На півдні Вінниччини активізувалися вовки.
Лісівникам півдня Вінниччини завдають чимало турбот вовки. Хижаки сповна користуються безсніжною зимою та сезоном розмноження у мисливських тварин.
– Наші працівники, які наглядають за урочищем «Сумівська дача», спостерігали дивну поведінку тварин, особливо козуль. Вони, зазвичай, мешкають у лісі, але нині все частіше траплялись у полі. Тварини стали дуже полохливими, бігали через автодороги, намагались чим менше заходити до лісу. Ми зрозуміли, що тварин хтось чи щось непокоїть та лякає, – розповідає директор ДП «Бершадський лісгосп» Микола Краснєєв. – А невдовзі дізналися, що у цих лісах з’явилися вовки. Крім козуль, у цих угіддях водяться дикі кабани. Ще там є вольєр, де у напіввільних умовах ми теж утримуємо диких свиней, плямистих та благородних оленів, муфлонів задля подальшого випуску у наших угіддях. Не можна було допустити, аби вовки дістались й туди.
Загалом, за даними цьогорічної таксації, у наших угіддях нараховується більше 600 козуль та майже 50 диких свиней. Звісно, вовки добре відчувають бажану для них здобич. На жаль, через безсніжну зиму ми не могли достовірно визначити, скільки саме хижаків. Адже слідів вовків на голій землі майже не видно. Треба було терміново робити облаву, в якій брали участь наші працівники, єгері, представники районного УТМР та досвідчені мисливці – всі вправні стрільці. Знову ж таки, через відсутність снігу, ми не могли зробити ефективний прогін та облаву хижаків. Але все ж таки певного успіху досягли. На мисливця вийшов один із молодих вовків. Влучним пострілом звіра було здобуто. Ще двоє вовків втекли. За розповідями учасників полювання, то були великі за розміром звірі. Скоріш за все, самець та самка. А вполювали переярка – молодого вовка з їхнього минулорічного виводка.
За тиждень мисливці знову обстежили це урочище. Цього разу – жодного вовка. Отже, є надія, що налякані хижаки покинули ці місця. Поведінка вовка така, що після турбування людиною він тікає десь за 20–30 кілометрів туди, де почувається безпечно. Як мінімум на місяць чи більше вовки не завдаватимуть клопоту мисливській фауні та домашнім тваринам. До того ж на період народження та вигодовування потомства вони оселяться подалі від людини – у глухих ярах, очеретах тощо…
Непрохані гості з півдня
– Впродовж мисливського сезону 2019–2020 років у наших угіддях відстріляли трьох вовків. Це разом із березневим трофеєм. Один – великий дебелий самець, інші – молоді. Лише одного вовка здобули в лісі. Двох взяли мисливці у полях під час полювання на зайців… – зазначає Микола Краснєєв. – Взагалі, вовча проблема найбільш гостро постала у нашому районі десь з 2007–2008 роках. Тоді на Вінниччину масово мігрували вовки з південних Херсонської, Миколаївської областей України. Тоді в цих областях були великі лісові та степові пожежі. Тож вовки тікали до нас у пошуках спокійнішого місця для існування. Це степові вовки, які за розміром менші від лісових, шерстю світліші – руді, світло-коричневі. Саме степових вовків ми здобули у Сумівському урочищі.
Вовки «осіли» у нас, виводили потомство. Їх спостерігали й у сусідніх із Бершадським районах – Крижопільському, Тростянецькому тощо. Тоді лише за один мисливський сезон ми здобули в наших угіддях відразу вісім вовків. Кожному вовку треба з’їсти 15–16 кілограмів м’яса на тиждень. Уявіть, скільки вони можуть знищити козуль та кабанів, не рахуючи іншої живності. Це ж величезні збитки мисливській фауні. Коли по селах хлопці-трактористи горнули поля, то бачили як метрів за сто-двісті від трактора у світлі фар вовки добували мишей з розораних мишачих гнізд у брилах землі… Зовсім не лякалися людей та гуркоту сільгосптехніки.
Був у нас ще резонансний випадок. Неподалік райцентру наприкінці травня – на початку червня інколи вовки крали та вбивали людських кіз, овець, качок, гусей. І в очереті на території села Флорина, неподалік від самого райцентру, ми знайшли гніздо вовчиці. Як виявилося, вовчиця привела там виводок та годувала… Але коли ми обстежили це місце, тварини втекли звідти. Більше у місцевих ніхто живність не крав.
Цікаво, що ці степові вовки полюють, здебільшого, у лісі. Але їхні лігва знаходили у полях, в очереті, ярах. Зараз вовкам є де розгулятись, адже зайці у березні привели молодняк. У квітні-травні приведуть приплід козулі та дикі кабани – основна пожива вовків. А ще інші тварини та птахи… До того ж, поголів’я кабана в нас дуже серйозно постраждало через африканську чуму свиней… Є ще одна небезпека від вовків. Рятуючись від хижаків, козулі часто тікають на поля, де можуть стати як жертвами браконьєрів, так й отруїтись мінеральними добривами та хімікатами, що аграрії розпиляють задля росту сільськогосподарських культур. У нас вже були такі випадки…
У нашому районі зустрічалися не лише степові вовки. Були й лісові, які мігрували з Полісся з території зони відчуження. До нас вони завітали з сусіднього Уманського району Черкащини. Але це зовсім відмінні від «степовиків» вовки. Дуже масивні, міцні, з великою головою та бурою шерстю. Тоді здобули двох лісових вовків. То самець важив 74, а самка – 54 кілограми.
Один крок від санітара до шкідника
– Як кожна тварина, вовк теж має право на життя та існування. Але лише коли він не завдає збитків мисливській фауні та людському господарству. Так, вовк – безумовний біологічний санітар лісу, – каже Микола Краснєєв. – Їхня невеличка зграя вибирає лише старих, хворих, ослаблених тварин. Від вовка є ще одна користь – там, де селяться вовки, вони швидко знищують або виживають усіх теж не менш небезпечних та нахабних бродячих собак. А ще вовки харчуються гризунами – шкідниками сільського господарства.
Але коли вовків забагато, то у пошуках їжі вони легко заганяють та знищують цілі стада козуль чи кабанів, їм байдуже – хворі вони чи здорові. От тоді щільність вовка треба обов’язково регулювати.