Зубр – лісовий велетень 

Чому не комфортно в нас зубру європейському та чи буде створений міждержавний заповідник «Брянські й Старогутські ліси»?

Починаючи з 1980-х рр. обласна газета «Сумщина» неодноразово писала про цього могутнього звіра, на жаль, занесеного до Червоної книги. Тоді працівники державного мисливського господарства «Конотопське» прийняли незвичайних новоселів: десять самок і чотирьох самців зубрів біловезько-кавказької лінії.

Не можна не згадати трагічну і водночас дивовижну історію лісового красеня! У природі його знищили давно. Ось вона, ця драматична хроніка: у Прибалтиці останнього зубра вбили в 1755 р., у Румунії – у 1762 р., Німеччині – у 1793 р., а в Голландії, Швеції, Франції та Чехії – ще раніше… Їх, просто кажучи, з’їли! Відомо, наприклад, що литовський князь Вітовт на бучних банкетах, які тривали по півтора-два місяці, згодовував своїм гостям по сотні забитих зубрів протягом тижня. Тож і не дивно, що при такому страшенному апетиті тварини гинули буквально на очах. У СРСР останню з них застрелили на Кубані в 1927 р.

Отже, зубр у дикій природі майже зник! Для цього браконьєрові було достатньо лише однієї миті, аби натиснути на спусковий гачок.

Невелика кількість лісових велетнів все ж залишилася в деяких зоопарках Європи. Було створено Міжнародне товариство з охорони зубрів, навіть його племінна книга. Після цього в Біловезькій Пущі з’явилися новосели з числа тих, яких утримували в неволі. Стадо росло. Але почалася Друга світова. Коли радянські війська визволили Білорусію від фашистів, на території заповідника бродило лише сімнадцять зубрів. Та серед них уже не було родоначальниці нового стада, знаменитої зубрихи Бізерти…

По війні роботи, спрямовані на відновлення популяції могутнього представника фауни, розгорнулися в СРСР та Польській Народній Республіці з подвоєною силою. Кількість зубрів набагато збільшилася. Так, витративши десятки років і чималі кошти, людство все ж змогло відродити це унікальне творіння природи.

Зубри, які вперше акліматизувалися на території Сумщини (а прижилися вони лише в шести областях України – Сумській, Київській, Вінницькій, Чернівецькій, Львівській та Волинській), – теж біловезької популяції і є далекими нащадками згаданої Бізерти. У 1985 р. їх завезли до нас із Заліського заповідно-мисливського господарства, що на Київщині.

За даними обліку 2012 р., нині в господарстві ДП «Конотопський лісгосп» налічується 42 особини. З початку завезення і донині ареал (поширення) зубра європейського на Конотопщині поступово збільшується. Тут він освоїв майже всі лісові угіддя – це Новомутинське й Бочечківське лісництва. Була також інформація про міграції зубрів до сусідніх Путивльського і Кролевецького районів.

За словами заступника начальника Сумського обласного управління лісового господарства Віталія Баранова, кількість зубрів у нашій області протягом останніх років, на жаль, не зростає. На це, в першу чергу, впливає браконьєрство, яке неможливо повністю викоренити. Адже часто-густо оснащення й матеріально-технічні можливості єгерів мисливської охорони значно поступаються екіпіровці й оснащенню браконьєрів… Інша причина порушення строків приплоду та погіршення кормової бази – надмірна концентрація зубрів на обмеженій території. Щодо приплоду, то статево зрілою зубриха стає лише через 3 роки. А її теля народжується раз на 3–4 роки. Буває й таке, що ці терміни в сумських зубрих дещо зсуваються (мабуть, це трапляється через кліматичні умови).

Наша держава вирішила втілити в життя програму щодо порятунку зубра європейського як виду. Безумовно, це потрібна й благородна місія… Але якщо держава взялася за цю справу, то повинна і фінансувати її, спрямовувати, контролювати тощо. Зубри повинні жити в держзаказниках або, скажімо, у центрах з розведення зубрів та спеціалізованих господарствах під наглядом спеціалістів, але не у звичайному мисливському господарстві, якому важко і своє мисливське поголів’я прогодувати.

