалися звичайними людьми. Яскраво прожите ними життя і сьогодні є для нас прикладом і дороговказом. Бо всі вони були Людьми з великої літери, тому пам’ять про них світла – житиме віки! Не забуваймо їх «пом’янути незлим тихим словом».

Віктор Маурер,“Лісовий і мисливський журнал