У регіональній програмі «Ліси України – Сумська область 2010–2015 роки», прийнятій обласною радою два роки тому, йдеться про подальше розведення зубра на Сумщині, передбачено для цього і кошти… Але, на жаль, минає час, а лісівники не одержали звідти ще жодної копійки… Що ж це за турбота?

У 2007 р. Мінприроди і Держкомлісгосп затвердили план дій зі збереження та відновлення зубра у фауні України. Згідно з цим планом, сумські зубри повинні бути розселені ще й на території Деснянсько-Старогутського національного природного парку, 16 тис. га якого розкинулося в Середино-Будському районі.

Природоохоронці не впевнені в тому, що переселення частини зубрів із Конотопського району до цього парку принесе бажаний результат. Справа в тім, що жодна з існуючих в Україні популяцій цих тварин не має достатнього потенціалу (як за чисельністю, так і за рівнем генетичного різноманіття) для тривалого виживання. Збереження зубра як виду сьогодні залежить від можливостей створення великих (500 та більше особин) популяцій, що живуть на волі. Для такої кількості тварин потрібна відповідна територія та кормова база. Створити такі умови проживання для «українського» зубра можна тільки в разі співробітництва з сусідньою Росією. Як це можна втілити на практиці?

Національний природний парк «Деснянсько-Ста­ро­гут­сь­кий» якраз прилягає до російського заповідника «Брянський ліс». Якщо на основі цих двох природоохоронних об’єктів ство­рити один – міждержавний, зубр одержить можливість безпечно існувати та пересуватися на великій території. Міждержавний біосферний заповідник буде мати вищий статус і, крім цього, зможе претендувати на фінансування програм збереження зубра з міжнародних фондів. На наш погляд, таке співробітництво створить додаткові умови для збереження зубра як виду.

Відповідний план та рішення про це є. Та поки що невідомо, скільки зубрів треба переселити, яким чином, як підготувати їм постійну кормову базу, забезпечити охорону в разі виходу тварин за кордони національного природного парку і т. д. Це повинні робити спеціалісти, яких в області практично немає. Отож це питання сьогодні залишається відкритим. Як, до речі, і створення міждержавного заповідника.

ДОВІДКОВО

Зубр європейський

Зубр або європейський зубр (лат. Bison bonasus) – вид биків з роду бізонів (відносяться до сімейства полорогих – Bovidae).

ФАКТИ:

1. Довжина тіла самців досягає 3,5 м, висота в загривку 1,6–1,9 м, середня вага 700–900 кг (рідко до 1,2 т). Самиці дрібніше і важать 400–600 кг;

2. Зубр – це найбільша тварина у Європі;

3. Зубр живе 23–25 років;

4. Зубри украй рідко народжують двійнят, зазвичай народжується одне теля;

5. Жирність молока зубрів – до 15%;

6. Теля народжується через 9 місяців, важить до 25 кг, їсть молоко матері до 6 літрів у день, на молочному вигодовуванні до 1 року;

7. У стаді зубрів панує матріархат, при цьому самці зубрів вважають за краще триматися окремо, приєднуючись до стада в період розмноження.

8. Зубри живляться трав’янистою і деревно-чагарниковою (листя, пагони, кора) рослинністю, причому склад їх кормових рослин широкий (не менше 400 видів);

9. Незважаючи на велике тіло, рухи зубра легкі й швидкі. Він дуже швидко пересувається галопом, легко долає огорожу заввишки 2 м, вправно і сміливо рухається по крутих схилах.

10. Саме людина винна в зникненні зубра в дикій природі. Браконьєрство, знищення місць перебування, нічим не обмежений відстріл тварин у періоди воєн, народних хвилювань і революцій – усе це призвело до того, що до 1927 р. у природі зубр був практично винищений.